Вільгельм V (герцог Баварії)

Вільгельм V Побожний (нім. Wilhelm V der Fromme, 29 вересня 1548, Ландсгут  —7 лютого 1626, Обершляйсгайм) — герцог Баварії у 15791597 роках.

Вільгельм V
нім. Wilhelm V von Bayern
Народився 29 вересня 1548(15480929)
Ландсгут
Помер 7 лютого 1626
Шлайсгайм
Поховання Церква Святого Михаїла[d]
Країна  Баварія
Національність німець
Діяльність аристократ
Знання мов французька[1]
Титул герцог Баварії
Посада герцог Баварії[d]
Термін 1579—1597 роки
Попередник Альбрехт V
Наступник Максиміліан I
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Альбрехт V
Мати Анна Габсбург
Брати, сестри Марія Анна Баварська, Princess Maximiliane Maria of Bavariad, Prince Ferdinand of Bavariad і Ернст (архієпископ Кельна)
У шлюбі з Рената Лотаринзька
Діти 6 синів і 4 доньки

Життєпис ред.

Молоді роки ред.

Походив з династії Віттельсбахів. Другий син Альбрехта V, герцога Баварії, та Ганни Габсбург. Він здобув єзуїтську освіту і замолоду виявив свою прихильність принципам Контрреформації. Як спадкоємець герцогства мешкав у своїй резиденції фортеця Траусніц в Ландсгуті. У 1568—1578 роках за його наказом цей замок було перебудовано у стилі Ренесансу за прикладом французьких королівських палаців.

. Увесь вільний час присвячував месам, молитвам і вивченю релігійної літератури, за що отримав прізвисько «Побожний». Брав участь в суспільному житті, був прочанином.

Герцогування ред.

У 1579 році після смерті батька стає новим володарем Баварії. Він продовжив політику Альбрехта V щодо отримання курфюрства Кельнського. Це призвело до так званної Кельнської війни. Вільгельм V спрямував свої війська на чолі із братом Фердинандом для підтримки кандидатури іншого брата Ернста на посаду архієпископа-курфюрства Кельна. В цьому йому підтримку надав очільник іспанських військ у Нідерландах Алессандро Фарнезе. Зрештою у 1583 році вдалося вигнати суперника Ернста — Ґебгарда фон Вальдбурга — й зробити брата правителем Кельнського курфюрства. Того ж року у Мюнхені уклав з представниками папи римського конкордат, яким розширено права Баварського герцога над місцевими прелатами.

Під час володарювання Вільгельма V жорстко впроваджував принципи Котрреформації, в результаті чого усе некатолицьке населення змушене було залишити Баварію. Герцог сформував Духовну раду, що стежила за становищем релігійних справ країни. Усі службовці повинні були бути католиками. Духовна рада за фінансової підтримки Вільгельма V сприяла зведенню нових католицьких монастирів (єзуїтів та капуцинів — для мужчин, урсулінок — для жінок), храмів і школ.Були випадки спалення відьм.

У 1583—1597 роках в Мюнхені були побудовані основні центри Контрреформації — єзуїтський коледж і єзуїтська церква Св. Михайла (1583 року). Сприяв створеню осередків єзуїтів у містах Альттингтінг, Регенсбург, Бібург, Мюнхсмюнстер і Еберсберг. У 1589 році започаткував Гофбройхаус — броварню баварських герцогів, навколо якої створено парк і садок.

Витрати на відправку єзуїтських місіонерів в Америку і Азію привели до сильного спустошення скарбниці. Для поліпшення справ (борги досягли 700 тис. гульденів) у 1590 році герцог запросив до свого двору італійського алхіміка Марко Брагадіні, який обіцяв створити багато золота, проте це йому не вдалося. Тому останнього було страчено. У 1590--х роках забезпечив синів Філіппа та Фердинанда церковними посадами.

У 1594 році залучив сина Максиміліана до керування Баварією. 15 жовтня 1597 року Вільгельм V зрікся герцогської влади на користь свого сина Максиміліана.

Подальше життя ред.

Вільгельм пішов до монастиря Вільгемініан Фесте, де провів решту життя. Щорічно отримував 60 тис. флоринів. Помер в 1626 році в закладеному ним палаці Шлайсгайм. Похований в церкві Святого Михайла.

Родина ред.

У 1568 році у Мюнхені одружився з Ренатою (1544—1602) , дочкою Франциска I, герцога Лотарингії

Діти:

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Hilda Lietzmann: Valentin Drausch und Herzog Wilhelm V. von Bayern. Ein Edelsteinschneider der Spätrenaissance und sein Auftraggeber (= Kunstwissenschaftliche Studien 75). Deutscher Kunstverlag, München, Berlin 1998
  • Hilda Lietzmann: Der Landshuter Renaissancegarten Herzog Wilhelms V. von Bayern. Ein Beitrag zur Garten- und Kulturgeschichte der Frühen Neuzeit (= Kunstwissenschaftliche Studien 93). Deutscher Kunstverlag, München, Berlin 2001; ISBN 3-422-06318-8