Аристократія (стан)

людина, яка має спадкові титули, надані монархом, або пов'язана з такими людьми

Аристокрáтичний стан, аристокрáтія (від грец. αριστοκρατία, ἀριστεύς — найкращий і κρατεῖν — правити, тобто влада найкращих) — привілейований прошарок населення або правлячої верхівки. Зазвичай це спадкове шляхетство, вищий стан, привілейована соціальна група, верства або прошарок традиційного суспільства з особливим статусом, котрий має виняткові права, переваги та можливості у порівнянні з іншими соціальними групами, верствами, прошарками. Часом термін аристократія використовується і для панівної верхівки сучасних суспільств, хоч переважно в негативному сенсі.

Загальна характеристика ред.

В сучасній мові під аристократією розуміють представників вищого прошарку суспільства, які успадкували багатство та знатність за походженням. В рабовласницькому суспільстві до аристократії належали багаті родини рабовласників. В епоху феодалізму аристократія — титулована і багата верхівка панівного класу, знаті (князі, герцоги, лорди, графи, барони, вищі церковні сановники, придворні кола дворянства). Після буржуазних революцій в ряді європейських держав аристократія була усунута від влади; в деяких країнах, наприклад, в Англії, вона зрослася з великою буржуазією і значною мірою зберегла свої земельні багатства, привілеї, титули і політичні права.

Теорія Платона ред.

За Платоном, аристократія — ідеальна модель державного устрою. Головні риси аристократії за версією Платона:

  • основа устрою — праця рабів;
  • державою керують філософи;
  • наріжним каменем устрою держави є воїни та аристократи;
  • нижчу ланку займають ремісники;
  • все населення поділене на три частини;
  • філософи та військові не повинні мати приватну власність.

Див. також ред.

Додаткова література ред.