Відкрити головне меню

Леопольд V (ерцгерцог Передньої Австрії)

ерцгерцог Передньої Австрії

Леопольд V (нім. Leopold V.; 9 жовтня 1586 — 13 вересня 1632) — єпископ Пассау у 15981625 та Страсбургу у 16071626 роках, абат Мурбахського монастиря у 16141626 роках, штатгальтер (16191626), а згодом — граф Тиролю, ерцгерцог Передньої Австрії у 16261632. Син правителя Внутрішньої Австрії Карла II та баварської принцеси Марії Анни. Кавалер ордену Золотого руна.

Леопольд V
Leopold V.
Joseph Heintz d. Ä. 007.jpg
Ерцгерцог Леопольд на портреті пензля Йозефа Гайнца-старшого, 1604
1-й ерцгерцог
Початок правління: 1623
Кінець правління: 1632
Інші титули:граф Тиролю
Попередник: Максиміліан III
Наступник:Фердинанд Карл
Дата народження: 9 жовтня 1586(1586-10-09)
Місце народження:Грац
Країна:Передньої Австрії
Дата смерті:13 вересня 1632(1632-09-13) (45 років)
Місце смерті:Швац, Тироль
Дружина:Клаудія де Медічі
Діти:Марія Елеонора
Фердинанд Карл
Ізабелла Клара
Сигізмунд Франц
Марія Леопольдіна
Династія:Габсбурги
Батько:Карл II
Мати:Марія Анна Баварська

ЖиттєписРедагувати

Леопольд народився 9 жовтня 1586 року у Граці. Він був дванадцятою дитиною та п'ятим сином у родині правителя Внутрішньої Австрії Карла II та його дружини Марії Анни Баварської.

З раннього віку призначався до духовного життя. Закінчивши освіту, ще дитиною, у 1597, став коад'ютором єпископа Пассау, а наступного року — повноцінним наступником на кафедрі без посвяти у сан. Також, у 1600, став коад'ютором єпископа Страсбурга, а 1607 — успадкував єпархію.

Жив при дворі імператора Рудольфа II, чиєю прихильністю користувався. Симпатія можновладця дійшла до того, що він мав намір передати прелату німецьку та богемську корони. Під час війни за клевську спадщину Леопольд очолював імперських найманців.

Настоятель Мурбахського монастиря у 16141625 роках.

Особливе покровительство Леопольд надавав єзуїтам. 1611 вони були запрошені в єпархію Пассау, де, за підтримки духовного отця, заснували коледж. Фінансував будівництво церкви коледжу єзуїтів у Мольсаймі у 1614. 1622 — передав керівництву єзуїтів засновану ним школу Gymnasium Leopoldinum.

У 1619 році успадкував своєму кузену, Максимліану III, що був правителем Передньої Австрії та Тиролю. 1623 — отримав титул ерцгерцога на додачу до володарювання феодами. Створив митний дім та єзуїтську церкву в Іннсбруку.

1626-го вирушив до Риму, де склав з себе сан, зрікшись своїх єпархій на користь кузена Леопольда Вільгельма. 19 квітня того ж року одружився.

Нареченою стала 21-річна удовиця герцога Урбіно Клаудія де Медічі, що мала 4-річну доньку від першого шлюбу. Весілля відбулося у Іннсбруку і стало яскравою подією свого часу. У подружжя народилося п'ятеро дітейː

У 1632 захищав Тироль від шведів. Помер 13 вересня 1632 у Шваці. Похований в ієзуїтській церкві Іннсбрука.[1]

Владу передав малолітній Фердинанд Карл. Регентство здійснювалось Клаудією де Медічі за допомогою п'яти радників. Дружина пережила його на чотирнадцять років.

НагородиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Філіп I Красивий
 
 
Хуана I Божевільна
 
 
Владислав II Ягелончик
 
 
Анна де Фуа-Кандаль
 
 
Вільгельм IV
 
 
Марія Якоба Баденська
 
 
Фердинанд I
 
 
Анна Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд I
 
 
 
 
 
 
Анна Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
Альбрехт V
 
 
 
 
 
 
Анна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Ієзуїтська церква Іннсбрука [1] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Constantin von Wurzbach: Habsburg, Leopold V.. Nr. 169. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, стор. 416—418 [2]
  • Franz Krones: Leopold V.. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 18, Duncker & Humblot, Leipzig 1883, стор. 398—402. [3]
  • Hugo Altmann: Leopold V. Ferdinand. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 14, Duncker & Humblot, Berlin 1985, ISBN 3-428-00195-8, стор. 290—293 [4]

ПосиланняРедагувати