Королева-консорт

дружина правлячого монарха, що поділяє його титули, але історично найчастіше позбавлена політичної влади

Короле́ва-консо́рт, або Короле́ва-дружи́на (англ. queen consort; ісп. reina consorte; італ. regina consorte; пол. królowa małżonka) — дружина панівного короля, у випадку імператора — імператорка-консорт (англ. empress consort). Королева-консорт зазвичай поділяє соціальний ранг і статус свого чоловіка. Вона має фемінітивні еквіваленти королівських монархічних титулів (королева, Ваша (Її, королівська) величність), але історично королеви-консорт не були наділені політичною і воєнною владою королев-регенток (що фактично правили як монархи, як правило, спадкуючи трон після смерті попереднього монарха). Відомий приклад королеви-регент — Єлизавета I, донька Анни Болейн та Генріха VIII, що правила як королева-регент з 1558 до смерті 1603 року.[1]

Офіційним титулом королеви-дружини може бути як «королева-консорт» (наприклад, Марія Текська, королева-консорт Великої Британії та Ірландії: дружина короля Георга V), так і «королева» (наприклад Анна Павлівна, королева Нідерландів: дружина короля Віллема II).

Королеви-консортиРедагувати

 
Анна I, королева-консорт Угорщини і Чехії, дружина Фердинанда I

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Warnike, Retha (2007). Elizabeth I: Gender, Religion and Politics. History Review 58 (30): 30–31. 

ДжерелаРедагувати

  • Queens consort, cultural transfer and European politics, c. 1500—1800. Watanabe-O'Kelly Helen, Morton Adam. London: Routledge. 2017. 260 p.
  • Watanabe- O'Kelly, Helen (2016). Cultural Transfer & The Eighteenth Cenutry Queen Consort. German History 34 (2): 279–292. doi:10.1093/gerhis/ghw002. 
  • Orr, Clarissa Campbell (2004). Queenship in Europe 1660-1815: The Role of the Consort. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1–9. ISBN 0521814227. 
  • Балух В. О. Культура ранньомодерної Європи: підручник для вузів / Василь Олексійович Балух, Віктор Петрович Коцур . — Харків: Фоліо, 2017 . — 495 с. (С.?)

ПосиланняРедагувати