Марія-Терезія
Марі́я Тере́зія[3][4] Вальбурга Амалія Христина (нім. Maria Theresia Walburga Amalia Christina; 13 травня 1717, Відень — 29 листопада 1780, там само) — ерцгерцогиня Австрії, королева Угорщини з 25 червня 1741 року,[5] королева Богемії з 20 жовтня 1740 року,[6] королева Галичини та Володимирії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотаринзького, обраного імператором 1745 року). Засновниця династії Габсбурги-Лотаринзькі. Правління Марії-Терезії — епоха активних реформ. Вона входить до числа представників династії, що користувались найбільшою популярністю. Старша донька імператора Священної Римської імперії Карла VI Габсбурга.
Серед її численних дітей — два імператори (Йосиф II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції Марія-Антуанетта Австрійська.
Політична діяльністьРедагувати
Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).
ХарактеристикаРедагувати
Помираючи, Марія-Терезія залишила свою державу такою, що значно просунулась на шляху благоустрою, із армією, яка налічувала 260000 чоловік та із значно збільшеним престижем у Європі. Енергійна, діяльна, розумна Марія Терезія володіла добрим тактом та чарівністю поводження, діяла чарівливим чином на оточення. «Мало знала сама, — писав Жуль Мішле, — проте вміла оточувати себе здібними людьми, які здійснювали її політику».
У приватному житті вона була бездоганною дружиною та матір'ю; мала 16 дітей, з яких 10 пережили її. У Відні зведено чудовий пам'ятник на честь Марії-Терезії та її найближчих соратників.
Під час Другої світової війни було створено 22-гу кавалерійську дивізію СС «Марія Терезія». Вона була сформована, в основному, з фольксдойче, що проживали на території колишньої Австро-Угорщини та обожнювали імператрицю за видатні заслуги.
Вшанування пам'ятіРедагувати
УкраїнаРедагувати
У місті Ужгород є Сквер Марії Терезії. У тому сквері також встановлений пам'ятник Марії Терезії. На її честь також заснований Орден Марії Терезії.
Див. такожРедагувати
- 295 Терезія — астероїд, названий на честь правительки[8].
- Терезіанський кодекс
- Талер Марії Терезії
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Огуй Д., Стеблій Ф. І.. МАРІЯ-ТЕРЕЗІЯ [Електронний ресурс // Енциклопедія історії України: Т. 6 : Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Наукова думка, 2009. — 790 с.] history.org.ua
- ↑ Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- ↑ Коронація у Пресбурзі
- ↑ Коронація у Празі
- ↑ Леонід Нигрицький. Галичина 200 років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 789.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
ДжерелаРедагувати
- Огуй О. Д., Стеблій Ф. І. Марія-Терезія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 511—512. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Sabatier, Antoine, Abbé. Abrégé historique de la vie de Marie-Thérèse, Impératrice Reine de Hongrie, tiré de la Galerie universelle des Hommes célèbres, etc. Lausanne: chez François Grasset & Comp., 1773.
- Castilhon, Jean. Précis historique de la vie de Marie-Thérèse, archiduchesse d'Autriche, impératrice douairière, reine de Hongrie et de Bohême. 1781.
- Rautenstrauch, Johann. Biographie Marien Theresiens. Wien; Presburg: Loewe, 1780.
- Fromageot, Abbé. Annales du règne de Marie-Thérèse, impératrice douairière, reine de Hongrie et de Bohême, archiduchesse d'Autriche, etc. Paris: Prault fils, 1775.
- Richter, Christoph Gottlieb. Lebens- und Staats-Geschichte der… Fürstin Maria Theresia, Königin in Ungarn und Böhmen, Ertzherzogin in Oesterreich. Nürnberg: Albrechts, 1744-45.
- Seyfart, Johann Friedrich. Kurzgefaßte Lebens- und Regierungsgeschichte der verstorbenen Kaiserin Marie Theresie, Königin von Hungarn und Böhmen, etc. etc. etc. Leipzig: Kummer, 1781.
- Duller, Eduard. Maria Theresia und ihre Zeit. Wiesbaden: W. Beyerle, 1844.
- Renner, Karl. Maria Theresia von Oesterreich und Friedrich der Große von Preußen: geschrieben zur Vorbereitung auf das Studium der 3 Schlesischen Kriege, zunächst für die unteren Klassen der Militairschulen. Glogau; Lissa: Verf.; N. Günter i. Comm., 1830.
- Wolf, Adam. Oesterreich unter Maria Theresia. Wien: Gerold, 1855.
- Arneth, Alfred Ritter von. Geschichte Maria Theresia's. Wien: W. Braumüller, 1863—1879.
- Krones, Franz von. Grundriss der österreichischen Geschichte. Wien: A. Hölder, 1882. Bd. IV, 760-69.
- Grünberg, Karl. Die Bauernbefreiung und die Auflösung des gutsherrlich bäuerlichen Verhältnisses in Böhmen, Mähren und Schlesien. Leipzig: Duncker & Humblot, 1893—1894.
Попередник Марія Амалія Австрійська |
Імператриця Священної Римської імперії 1745-1765 |
Наступник Марія Жозефа Баварська |
Попередник Карл III Габсбург |
Королева Угорщини 1740-1780 |
Наступник Йосиф II |
Попередник Карл III Габсбург |
Королева Хорватії 1740-1780 |
Наступник Йосиф II |
Попередник Карл III Габсбург |
Королева Богемії 1743-1780 |
Наступник Йосиф II |
Попередник Марія Амалія Австрійська |
Королева Німеччини 1745-1765 |
Наступник Марія Жозефа Баварська |
Попередник Карл VI Габсбург |
Королева Галичини та Володимирії 1740-1780 до 1772 — титулярна |
Наступник Йосиф II |
Попередник Карл III Габсбург |
Ерцгерцогиня Австрії 1740-1765 разом з Францом I |
Наступник Йосиф II |