Відкрити головне меню

Петрашевці — загальна назва учасників неформального інтелігентського гуртка М. Буташевича-Петрашевського (1821—66) та пов'язаних із ним осіб, зокрема й належних до інших подібних молодіжних радикальних гуртків (С. Дурова, М. Кашкіна), що діяли в 2-й половині 1840-х рр. Світогляд більшості П. — дворян та міщан — за соціальним складом, чиновників, студентів, літераторів, учителів, науковців, офіцерів та ін. — за складом професійним — сформувався під впливом ідей французьких соціалістів-утопістів, у першу чергу — Ш. Фур'є, послідовниками й пропагандистами соціальних ідей якого виступали П. Нерегулярні зібрання в Санкт-Петербурзі на квартирі М. Буташевича-Петрашевського — перекладача при міністерстві закордонних справ Російської імперії, на яких у заг. формі обговорювалися шляхи звільнення селян, реформування судочинства тощо, розпочалися 1844, з 1845 вони відбувалися щоп'ятниці, збираючи по 20—30 учасників радикально-демократ. та ліберальних поглядів. Революц. події 1848 у Франції та ін. європ. країнах сприяли радикалізації настроїв П., які в грудні 1848 — січні 1849 у вузькому колі (М. Буташевич-Петрашевський, К. Дебу, Ф. Львов, М. Момбеллі, М. Спєшньов) безрезультатно через розходження в поглядах розглядали питання про створення таємного товариства та вироблення його програми, а також розробляли план керівництва широким селянським повстанням, що мало б привести до повалення самодержавства. Заарештовані 23 квітня 1849 після 13-місячного нагляду, встановленого за М. Буташевичем-Петрашевським, П. зазнали суворого покарання: у поле зору слідчих органів потрапило понад 280 осіб, з них 23 було піддано військовому суду, який 15 осіб (серед них і Ф. Достоєвського) засудив до смертної кари, заміненої в день страти 22 грудня 1849 різними строками каторжних робіт. 1856 П. були амністовані, на поч. 1860-х рр., за винятком М. Буташевича-Петрашевського, поновлені в цивільних правах. Як свідчать матеріали справи, деякі П., зокрема сам М. Буташевич-Петрашевський та М. Момбеллі (який, до речі, зустрічався на петербурзькій квартирі Є.Гребінки з Т. Шевченком 1844—45), були обізнані (хоча й поверхово) з ідеологією, діяльністю та обставинами викриття Кирило-Мефодіївського товариства, вважали українське селянство достатньо розпропагованим поезією Т. Шевченка на випадок можливого повстання.

Джерела та літератураРедагувати