Адиги[15][16][17]або черкеси (самоназва адиге, адиг. адыгэ, кӏахэ,) — народ, що складається з групи народностей: адигейців (мешканців Адигеї), кабардинців (мешканців Кабардино-Балкарії), черкесів (мешканців Карачаєво-Черкесії[15]) та шапсугів) у Росії, а також у країнах Близького Сходу, Балкан та Німеччини, де їх зазвичай називають як Circassians (тобто черкесами), так і Adyghe (тобто адигами). Розмовляють єдиною адизькою мовою (див. адигейська мова та кабардинська мова), що входить до абхазо-адизької групи кавказьких мов.

Адиги
Самоназва Адыгэ
Кількість до 5.3 млн (разом з діаспорою)
Ареал
Близькі до: абхази, абазини
Мова адигейська, кабардинська, абазинська, російська, турецька, арабська
Релігія Іслам

Назва ред.

Самоназва адиге є спільною для всіх адизьких народів, тобто черкесів, кабардинців та адигейців (адигейських народностей).

Етнонім черкеси, за яким народ відомий у світі, також нерідко виступає метаетнонімом для адизьких народів, особливо поза межами Росії. Зокрема, під «черкесами» традиційно у Туреччині й країнах Близького Сходу розуміють, крім власне черкесів, також інших адигів, а нерідко й представників неадизьких народів Північного Кавказу, предки яких у 2-й половині XIX століття масово емігрували туди від геноциду та утисків з боку Російської імперії після включення кавказьких земель до складу імперії.

Територія розселення та чисельність ред.

Докладніше: Адизька діаспора
 
Розселення адигів на Росії

Загалом у світі мешкає близько 5,3 млн адигів, з яких 2 — 3 млн. у Туреччині. На Росії мешкає 751, 487 тис. адигів (станом на 2021 рік).

На Росії адиги живуть переважно на території Адигеї (адигейці), Кабардино-Балкарії (кабардинці), Карачаєво-Черкесії (черкеси), Краснодарського краю (адигейці), Північної Осетії та Ставропольського краю.

Адиги також мешкають в Йорданії, Сирії, Ізраїлі (у селах Кфар-Кама[en] та Реганія[en]), Іраці та Ірані.

Невеликі громади адигів є у Сербії, Боснії і Герцеговині та Північній Македонії, де вони асимілюються албанським мусульманським населенням.

В Україні, згідно з даними перепису населення 2001 року, мешкало 199 черкесів, 473 кабардинці та 338 адигів. Адизьку мову назвали рідною мовою 181 осіб (17,9%); 96 (9,5%) назвали рідною українську мову, а 697 (69%) вказали як рідну «иншу мову». Найбільше адигів мешкає в Одесі[18].

Мова ред.

 
Нарада черкеських князів 1839—1840 р. Опубліковано 1847 р. Автор: Г. Гагарін.

Черкеси розмовляють адигськими мовами абхазо-адизької гілки північнокавказької сім'ї. Існують дві літературні мови адигів: адигейська та кабардинська.

У 1920—1925 рр. північнокавказька інтелігенція, користуючись наявною в ці роки більшою свободою, намагалася надолужити згаяне в попередні роки, проте ця можливість тривала недовго. У 1922 р., у зазначений період відносної свободи, у Кисловодську була скликана «Конференція з освіти горців». У результаті цієї Конференції на Північному Кавказі були відкриті школи з рідними мовами навчання, а до 1925 р. створена писемність на латинській графічній основі.

Проте, навіть тоді більшовики постаралися розділити не тільки народи Північного Кавказу, але також і єдинокровні субетноси, створивши, наприклад, окремі алфавіти для кяхського та кабардинського діалектів, окремі граматики для говірок однієї й тієї ж кабардино-черкеської мови, хоча поряд з латинізацією, неодноразово порушувалося питання і про уніфікацію всіх північнокавказьких алфавітів, а також про створення єдиної літературної мови для споріднених адизьких діалектів. З цього питання було проведено ряд конференцій: у Адигеї та Кабардино-Черкесії, у Чечено-Інгушетії, у Карачай-Балкарії і в Дагестанській АРСР, але ці конференції не досягли практичних результатів, оскільки їхні ініціатори були засуджені як буржуазні націоналісти та в більшості ліквідовані.

Історія ред.

 
Карта Кавказького перешийку. Розроблено Дж. Грасслі, 1856. (Тбілісі, Анапа, Батум, і навколишні райони). Гравюра на сталі, друкування та видання бібліографічного інституту Hildburghausen, (1860)
 
Мапа Черкесії. 1750 рік

Предками адигів є зиги, керкети, меоти, та інші які відомі у північному Причорномор'ї з 1 тис. до н. е.. У античних та візантійських джерелах адиги згадані як зіхи, а в давньоруських джерелах під назвою касоги. Наприківнці 1 тис. до н. е. — середині 1 тис. н. е. починає формуватися давньоадизький етнос.

У XIII ст. почала поширюватися тюркська назва адигів — черкеси.

Єгипет, Персія, Близький Схід ред.

У 14 століття черкеси-мамлюки захопили владу у Єгипті і правили там з 1382 до 1517 рр. та пізніше. Загони адигейців-черкесів служили також в Османській імперії, Персії.

Черкеси були знані, як войовничий народ. З раннього дитинства вони займалися професійним військовим вишколом, добре володіли зброєю, гарно трималися в сідлі. Один такий воїн міг здолати кількох ворогів. Не випадково навіть кримські хани віддавали їм своїх дітей на виховання.

Через князівські чвари, війни з кримчаками, татарами, багато черкесів полишало власні домівки та емігрувало у найближчі країни. Ще у 1502 р. вони, за деякими джерелами, займали узбережжя Азовського моря від Дону до Керченської протоки, але згодом їх почали звідтіля відтісняти[19].

Важливу роль у долі черкесів відігравав релігійний фактор. Після падіння Константинополя у 1453 р. та посилення впливу кримських ханів у регіоні проживання християн-адигів набуває поширення практика агресивного насадження ісламу сунітського напрямку.

Російська агресія, етнічні «чистки» та геноцид ред.

З 1763 розпочалась боротьба черкесів проти імперських військ і завершилась 1864 з поразкою повстання імама Шаміля. На той час залишилось менше чверті черкесів, яких змусили перебиратись до Османської імперії. На чорноморському узбережжі від Керченської протоки до Сухумі практично було знищено все населення. Убихи були знищені на Красній поляні, від пролитої їхньої крові, на думку черкесів, походить сьогоднішня назва місцевості. У час проведення Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі діаспора черкесів світу підіймала питання неможливості проведення змагань у місці геноциду їхнього народу.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Walter Richmond. The Circassian Genocide
  2. Steven L. Danver. Native Peoples of the World: An Encyclopedia of Groups, Cultures and Contemporary Issues
  3. Turkey - People Groups. Adyghe and Kabardian // Joshua Project. A ministry of the U.S. Center for World Mission oshuaproject.net
  4. Jordan - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  5. Syria - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  6. The Circassians of Syria
  7. Iraq - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  8. USA - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  9. Saudi Arabia - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  10. Moscow Uses Circassians to Offer Assistance to Libyan Leader Qaddafi(англ.)
  11. Germany - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  12. а б Ukrain - People Groups. Adyghe and Kabardian.(англ.)
  13. - Cherkasy Museum in Kfar Kama - Circassians in Israel
  14. Polonya'daki Çerkes Prensler: Beş Prens
  15. а б Адиги. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с.
  16. Пилипенко В. В. Адиги Велика українська енциклопедія
  17. Етнонім черекес (до семантичної типології етнонімів) / Валерій Бушаков // Сходознавство. — 2007. — № 37. — С. 44-50.
  18. Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою[недоступне посилання з серпня 2019]
  19. Бларамберг Й. Историческое, топографическое, статистическое и этнографическое описание Кавказа.- Нальчик: Эль-Фа, 1999. — С.114.-115

Література ред.

  • Адыги в Северном Причерноморье / О. Б. Бубенок. – Киев : Наукова думка, 2019. – 414 с. – (Проект "Наукова Книга"). – ISBN 966-00-1702-3.

Посилання ред.