Відкрити головне меню

3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»

3-тя Танкова Дивізія СС «Тотенкопф» («Мертва голова») (нім. 3.SS-Panzer-Division «Totenkopf») — елітна німецька танкова дивізія у складі військ Ваффен-СС, що існувала в 1939—1945 роках.

3-тя Танкова Дивізія СС "Тотенкопф"
3rd SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС "Тотенкопф"
На службі 1939-45
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Танкові війська
Чисельність Танкова дивізія
Гасло Meine Ehre heißt Treue
("Моя честь називається вірність")
Війни/битви Друга світова війна

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

ФормуванняРедагувати

Дивізію було сформовано з особового складу 1,2,3, 4 штандартів SS-TV, та Хаймвера-СС «Данциг», а також з персоналу, що охороняв концтабори. Першим командиром дивізії став Теодор Ейке, колишній начальник концтабору «Дахау». Пізніше, будівлі концтабору використовувались як база для тренування різних дивізій СС.

ІсторіяРедагувати

 
Унтерштурмфюрер дивізії СС «Мертва голова», та обер-лейтенант 228 піхотного полку Вермахту (1944 рік)

Дивізія брала участь у Французькій кампанії, а після перемоги німецьких військ, залишилась там як окупаційні сили. Під час німецько-радянської війни, дивізія воювала на північних територіях СРСР. За 19411942 роки «Тотенкопф» зазнала значних втрат. З березня 1943 року, «Мертва Голова» брала участь у битві за Харків, а після цього — у Курській битві. Тривалий час стримувала наступ радянських військ на Кривий Ріг, важливий центр металургійної промисловості. Після поразки німецьких військ, дивізія воювала проти радянських частин у Румунії, Молдові, Західній Україні, наносячи значні втрати танковим арміям СРСР. У 1945 році, «Тотенкопф» відступила до Австрії, де залишки дивізії — 1000 вояків та 6 танків здалися у полон американцям, а пізніше були передані СРСР.

Командири дивізіїРедагувати

  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Теодор Ейке (1 листопада 1939 - 7 липня 1941)
  • Оберфюрер СС Маттіас Кляйнгайстеркамп (7 липня - 18 липня 1941)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Георг Кепплер (18 липня - 19 вересня 1941)
  • Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС Теодор Ейке (19 вересня 1941 - 26 лютого 1943)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Макс Зімон (26 лютого - 27 квітня 1943)
  • Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг (27 квітня - 1 травня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Германн Прісс (1 травня - 10 жовтня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Германн Прісс (10 жовтня 1943 - 20 червня 1944)
  • Оберфюрер СС Карл Улльріх (20 червня - 13 липня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Гельмут Беккер (13 липня 1944 - 8 травня 1945)

Склад дивізіїРедагувати

  • 3-й Танковий Полк СС "Тотенкопф"
  • 5-й Панцергренадерський Полк СС "Тотенкопф"
  • 6-й Панцергренадерський Полк СС "Теодор Ейке"
  • 3-й Самохідний Артилерійський Полк СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Штурмових гармат СС "Тотенкопф"
  • 3-й Протитанковий Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Зенітний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Саперний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Батальйон зв'язку СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Санітарний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Постачання СС "Тотенкопф"

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хрестаРедагувати

За час існування дивізії 45 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (8)Редагувати

  • Теодор Ейке - Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС, командир Дивізії СС "Тотенкопф" (20 квітня 1942)
  • Георг Бохманн - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону Мотоциклетного полку СС "Туле" (17 травня 1943)
  • Отто Баум - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 5-го Панцергренадерського Полку СС "Тотенкопф" (22 серпня 1943)
  • Германн Прісс - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир Панцергренадерської Дивізії СС "Тотенкопф" (9 вересня 1943)
  • Губерт-Ервін Меірдресс - Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (5 жовтня 1943)
  • Карл Улльріх - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 6-го Панцергренадерського Полку СС "Теодор Ейке" (14 травня 1944)
  • Гельмут Беккер - Оберфюрер СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (21 вересня 1944)
  • Фріц Бірмеір - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (26 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)Редагувати

  • Германн Прісс - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (24 квітня 1944)


  Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста 45
  Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям 8
  Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами 1

Однострої та емблемиРедагувати

 
У гауптштурмфюрера СС дивізії СС «Мертва голова» Макса Сіла, емблема підрозділу на обох петлицях (1942 рік)

У 1939 році у складі Ваффен-СС було створено дивізію СС «Мертва голова». Особовий склад дивізії носив сірий стандартний однострій Ваффен-СС. Та петлицях замість рун СС, розташовувалася емблема з «мертвою головою». Всупереч загально використовуваної у СС системи знаків розрізнення (знаки розрізнення членів СС молодше штандартенфюрера, розташовувалися на лівій петлиці, на правій петлиці була емблема чи номер підрозділу) у дивізії «Мертва голова», були випадки розташування емблеми «мертва голова» на обох петлицях. Таким чином звання військовика, як і у Вермахті, вказували лише погони [1].

На лівому рукаві особового складу дивізії була чорна манжетна стрічка з емблемою, аналогічною на петлицях. З 1942 року з’являється у використані стрічка з назвою дивізії («Totenkopf»). Також свої манжетні стрічки були у особового складу 5-го полку «Тулє» («Thule»), 6-го полку «Теодор Ейке» («Theodor Eicke»), у військовиків колишнього хаймверу Данциґ з 3-го полку [2] [3] («Heimwehr Danzig», «SS-Heimwehr Danzig»).

Зміни статусаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 34 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  2. Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — С. 91—416с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
  3. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 18 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  4. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 396 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  5. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 463 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)

Джерела та літератураРедагувати

  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — 480 с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  • Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — 63 с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  • Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — 416 с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)

ПосиланняРедагувати