Відкрити головне меню

Олекса́ндр Васи́льович Наго́рний (* 28 серпня (10 вересня) 1887(18870910), Харків — † 11 травня 1953, Харків) — український фізіолог та геронтолог радянських часів, 1934 — професор, 1936 — доктор біологічних наук (присуджено без захисту дисертації), 1943 — заслужений діяч науки УРСР, 1948 — член-кореспондент АН УРСР.

Нагорний Олександр Васильович
NagorniyOV18871953Нагорний Олександр Васильович.jpg
Народився 28 серпня (10 вересня) 1887(1887-09-10)
Харків
Помер 11 травня 1953(1953-05-11) (65 років)
Харків
Поховання Міське кладовище № 2 (Харків)
Громадянство УРСР
Діяльність педагог
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Сфера інтересів фізіологія
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Відомі учні Буланкін Іван Миколайович, Нікітін Володимир Миколайович
Член НАН України
Нагороди Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник освіти України

Зміст

Біографічні деталіРедагувати

Народився в сім'ї писаря міської управи, родовід тягнеться до козаків Чернігівської землі.

навчанняРедагувати

1906 року скінчив навчання в Першій Харківській класичній гімназії, 1912 року закінчив Харківський університет — фізико-математичний факультет зі спеціалізацією в царині порівняльної фізіології — вчителем був професор М. Ф. Бєлоусов, працював в інституті до 1953 року — почав лаборантом в лабораторії порівняльної фізіології.

1912 року за студентську роботу по вивченню дихання у комах удостоєний університетської премії ім. професорів Степанових.

1921 через розформування університету і надання кафедрам лише навчально-методичних властивостей, розвиває бурхливу діяльність в заснуванні науково-дослідницької кафедри зоології, з 1927 — дійсний член її секції порівняльної фізіології.

1922 року здав магістерські екзамени, приват-доцент Харківського інституту народної освіти.

РоботаРедагувати

1924 року обраний професором, з 1929 завідує кафедрою фізіології універитету.

1926 року проходить стажування в колоїдно-хімічному інституті в Франкфурті-на-Майні.

1930 року на основі кафедри зоології організовує Харківський філіал Українського зообіологічного інституту (з 1933 — зоолого-біологічний НДІ ХДУ) — спільно з Арнольдом Г. Ф. та Буланкіним І. М. В НДІ до 1941 року керує відділом загальної фізіології.

В 1936-41 роках завідував кафедрою зоотехнічного (зооветеринарний) інституту та лабораторією фізіології Українського інституту експериментальної медицини — в 1935-41.

В часі Другої світової війни керує кафедрою фізіології та біохімії об'єднаного Харківського та Київського українського універститету в місті Кзил-Орда, проректор по науковій роботі, завідує кафедрою зоології Кзил-Ординського педагогічного інституту.

З 1944 року поновлює роботу кафедри фізіології людини та тварин, очолює НДІ біології ХДУ, 1944-48 — проректор з наукової роботи.

Наукові товаристваРедагувати

  • 1914 — дійсний член, в 1919–1930 роках — секретар Харківського товариства дослідників природи.
  • 1917 — почесний член Всеросійського товариства ротних фельдшерів.
  • 1918 — дійсний член Харківського медичного наукового товариства.
  • 1929 року стоїть біля витоків — разом з О. Палладіним Українського товариства фізіологів, біофізиків та фармакологів.
  • 1948 — дійсний член Харківського терапевтичного наукового товариства.

ДоробкиРедагувати

Є автором близько 160 праць по питаннях вікової фізіології та біохімії, з них 20 монографій та збірників. Вивчає хімічно-колоїдний стан організму, віковий розвиток, питання старіння та продовження тривалості життя. Працював над створенням підручників, навчальних посібникіфв та програм по анатомії, фізіології, біологічній та колоїдній хімії.

Засновник Харківської школи онтофізіологов.

1940 року разом з учнями формулює теорію стихаючого самооновлення протоплазми — як одного з чинників старіння.

нагороди, визнанняРедагувати

  • Нагороджений Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ, РМ Казахської РСР.
  • 1944 року нагороджений орденом Червоної Зірки, 1948 — Трудового Червоного Прапора,
  • з 1946 — відмінник народної освіти УРСР, нагороджений почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

Послідовники, школи, пам'ятьРедагувати

Його учні — Буланкін Іван Миколайович та Нікітін В. М. — стали академіками АН УРСР.

В Харківському університеті його ім'я носить аудиторія та заснована стипендія його імені. Харківське відділення науково-медичного товариства присуджує премію імені Нагорного.

Похований на в Харкові на міському цвинтарі №2.

ДжерелаРедагувати