Відкрити головне меню

Павло́ Семе́нович Бублі́й (нар. 15 січня 1916(19160115) — пом. 28 березня 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира 1164-го стрілецького полку 346-ї стрілецької дивізії 51-ї армії, майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Павло Семенович Бублій
Бублій Павло Семенович.jpg
Народження 2 (15) січня 1916(1916-01-15)
Зміїв
Смерть 28 березня 1997(1997-03-28) (81 рік)
Харків
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1938—1940, 1941—1961
Партія ВКП(б)
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Формування 1164-й стрілецький полк
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»

ЖиттєписРедагувати

Народився 15 січня 1916 року в місті Змієві, нині Харківської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. Працював слюсарем залізничних майстерень, згодом — завідувач сектором райвиконкому.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Звільнився у запас у 1940 році. Вдруге призваний у липні 1941 року. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. У 1943 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС). Воював на Південному та 1-му Прибалтійському фронтах.

Особливо відзначився під час бойових дій у Прибалтиці. Після того, як танки і піхота супротивника вийшла в тил дивізії в районі населених пунктів Камері і Слока, майорові П. С. Бублію було доручено вивести підрозділи, що потрапили в оточення. 1 вересня 1944 року група під його командуванням перейшла лінію фронту. Протягом кількох наступних днів П. С. Бублій зібрав, а у ніч з 4 на 5 вересня — вивів з оточення близько 700 солдатів і офіцерів південно-західніше від Юрмали (Латвія).

Після закінчення війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1945 році закінчив КУКС «Постріл». У 1961 році полковник П. С. Бублій вийшов у запас. Мешкав у Харкові, працював у раднаргоспі, згодом — начальником підготовки виробництва заводу «Комунар».

Помер 28 березня 1997 року. Похований на харківському кладовищі № 2.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», майорові Бублію Павлу Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5939).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (01.05.1944, 08.09.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (03.10.1943, 11.03.1985), орденами Червоної Зірки (…), «Знак Пошани» (…) і медалями.

Почесний громадянин міста Юрмала.

ПосиланняРедагувати