Якунін Олексій Іванович

Олексі́й Іва́нович Яку́нін (15 жовтня 1902(19021015), село Лівенська Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Задонського району Липецької області, Російська Федерація — 16 квітня 1968, місто Харків) — український радянський діяч, інженер, директор Харківського електромеханічного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Герой Соціалістичної Праці (17.11.1965).

Якунін Олексій Іванович
Народився	15 (28) жовтня 1902 Єлецький повітd, Орловська губернія, Російська імперія
Помер	16 квітня 1968(1968-04-16) (65 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Ще в дошкільному віці разом з батьками переїхав на постійне місце проживання в місто Таганрог (тепер — Ростовської області), де батько працював штукатуром. Закінчив Таганрозьке міське початкове училище, у 1917 році вступив в технічне училище.

Трудову діяльність розпочав у 1919 році слюсарем Таганрозького Російсько-Балтійського заводу. У листопаді 1919 року мобілізований військами Білої армії і направлений в школу радіодивізіону. У 1920 році цей підрозділ було евакуйовано білогвардійцями в місто Севастополь, де школу ліквідували, а Олексія Якуніна призначили слюсарем радіомайстерні.

У листопаді 1920 року Червона армія зайняла Севастополь. Радіомайстерню перевели в Москву, включивши її до складу Центральних телеграфно-телефонних майстерень Управління зв'язку РСЧА, де Олексій Якунін продовжував працювати слюсарем.

У 1921 році демобілізувався з Червоної армії і повернувся до міста Таганрога. Працював електромонтером Таганрозької міської електростанції, а потім електриком на електростанції інструментально-механічного заводу. Одночасно навчався на вечірньому робітничому факультеті.

У 1924—1929 роках — студент Харківського електротехнічного інституту, інженер-електрик.

У 1929—1930 роках працював в Харківському відділенні Державного електротехнічного тресту.

З січня 1930 по осінь 1941 року — інженер із обладнанню центрально-заводської лабораторії, майстер цеху магнітних станцій, заступник начальника цехів А-7, А-4, начальник виробництва заводу Харківського електромеханічного заводу (ХЕМЗ).

У зв'язку з початком німецько-радянської війни завод ХЕМЗ був евакуйований в місто Чебоксари Чуваської АРСР і в листопаді 1941 року названий заводом № 654 Народного комісаріату електропромисловості СРСР. Якунін працював заступником начальника виробництва, а з квітня 1943 року — головним інженером заводу № 654 (з 1946 року — завод «Електрик» Міністерства електропромисловості СРСР) в місті Чебоксарах.

Член ВКП(б) з 1943 року.

З грудня 1948 по лютий 1953 року — директор Чебоксарського електроапаратного заводу «Електрик» Міністерства електропромисловості СРСР.

У лютому 1953 — травні 1957 року — директор Харківського електромеханічного заводу.

У травні 1957 — березні 1964 року — 1-й заступник голови Харківської (з вересня 1963 року — Донецько-Придніпровської) Ради народного господарства (раднаргоспу).

У березні 1964 — 16 квітня 1968 року — директор Харківського електромеханічного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції.

Помер після важкої тривалої хвороби. Похований у Харкові на міському кладовищі № 2.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (17.11.1965)
• два ордени Леніна (4.01.1954, 17.11.1965)
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (4.09.1948, 6.12.1949, 23.06.1950, 19.09.1952)
• орден «Знак Пошани» (22.07.1955)
• орден Червоної Зірки (21.01.1944)
• орден «Чрвено знаме на труда» (Народна Республіка Болгарія)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Чуваської АРСР
• медалі

Джерела

• (рос.)Якунин Алексей Иванович [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.]