Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Генріх Алтунян народився 24 листопада 1933 року в місті Тбілісі Грузинської РСР, у вірменській родині. У 1944 він разом зі своєю родиною переїхав до українського міста Харкова. З 1951 до 1956 Генріх Алтунян навчався в Харківському вищому авіаційно-інженерному військовому училищі. У 1956 він переїхав до міста Узина Київської області, де працював за призначенням військовим інженером. У 1961 році Генріх Алтунян повернувся до Харкова і працевлаштувався завідувачем відділу Харківського вищого командного авіаційного училища, де він потім обіймав посади завідувача лабораторією та викладача.

Генріх Алтунян був членом КПРС активним та ідейним комуністом, однак після усунення Микити Хрущова з посади першого секретаря КПРС у 1964 році він «відхилився від партійної лінії». Після цього почалося його зближення з українськими та московськими дисидентськими колами, зокрема з генералом Петром Григоренком та Петром Якіром. У 1968 році Генріх Алтунян був звільнений зі служби та виключений з лав КПРС за зв'язок з дисидентами та поширення листа академіка Сахарова.

Після цього Генріхові Алтуняну все-таки вдалося знайти нову роботу та стати старшим інженером харківської дільниці пусконалагоджувального управління «Оргенергоавтоматика». Але за подальшу активність у правозахисному русі, наприклад в Ініціативній групі захисту прав людини в СРСР, Генріха Алтуняна у липні 1969 було заарештовано. 26 листопада того ж року він був засуджений Харківським обласним судом до трьох років таборів загального режиму і з порушенням виправно-трудового законодавства спрямований у табір за межі УРСР — у Нижній Інгаш Красноярського краю РРФСР.

У 1972 році Генріх Алтунян повернувся до Харкова, де й влаштувався слюсарем харківського підприємства «Кінотехпром». Через те, що він не перестав бути активним діячем дисидентського руху та розповсюджував самвидав, 16 грудня 1980 р. його було знову заарештовано та 31 березня 1981 року засуджено до 7-річного позбавлення волі в таборах суворого режиму і 5-річного заслання. Це покарання Генріх Алтунян відбував спочатку у таборах для політичних в'язнів (так звана «36 зона» у селі Кучино Пермської області РРФСР). За активну участь у боротьбі політв'язнів проти місцевої адміністрації він додатково був покараний трьома роками Чистопольської тюрми, а після тюрми потрапив до політтабору у Мордовії (селище Барашево).

На початку 1987 року Генріха Алтуняна привезли в Харків і вже 9 березня його було звільнено, хоча сам він так ніколи і не визнавав за собою якусь провину, а прохання про помилування не подавав. Незабаром Алтунян знову влаштувався слюсарем харківського підприємства «Кінотехпром». Через відсутність складу злочину у 1990 році обидва вироки Генріха Алтуняна були скасовані.

Після створення восени 1989 року Народного Руху України за перебудову Генріх Алтунян став активістом харківського відділення цієї політичної сили. Згодом він керував харківською крайовою організацією НРУ.

Напередодні виборів до Верховної ради УРСР в березні 1990 року виборці 522-го мікрорайону міста Харкова та Товариство української мови імені Тараса Шевченка висунули Генріха Алтуняна кандидатом на посаду Народного депутата України від харківського виборчого округу № 370 («Київський»). У другому турі, який відбувся 18 березня, Генріх Алтунян набрав 46,06 % голосів виборців і представляв інтереси харків'ян у вищому законодавчому органі України до травня 1994 року. У Верховній Раді він входив у опозиційну до радянської влади Народної Ради, був членом фракції «Безпартійні». Крім того Генріх Алтунян працював у двох Комісіях Верховної Ради: Комісії у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів та Комісії з питань оборони і державної безпеки.

У березні 1994 року Генріх Алтунян знову змагався за депутатське крісло, але зазнав поразки у виборній боротьбі, посівши лише п'яте місце з 16-ти кандидатів (3,36 % голосів виборців). Після цього він продовжив свою діяльність на посаді співголови харківського відділення «Меморіалу».

Через невдало проведену операцію в Харкові, влітку 2005 року Генріха Алтуняна було переведено на лікування до військового шпиталю в Ізраїль, однак там врятувати його так і не вдалося: 30 червня 2005 року він помер.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати