Вєркін Борис Ієремійович

Борис Ієремійович Вєркін (8 серпня 1919, Харків — 12 червня 1990, Харків) — український вчений у галузі фізики низьких температур, засновник і перший директор Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР та УРСР в галузі науки і техніки. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Борис Ієремійович Вєркін
Народився 8 серпня 1919(1919-08-08)
Харків
Помер 12 червня 1990(1990-06-12) (70 років)
Харків
Поховання
Країна СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність фізик
Alma mater Харківський університет
Галузь Фізика низьких температур
Заклад ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
ННЦ ХФТІ
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Лазарєв Борис Георгійович
Відомі учні Єременко В. В., Боровик А. Є., Кулик I. О., Манжелій В. Г., Янсон I. К., Дмитренко І. М.
Членство НАН України
Війна німецько-радянська війна
Відомий завдяки: засновник і перший директор Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР
Діти

Вєркіна Тетяна Борисівна Вєркіна Наталія Борисівна (Сілаєва)

Вєркін Олександр Борисович
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР Золота медаль ВДНГ Державна премія України в галузі науки і техніки

Життєпис ред.

Закінчив Харківський університет (1940). З 1940 року працював інженером Харківського електромеханічного заводу. Служив у Червоній армії, учасник Другої світової війни. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946-1960 роках працював молодшим, старшим науковим співробітником у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР. У 19601988 роках — директор створеного за його ініціативою в Харкові Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР (з 1988 — почесний директор).

Помер 12 червня 1990 року. Похований на харківському міському кладовищі № 2.

Наукова діяльність ред.

Спільно з Б. Г. Лазарєвим відкрив і вивчив (19491951) осциляції магнітної сприйнятливості у широкого кола металів, показавши загальнометалічну природу таких осциляцій. Вніс внесок у вивчення природи магнітних властивостей металів, у вирішення проблеми електронного енергетичного спектру металів.

Розробив (19671975) метод тунельної спектроскопії. Довів можливість кристалізації молекул РНК та ДНК, запропонував новий метод вивчення міжмолекулярних взаємодій макромолекул — польову мас-спектроскопію, вивчив тунельні спектри ряду біологічних молекул.

Одержав низку нових результатів у кріогенному та космічному матеріалознавстві. Вирішив завдання моделювання поведінки рідини в умовах невагомості. Спільно з співробітниками створив перші в країні потужні надпровідні електричні машини, пасивні системи охолодження з твердим холодоагентом, ряд надпровідникових приладів.

Серед учнів Бориса Вєркіна — доктори фізико-математичних наук Віктор Єременко, Андрій Боровик, Ігор Кулик, Вадим Манжелій, Ігор Янсон, Ігор Дмитренко тощо.

Нагороди ред.

Борис Вєркін був нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, «Знак Пошани», дев'ятьма медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Вшанування пам'яті ред.

 
Меморіальна дошка Б. І. Вєркіну на будинку, де він жив

У 1997 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені Б. І. Вєркіна, яка вручається Відділенням фізики і астрономії НАН України за видатні наукові роботи в галузі фізики і техніки низьких температур.

Ім'я Б. І. Вєркіна носить також створений ним Фізико-технічний інститут низьких температур.

На фасадах Фізико-технічного інституту низьких температур і житлового будинку, де жив Борис Ієремійович, встановлено меморіальні дошки.

На ім'я Б. І. Вєркіна названо астероїд 18287 Verkin (був відкритий співробітницею Кримської астрофізичної обсерваторії Л. І. Черних у жовтні 1975 р.[1])

Основні праці ред.

  • Теплофизика низкотемпературного сублимационного охлаждения / Б. И. Веркин, В. Ф. Гетманец, Р. С. Михайличенко. — Киев, Наук. думка, 1980.
  • Низкотемпературные исследования пластичности и прочности / Б. И. Веркин, В. В. Пустовалов. — М., Энергоиздат, 1982.

Примітки ред.

  1. Лупишко Д.Ф. Веркин Борис Иеремиевич. SHUKACH.COM. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. 

Література ред.

  • Б. И. Веркин, каким мы его помним. Наукова думка, Киев-2007

Джерела ред.

Посилання ред.