Лінецький Олександр Васильович
український архітектор (1884-1953)
Лінецький Олександр Васильович (23 березня 1884, Одеса — 30 листопада 1953, Харків) — український архітектор.
| Лінецький Олександр Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 23 березня 1884 |
| Смерть | 30 листопада 1953 (69 років) |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Країна |
 Російська імперія,  СРСР |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Архітектурний стиль | модерн, класицизм, конструктивізм |
| Найважливіші споруди | Торговельна біржа, Харків (1925—1926), Центральний універмаг, Харків (1932) |
| Вчене звання | професор[d] |
| Заклад | Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова |
| Батько | Ісаак Іоель Лінецькийd |
 Лінецький Олександр Васильович у Вікісховищі | |
Навчався у І-й казенній гімназії в Кам"янці-Подільському[1]. Працював у Красноярську (1907—1913 рр.), Ачинську (1908—1913 рр.), Омську (1914—1921 рр.), Харкові (1922—1933 рр та 1938—1947 рр.), у Києві (1936—1938 рр.)[2]. У 1938—1947 роках викладав у Харківському інституті інженерів комунального будівництва.
Вибрані проекти ред.
Автор 20 будівельних споруд у Харкові[3], багато з яких вважаються пам'ятками архітектури.
- Торговельна біржа, Харків, майд. Конституції, 13 (1925—1926)[4]. Охоронний № 34.
- Новий пасаж, Харків (1925—1937) — не зберігся.
- Центральний універмаг, Харків, майд. Павлівський, 1/3 (1932)[5][6] — один з перших універмагів в Україні[7] Охоронний № 36.
- Палац піонерів та жовтенят, Харків, вул. Сумська, 37 (керівник групи архітекторів і художників, 1935) — перший дитячий заклад подібного типу в країні та у світі — не зберігся.
- Друга міська лікарня (1925—1927), Харків, пр. Московський, 197. Охоронний № 58. Співавтор Естрович В. А.
- Житловий будинок «Комунар»[8] (1932), Харків, вул. Гіршмана, 17. Охоронний № 13. Співавтор Богомолов В. І.
- Житловий будинок артистів оперного театру, Київ, вул. Пушкінська, 20 А (співавтор з Я. Штейнберг, О. Смик, С. Барзилович, Г. Благодатний, 1936—1939)[9]. В ньому мешкали видатні діячі сцени: у 1938—1965 рр. — З. М. Гайдай, у 1938—1966 рр. — М. І. Литвиненко-Вольгемут, у 1938—1947 рр. — М. В. Смолич; у 1946—1968 рр. — художник О. В. Хвостенко-Хвостов.
Джерела ред.
- ↑ Лінецький Олександр Васильович (1884–1953) | Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека В. Г. Заболотного. t.deco-creative.com.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
- ↑ Григорьевна, Мокроусова Елена (2014). Украинский архитектор александр Линецкий: начало творческого пути. Баландинские чтения. Т. 9, № 2. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2019.
- ↑ Мокроусова, Олена. Олександр Лінецький vs Павла Альошина: конфлікт на тлі епохи (українська) . Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 11.09.2019.
- ↑ площа Конституції, будинок № 13. Зараз частка комплексу Університету мистецтв (консерваторія)
- ↑ Центральный универмаг. theconstructivistproject.com (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
- ↑ Официальный сайт ОАО "Харьковский ЦУМ" - Историческая справка. web.archive.org. 28 вересня 2010. Архів оригіналу за 28 вересня 2010. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Акціонерне товариство «Харківський центральний універмаг». Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 6 жовтня 2010.
- ↑ Дом жилкооператива "Коммунар". theconstructivistproject.com (рос.). Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
- ↑ Нині будинок по вул. Євгена Чикаленка, 20.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лінецький Олександр Васильович |