Ксинкін Олексій Миколайович

герой Радянського Союзу

Олексій Миколайович Ксинкін (19231984) — підполковник Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Ксинкін Олексій Миколайович
Народження15 березня 1923(1923-03-15)
Моршанський повітd, Тамбовська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть12 лютого 1984(1984-02-12) (60 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
Країна СРСР
ЧленВсесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
Звання Підполковник
Формування12-та гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна медаль «За бойові заслуги» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Життєпис

ред.
 
Дошка на честь Олексія Ксинкіна

Олексій Ксинкін народився 15 березня 1923 року в селі Алгасово (нині  — Моршанський район Тамбовської області). За національністю росіянин[1]. Закінчив десять класів школи. У січні 1942 року Ксинкін був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії. У жовтні того ж року він закінчив Благовіщенське піхотне училище. З листопада 1942 року  — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Західному, Брянському, Центральному фронтах, два рази був поранений і контужений[1]. Член ВЛКСМ з 1942 року[2].

До вересня 1943 року гвардії лейтенант Олексій Ксинкін командував взводом 3-го батальйону 29-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро. В ніч з 28 на 29 вересня 1943 року взвод Ксинкіна переправився через Дніпро в районі села Глушець Лоєвського району Гомельської області Білоруської РСР і взяв активну участь у боях за захоплення та утримання плацдарму на його західному березі. Взвод Ксинкіна успішно знищив вкопаний в землю танк, розгромив штаб німецького батальйону, захопивши важливі документи. Коли командир роти вибув з ладу, Ксинкін його замінив собою, після чого три дні утримував позиції до підходу основних сил. В тому бою Ксинкін отримав важке поранення, але продовжував битися[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенант Олексій Ксинкін був відзначений званням Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 4069[1][3].

У червні 1946 року Ксинкін був звільнений у запас, проте в 1949 році повернувся до лав армії. У 1964 році у званні капітана він був звільнений в запас, пізніше отримав звання підполковника запасу. Проживав у Харкові, працював старшим інженером в хлібопекарській промисловості. Помер 12 лютого 1984 року. Похований на Харківському міському кладовищі № 2[1].

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.

5 серпня 2013 року Олексію Ксинкіну була встановлена меморіальна дошка на фасаді будинку де він жив, за адресою вулиця Державінська 2[4].

Примітки

ред.
  1. а б в г д Ксинкін Олексій Миколайович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. Подвиг народа. podvignaroda.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 23 грудня 2019.
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
  4. В Харькове открыли мемориальные доски Героям Советского Союза. https://www.city.kharkov.ua/ (рос.). 5 серпня 2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Мальков Д. К. Сквозь дым и пламя. — М.: Воениздат, 1970.