Проскура Георгій Федорович
Георгій Федорович Проскура (16 квітня 1876, Сміла Черкаського повіту Київської губернії — 30 жовтня 1958, Харків) — український радянський вчений, академік НАН України (1929), лауреат Державної премії СРСР (1943), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944), доктор технічних наук, професор, видатний вчений у галузі аерогідродинаміки і гідромашинобудування. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.
| Проскура Георгій Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 16 квітня 1876 Російська імперія Сміла |
| Помер | 30 жовтня 1958 (82 роки) УРСР Харків |
| Поховання | Міське кладовище № 2  |
| Країна |  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | фізик, політик |
| Alma mater | Єлисаветградське земське реальне училище Імператорське Московське технічне училищеd |
| Галузь | фізика, аерогідродинаміка |
| Заклад | Харківський технологічний інститут Харківський авіаційний інститут |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | НАНУ |
| Відомий завдяки: | академік НАН України |
| Нагороди |     |
Біографія
ред.Народився 28 квітня 1876 року в місті Сміла Черкаського повіту Київської губернії в родині службовця, батько працював на місцевому кустарному шкіряному підприємстві. Після закінчення Єлисаветградського реального училища в 1895 році вступив до МВТУ ім. М.Баумана. Навчався у Миколи Жуковського. У 1901 р. закінчив училище з кваліфікацією «Інженер-механік».[1]
З 1901 року викладав у Харківському технологічному інституті. Вже у 1902 році для підготовки до професорської діяльності Проскура був направлений у відрядження до Цюріхського політехнікуму (Швейцарія) для вивчення типів гідравлічних машин.
Повернувшись в Харків у 1904 році, увійшов до групи професорів, які підтримали студентські виступи бурхливого 1905 року. Тільки лібералізація вищої школи дозволила йому повернутися в Харківський технологічний інститут у 1906 році, з яким він пов'язав усе своє подальше життя. З 1911 року — професор Харківського технологічного інституту[2]. З перших днів своєї роботи він брав участь у діяльності студентського науково-технічного товариства інституту, став заступником голови товариства, залучав талановитих студентів до наукових досліджень. При товаристві організував та очолив аеросекцію.
У 1914 р. створив та очолив у ХТІ гідравлічну лабораторію, у 1922 р. заснував науково-дослідну кафедру гідравліки й авіації.[1]
12 березня 1923 року за його ініціативи засновано Товариство авіації та повітроплавання України і Криму. Увійшов до президії цієї організації та редакційної колегії журналу «Повітряний флот». У 1923 році члени авіаційної секції домоглися відкрити авіаційну спеціальність на механічному факультеті. Проскура за власною ініціативою починає читати необов'язковий курс з повітроплавання. В тому ж році створив аерогідродинамічну лабораторію, яка в 1930 році перетворилася в Харківський авіаційний інститут.
У 1922—1925 рр. був проректором ХТІ із навчальної роботи, завідувачем кафедри гідроаеродинаміки, у 1927—1929 рр. — деканом механічного факультету.[1]
Під його керівництвом у 1924 р. збудовано три планери для участі у Всесоюзних планерних змаганнях в Коктебелі (Планерське).[1]
Від 1929 р. — дійсний член Української академії наук, завідувач кафедри аеродинаміки та голова відділення технічних наук АН УРСР.
З його ініціативи у Харкові було відкрито НДІ промислової енергетики АН УРСР, у якому він очолив гідравлічний відділ (1929—1936).
Після реорганізації ХТІ він одночасно працював у двох вишах. Керував кафедрою гідротурбобудування, гідромашинобудування, гідромеханічною лабораторією Харківського механіко-машинобудівного інститута (ХММІ). Був деканом механічного (1936) та машинобудівного (1937—1939) факультетів ХММІ. Крім того, очолював кафедру аеродинаміки ХАІ.[1]
З 1944 по 1955 рр. був директором лабораторії швидкохідних машин і механізмів АН УРСР.
У 1974 році Академія наук УРСР встановила премію його імені (Премія НАН України імені Г. Ф. Проскури).
Науковий доробок
ред.Автор низки класичних робіт із гідро- та аеродинаміки, теорії турбомашин, відцентрових і пропелерних насосів, теорії вітродвигунів, водяних турбін і кавітації в гідротурбомашинах. Один із перших радянських розробників теорії пропелерових насосів водяних турбін.[1]
Основні праці
ред.Автор понад 70 друкованих наукових праць, серед них:
Нагороди та відзнаки
ред.- два ордени Леніна (22.06.1946,)
- орден Трудового Червоного Прапора (28.08.1944)
- медалі
- Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944)
- Лауреат Сталінської премії (1943).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Проскура Георгій Федорович - ХНУРЕ | ХНУРЕ - Харківський національний університет радіоелектроніки. nure.ua (укр.). 4 січня 2019. Процитовано 14 березня 2025.
- ↑ Амброжевич А. В., Крашаница Ю. А. (2006). Амброжевич А. В., Крашаница Ю. А. Георгий Федорович Проскура //Авиационно-космическая техника и технология. – 2006. – №. 2. – С. 10–16 (PDF) (рос.). Авиационно-космическая техника и технология. Процитовано 17 грудня 2020.
Література
ред.- Алексапольский Д. Я., Георгий Федорович Проскура, Киев, 1956.
- Георгій Федорович Проскура — життєвий та творчиий шлях // Проблемы машиностроения. — 2016. — № 4. — С. 3–5.
Посилання
ред.- Харківський авіаційний інститут
- Харківський політехнічний інститут
- Проскура Георгій Федорович
- Біографія