Кушнарьов Євген Петрович

Кушнарьов Євген Петрович
	;
Народний депутат України I скликання
Час на посаді:
	1990 — 1994
1-й Міський голова Харкова
Час на посаді:
	1990 — грудень 1996
Попередник	Степан Соколовський
Наступник	Михайло Пилипчук
3-й Глава Адміністрації Президента України
Час на посаді:
	грудень 1996 — листопад 1998
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Дмитро Табачник
Наступник	Микола Білоблоцький
Голова Харківської обласної державної адміністрації
Час на посаді:
	27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олег Дьомін
Наступник	Степан Масельський
Голова Харківської обласної ради
Час на посаді:
	8 грудня 2004 — 27 січня 2005
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олексій Колесник
Наступник	Олег Шаповалов
Народився	29 січня 1951; Харків, Українська РСР, СРСР
Помер	17 січня 2007 (55 років); Ізюм, Харківська область, Україна
Освіта	Харківський інженерно-будівельний інститут
Батько	Петро Михайлович Кушнарьов
Мати	Серафима Тимофіївна Лукьянчикова
Дружина	Валентина Вікторівна Кушнарьова
Діти	син Андрій, дочка Тетяна
Підпис
	Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР, СРСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, голова адміністрації Президента України (1996–1998) та голова Харківської обласної державної адміністрації (2000–2004). Був одним із лідерів Партії регіонів.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнарьов.

ЖиттєписРедагувати

Меморіальна дошка на згадку про колишнього міського голову Харкова Євгенія Кушнарьова відкрито на будинку Харківської міської ради в річницю його смерті 17 січня 2008

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрацію Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перщий заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів, на якому заявив, що «у Харківській області не буде ні донецької, ні львівської влади, буде тільки харківська влада, в Харківській області житимуть за своїми законами всі, хто вважає себе харків'янином»^[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах^[5].

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

СмертьРедагувати

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний.^[6].

Увічнення пам'ятіРедагувати

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела^[7].

Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»^[8].

НагородиРедагувати

Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998), IV (листопад 2002), III ст. (листопад 2004).
Орден Почесного легіону (1997, Франція).

ТворчістьРедагувати

Є. П. Кушнарьов. «Сто кроків Харківською землею»

Є. П. Кушнарьов. «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера»

«Вибори та віли» (2007, посмертне видання) (рос.)
«Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» (2005) (рос.)
«Сто кроків Харківською землею» (2004)

Наукові виданняРедагувати

Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві фактиРедагувати

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11% опитаних мешканців Харкова^[9]^[10].

ГалереяРедагувати

21 січня 2006 р., Харків, Обласна конференція Партії Регіонів

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

↑ Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (ru). МедиаПорт. 2004-12-18. Процитовано 2013-01-04.
↑ Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 2005-01-27. Процитовано 2013-01-04.
↑ Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (ru). Медиа-группа «Объектив». 2004-12-08. Процитовано 2013-01-04.
↑ Цитата по публікації «Камо грядещи?» Архівовано 19 листопад 2005 у Wayback Machine.
↑ Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» Архівовано 29 вересень 2007 у Wayback Machine.
↑ За інформацією інтернет-видання «купол»
↑ Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липень 2019]}
↑ Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова (рос.)
↑ «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня»
↑ Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липень 2008. Процитовано 14 липень 2008.

Попередник:	Міський голова Харкова 1990—1998	Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990)	Міський голова Харкова 1990—1998	Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002)

Попередник:	Голова Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005	Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004)		Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006)

Попередник:	Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000-2004	Наступник:
Дьомін Олег Олексійович (1996-2000)		Масельський Степан Іванович (2004-2005)

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (ru). МедиаПорт. 2004-12-18. Процитовано 2013-01-04.

[27января-2] Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 2005-01-27. Процитовано 2013-01-04.

[Степан-3] Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (ru). Медиа-группа «Объектив». 2004-12-08. Процитовано 2013-01-04.

[4] Цитата по публікації «Камо грядещи?» Архівовано 19 листопад 2005 у Wayback Machine.

[5] Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» Архівовано 29 вересень 2007 у Wayback Machine.

[6] За інформацією інтернет-видання «купол»

[7] Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липень 2019]}

[8] Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова (рос.)

[9] «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня»

[10] Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липень 2008. Процитовано 14 липень 2008.

[1]

[3]

[2]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]