Кушнарьов Євген Петрович
Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951, Харків, Українська РСР, СРСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, голова адміністрації Президента України (1996–1998) та голова Харківської обласної державної адміністрації (2000–2004). Був одним із лідерів Партії регіонів.
Кушнарьов Євген Петрович | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Час на посаді: | ||||||||
1990 — 1994 | ||||||||
![]() | ||||||||
Час на посаді: | ||||||||
1990 — грудень 1996 | ||||||||
Попередник | Степан Соколовський | |||||||
Наступник | Михайло Пилипчук | |||||||
Час на посаді: | ||||||||
грудень 1996 — листопад 1998 | ||||||||
Президент | Леонід Кучма | |||||||
Попередник | Дмитро Табачник | |||||||
Наступник | Микола Білоблоцький | |||||||
Час на посаді: | ||||||||
27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004[1] | ||||||||
Президент | Леонід Кучма | |||||||
Попередник | Олег Дьомін | |||||||
Наступник | Степан Масельський | |||||||
![]() | ||||||||
Час на посаді: | ||||||||
8 грудня 2004[3] — 27 січня 2005[2] | ||||||||
Президент | Леонід Кучма | |||||||
Попередник | Олексій Колесник | |||||||
Наступник | Олег Шаповалов | |||||||
Народився | 29 січня 1951 Харків, Українська РСР, СРСР | |||||||
Помер | 17 січня 2007 (55 років) Ізюм, Харківська область, Україна | |||||||
Освіта | Харківський інженерно-будівельний інститут | |||||||
Батько | Петро Михайлович Кушнарьов | |||||||
Мати | Серафима Тимофіївна Лукьянчикова | |||||||
Дружина | Валентина Вікторівна Кушнарьова | |||||||
Діти | син Андрій, дочка Тетяна | |||||||
Нагороди |
| |||||||
Підпис | ![]() | |||||||
|
ЖиттєписРедагувати
У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.
З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.
З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.
У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.
Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.
Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.
У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.
У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).
Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрацію Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).
З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.
Листопад 1998 — жовтень 2000 — перщий заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».
У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.
На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів, на якому заявив, що «у Харківській області не буде ні донецької, ні львівської влади, буде тільки харківська влада, в Харківській області житимуть за своїми законами всі, хто вважає себе харків'янином»[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах[5].
У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.
СмертьРедагувати
16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний.[6].
Увічнення пам'ятіРедагувати
17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела[7].
Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»[8].
НагородиРедагувати
- Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998), IV (листопад 2002), III ст. (листопад 2004).
- Орден Почесного легіону (1997, Франція).
ТворчістьРедагувати
- «Вибори та віли» (2007, посмертне видання) (рос.)
- «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» (2005) (рос.)
- «Сто кроків Харківською землею» (2004)
Наукові виданняРедагувати
- Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
- Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
Цікаві фактиРедагувати
Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11% опитаних мешканців Харкова[9][10].
ГалереяРедагувати
ДжерелаРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (ru). МедиаПорт. 2004-12-18. Процитовано 2013-01-04.
- ↑ Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 2005-01-27. Процитовано 2013-01-04.
- ↑ Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (ru). Медиа-группа «Объектив». 2004-12-08. Процитовано 2013-01-04.
- ↑ Цитата по публікації «Камо грядещи?» Архівовано 19 листопад 2005 у Wayback Machine.
- ↑ Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» Архівовано 29 вересень 2007 у Wayback Machine.
- ↑ За інформацією інтернет-видання «купол»
- ↑ Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове[недоступне посилання з липень 2019]
- ↑ Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова (рос.)
- ↑ «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня»
- ↑ Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липень 2008. Процитовано 14 липень 2008.
Попередник: | Міський голова Харкова 1990—1998 |
Наступник: |
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990) |
Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002) |
Попередник: | Голова Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005 |
Наступник: |
Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004) |
Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006) |
Попередник: | Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000-2004 |
Наступник: |
Дьомін Олег Олексійович (1996-2000) |
Масельський Степан Іванович (2004-2005) |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |