Відкрити головне меню

Воїнь — давньоруське містечко-фортеця. Загальна площа — близько 28 га. Розташування на кордоні з кочівниками степу поблизу Дніпра визначило його важливу стратегічну роль як у системі Посульської оборонної лінії та і у охороні, за наявності укріпленої гавані, шляху «Із варягів у греки». Знаходилось у заплаві Сули, біля с. Воїнська Гребля, колишнього Градизького району Полтавської області. Найпівденніше, прикордонне, з Лівобережних городищ Переяславського князівства біля якого неодноразово тривали двобої з половцями. Укріплення остаточно знищені ордами Мунке в 1239-му році[1].

Воїнь
Київська Русь-Україна.png
Воїнь на мапі Русі

49°19′24″ пн. ш. 32°47′29″ сх. д. / 49.32333° пн. ш. 32.791444° сх. д. / 49.32333; 32.791444Координати: 49°19′24″ пн. ш. 32°47′29″ сх. д. / 49.32333° пн. ш. 32.791444° сх. д. / 49.32333; 32.791444
Тип колишній населений пункт[d]
Країна  Україна
Розташування Кременчуцьке водосховище
Площа 28 га
Перша згадка 1055
Стан зруйноване та, переважно, затоплене
Воїнь. Карта розташування: Україна
Воїнь
Воїнь (Україна)
Воїнь. Карта розташування: Полтавська область
Воїнь
Воїнь
Воїнь на мапі сучасної Полтавської області

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про поселення міститься у «Повісті врем'яних літ» під 1055 р. В цьому році переяславський князь Всеволод Ярославич ходив до Воїня на торків, які з'явилися тоді вперше в південно-руських степах, і здобув перемогу. Наступного разу Воїнь згадується під 1079 р. в зв'язку з міжусобною князівською боротьбою, активну участь у якій брали половці. Роман Святославич, позбавлений княжіння старшими князями Ярославичами, змушений був втекти до Тмутаракані. Там він заручився підтримкою половців і разом з ними виступив на Русь проти своїх дядьків. Але переяславському князю Всеволоду Ярославичу вдалося розладнати союз Романа з половцями і перетягти їх на свій бік. Роман втік з Воїня і був убитий своїми колишніми союзниками.

Археологічні дослідження городища відбувалися зокрема у 1956—1959 роках. Еспедиція Інституту археології АН УРСР, за участі В.Й. Довженка, В. К. Гончарова та Р. О. Юри, вивчала рештки укріплень, споруд, портової частини давнього міста. Було отримано велику колекцію керамічного посуду, виробів із заліза (в тому числі предметів озброєння та захисних обладунків), кістки та рогу, а також дерева. За результатами розкопок 1966 року видано монографію «Давньоруське місто Воїнь»[2]. Знахідки експоновано у Археологічному музеї міста Київ.

АрхітектураРедагувати

Дитинець (площею 4.6 га), який захищав гавань, мав укріплення підковоподібним валом довжиною 400 м що впирався у берег річки. В'їзд до нього було розташовано з заходу. З зовнішнього боку знаходився рів 20×3 м. Вал мав три ступені — два захисні грунтові та внутрішній житловий. Окольний город, захищений природнім захистом у вигляді боліт та стариці, мав площу 23 га. Більшість захисних споруд побудовані XI-поч. XII ст. За часів Володимира (X ст.) перша лінія складалася з двох валів та рва між ними. На середину XII ст. Воїнь став відносно великим містом[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати