Гадяч

місто в Полтавській області (Україна)

Га́дяч — місто в Полтавській області України, адміністративний центр Гадяцької міської громади Миргородського району, але до його складу не входить. Резиденція багатьох Гетьманів України: Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького та інших[2]. Населення — 22,7 тис. осіб (2001)[3]. Історичне населене місце[4].

Гадяч
Hadyach gerb.png Flag of Hadiach.png
Герб Гадяча Прапор Гадяча
Собор в Парку.jpg
Собор у центрі міста, січень 2020 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Миргородський район
Рада Гадяцька міська рада
Код КОАТУУ 5310300000
Засноване
Перша згадка 1533
Населення 23 790 (01.01.2018)[1]
Площа 17,78 км²
Поштові індекси 37300—305
Телефонний код +380-5354
Координати 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д. / 50.36722; 33.98889Координати: 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д. / 50.36722; 33.98889
Висота над рівнем моря 144 м
Водойма р. Псел, Грунь
Відстань
Найближча залізнична станція Гадяч
До обл./респ. центру
 - автошляхами 116 км
До Києва
 - автошляхами 273 км
Міська влада
Адреса 37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Л. Українки, 3
Вебсторінка Гадяцька міськрада
Міський голова Володимир Нестеренко

Commons-logo.svg Гадяч у Вікісховищі

Карта
Гадяч. Карта розташування: Україна
Гадяч
Гадяч
Гадяч. Карта розташування: Полтавська область
Гадяч
Гадяч

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на півінічному сході Полтавській області на межі етнокультуних регіонів Слобожанщини та Наддніпрянщини по правому берегу річки Псел та його притоки Грунь. Річки в цьому місці звивисті, утворюють широкі долини з заплавними луками, стариці та заболочені озера. Місто розташованим на відносній височині зі схилами та ярами, які є типовими для цієї місцевості.

Відстань до обласного центру становить 116 км і проходить автошляхом Н12 . Через місто також проходять регіональні дороги: Т 1705, Т 1706, Т 1718 та Т 1904.

ІсторіяРедагувати

 
Місто Гадяч часів Російської Імперії

НазваРедагувати

Достовірних даних з приводу назви міста немає. В краєзнавчому музеї впевнені в основній версії — місце «годяч[щ]е», тобто придатне для життя та оборони. Це можна пояснити як географічним розташуванням Гадяча, так і ландшафтними особливостями — місто знаходиться між ярами, що у давні часи додавало безпеки його мешканцям від ворожих нападів.[5] Щоправда, існують і інші версії походження назви — за однією з них, не обійшлось без євреїв («Гад» — ім'я одного з єврейських пророків), за іншою — без гадюк (місце, де були «гади» це, нині застаріле давньоруське християнське слово, вживалося як асоціація з апелятивом «гад» — «гадюка», себто «гадюче місце»[6]).

Також варто зазначити, що назва міста присутня в нарисі Панаса Мирного (який тут навчався та працював) — «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» .

ЛітописРедагувати

Згідно припущень ще у скіфські часи на родючих землях в заплавах рік Псла та Груні охоче селилися люди[7], а сам Гадяч веде своє літочислення з Х-ХІІІ століть, коли проходило будівництво Посульської оборонної лінії. У 1442 р. поблизу Гадяча будується Красногірський Миколаївський монастир. Отже Гадячу близько 500 років, що підтверджує карта «Границі Литовської Русі у 1533 році», де зазначений Гадяч — єдине місце з теперішньої Полтавщини, що свідчить про його значимість у ті часи. Згадується під 1516 в «Історії Русів» як одне з найшанованіших міст, яке дало назву полку (Гадяцький); у 1-й половині 17 століття в інвентарях (переписах) польських королівських маєтків[8].

Ймовірно, саме тут 1626 (у місці, що трактувалося поза кордоном Речі Посполитої) пробували закласти свій осередок нереєстрові козаки, незгодні із результатами Куруківської війни 1625 р., але московити послали війська, які зігнали звідси цих неспокійних сусідів[джерело?]. Після успішної Смоленської війни 1633—1634 рр. з Московським царством, польська влада заходилася колонізувати ці терени.

1634 року Гадяч отримав статус міста, було утворене негродове Гадяцьке староство.[9] У становленні Гадяча значну роль відіграв Лукаш Жолкевський — староста переяславський. По його смерті 1636 місто переходить під контроль Конєцпольських — гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського та його сина Александра (які тримали уряд переяславських старост). 1643 С.Конєцпольський затвердив привілеї гадяцьких міських цехів. По смерті гетьмана Станіслава 1646 Гадяч пробував взяти під свій контроль князь Ярема Вишневецький.

 
Гадяч на Загальній карті України 1648 року
 
Карта місцевості Гадяча 1800

Після Переяславської ради 1654 р. Б. Хмельницький почав творити з Гадяча «запасну» (після Чигирина) гетьманську резиденцію (на безпечному кордоні із новим союзником — царською Росією). У вересні 1658 року Іваном Виговським були підписані Гадяцькі статті, з Польщею.

У 16631668 роках Гадяч був столицею Лівобережної Гетьманщини, резиденцією Івана Брюховецького. Згодом Гадяч залишався однією з найбільших рангових маєтностей українських гетьманів. Під час Північної війни Карл XII влаштував в Гадячі лазарет для своїх військ.

У 1764 році замок Гадяча і всі маєтки, що належали до нього, подаровані Кирилу Розумовському, а у 1785 році куплені в казну і передані у відання міського управління.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 5115 осіб (2569 чоловічої статі та 2546 — жіночої), налічувалось 754 дворових господарств, існували 4 православних церков, 2 єврейські молитовні будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та 4 заводи, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[10].

НезалежністьРедагувати

19 вересня 2018 року на 38-ій сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання одноголосно проголосовано рішення за добровільне приєднання Біленченківської сільської ради до територіальної громади міста Гадяча. До складу Гадяцької міської ОТГ увійшли села: Біленченківка, Грипаки, Кіблицьке, Оріханове, Осняги, Островерхівка, Петроселівка, Писарівщина, Рудиків, Степаненки.

ДемографіяРедагувати

Графік зміни чисельності населення Гадяча: [3]

ЕкономікаРедагувати

Див. також Економіка Гадяча

У місті активно працюють 8 заводів і комбінатів.[11]

Найбільші підприємства міста Гадяч — вентиляторний завод «Горизонт», ДП «Гадячсир».

Інші підприємства Гадяча:

Соціально-економічний розвиток сучасного міста, його благоустрій в головним чином пов'язаний з нафтогазовидобувною промисловістю.

Гадяч заслужено вважається містом працівників нафтової та газової промисловості. Тут мешкають геологи-розвідники надр, буровики, оператори, транспортники і будівельники — такі провідні професії поширені в місті. Перший нафтовий фонтан вдарив у 1958 році. На сьогодні сотні свердловин дають цінну енергетичну сировину.

ТранспортРедагувати

Див. Категорія:Транспорт Гадяча

Через місто проходять автомобільні дороги:

Гадяч має добре транспортне сполучення з обласним центром — Полтавою (через Зіньків, селище Опішня). Крім того, відси автобусом можна дістатися до десятків інших міст, містечок: Київ (через Лохвицю, Пирятин), Харків (через Охтирку, Богодухів), Дніпро (через Царичанку, Петриківку), Чернігів (через Липову Долину, Ромни, Прилуки, Ніжин), Конотоп (через Липову Долину, Ромни), Прилуки (через Липову Долину, Ромни, Срібне), Ромни (через Липову Долину), Глухів (через Липову Долину, Недригайлів, Буринь, Путивль), Лебедин, Талалаївка (через Липову Долину, Ромни), Кременчук (через Зіньків, Опішню, Полтаву); через Заводське, Лохвицю, Миргород, Хорол, Семенівку або через Великі Сорочинці, Миргород, Хорол, Семенівку, Глобине), Миргород (через Великі Сорочинці або Комишню).

Приміські автобуси: на Бакути, до Березової Луки, Бірок, Бобрика, Красної Луки, Хітців, Великих Будищ, Ціпків, Веприка, Мартинівки, Ветхалівки, Воронівщини, Гречанівки, Калинівщини, Кияшківського, до Лютеньки, Петрівки-Роменської, Сергіївки, Плішивця, Римарівки, Розбишівки, Вельбівки, Соснівки.[12]

Наука і освітаРедагувати

Див. також Освіта Гадяча

Установи освіти:

Відповідно до рішення третьої сесії сьомого скликання Гадяцької міської ради від 10 грудня 2015 року створено відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, який розпочав роботу 05 січня 2016 року. Структурними підрозділами відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради є централізована бухгалтерія (створено 12 січня 2016 року) та господарська група (створено 15 січня 2016 року). Начальником відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради призначено Бутенка Станіслава Миколайовича.

Відповідно до рішення сьомої сесії сьомого скликання Гадяцької міської ради від 14 квітня 2016 року «Про створення методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради» з 1 липня 2016 року розпочав свою роботу методичний кабінет відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, який є структурним підрозділом відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, до складу якого у 2016/2017 — 2017/2018 навчальних роках дыяли міська психолого-медико-педагогічна консультація та логопедичний пункт. Завідувачем методичного кабінету призначено Майбороду Сергія Миколайовича.

У підпорядкуванні відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради знаходяться:

заклади загальної середньої освіти:

заклади дошкільної освіти:

У м. Гадячі працює також Гадяцький обласний науковий ліцей-інтернат І-ІІІ ступенів імені Є. П. Кочергіна, яка підпорядкована Полтавській обласній раді.

Заклади позашкільної освіти, які знаходяться у місті підпорядковані Гадяцькій районній раді:

  • Гадяцька комплексна дитячо-юнацька спортивна школа;
  • Гадяцький районний будинок дитячої та юнацької творчості;
  • Гадяцька дитяча музична школа.

Заклади професійно-технічної освіти:

Заклади та установи вищої освіти:

Комунальний вищий навчальний заклад «Гадяцький коледж культури і мистецтв імені І. П. Котляревського» в м. Гадячі майже за півстоліття свого існування підготував для культурно-освітніх закладів тисячі спеціалістів. Серед них заслужений діяч мистецтв України О. М. Юзефович, заслужений артист України Віталій Скакун, чимало працівників культури України та інших відомих людей.

КультураРедагувати

Див. також Культура Гадяча

У місті є ряд культурологічних, історико-краєзначих, духовних і освітніх установ та пам'яток:

Туристичні маршрути, пам'ятні місця ГадячаРедагувати

Див. також Туризм у Гадячі

Гадяч — це місто на Полтавщині, звідки пішов Драгоманівський рід — тут народилися Олена Пчілка і Михайло Драгоманов — українські громадські діячі. Хоч Гадяч і має небагато артефактів гетьманської доби чи життя Драгоманових у місті, жителі Гадяча всіляко популяризують свої історичні корені: тут проходять фестивалі, пов'язані із гетьманщиною, відбувається церемонія нагородження літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки[14]. Завдяки мальовничим краєвидам з тінистими сосновими борами, розмаїтими березовими гаями, блакитнооким красенем Пслом, Гадяч по праву вважається окрасою Полтавської області. Це місце, куди із задоволенням приїжджають відпочивати жителі не тільки сусідніх міст, а й сусідніх країн, насолоджуючись первозданною красою місцевої природи, затишком міських вулиць і загальною атмосферою дружелюбності та гостинності.

Місто Гадяч — центр паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії, Прибалтики), оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидського руху Хабад (релігійної течії в юдаїзмі) Шнеур-Залмана (також відомого як Алтер Ребе; 1745 —1813 рр.).[15] Місто Гадяч займає визначне місце в українській історії. Тут була резиденція декількох Гетьманів України. Гадяч був однією з найбільших рангових маєтностей українських гетьманів. В Гадячі мали помешкання видатні українські письменники та поети, зокрема, Олена Пчілка, Леся Українка. Все це обумовлює непересічний інтерес до міста з боку туристів.

Перспективи Гадяча як туристичного центру полягають у відбудові історичних місць, зокрема, на Замковій горі («Замок»), де у 1663 році була резиденція гетьмана Івана Брюховецького.[16][17] Визнання на офіційному рівні м. Гадяча Гетьманською столицею дало б змогу отримувати державні кошти на розбудову історичної частини міста.[18] Цікавим об'єктом туризму у місті Гадячі є єдиний в Україні «Музей молотка», де зібрана велика колекція різноманітних молотків: від найменшого стоматологічного до акули-молота.[19]

Природоохоронні об'єкти:

 
Урочище Зелений Гай у Гадячі, де у дачному будинку в 1893—1906 рр. жила та творила видатна українська письменниця, поетеса, перекладачка Леся Українка

Засоби масової інформаціїРедагувати

Гадяч. Сity — міське інтернет-видання, запущене влітку 2019 року командою місцевої газети «Гадяцький вісник» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або»[20].

Докладніше: Гадяцький вісник

Докладніше: Базар Медіа в Україні http://www.bazarmedia.info/

Докладніше: ГадячNEWS

СпортРедагувати

Див. також Відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради

Відомі людиРедагувати

Див. також Категорія:Персоналії:Гадяч, Хто був і є у місті Гадяч

Гадяцькі старостиРедагувати

Посилання на відеопублікаціїРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Гадяч як столицю гетьманської України визнали на найвищому законодавчому рівні
  3. а б Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 2012-04-19. Процитовано 2012-04-04. 
  4. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  5. Гадяч – місце годяче…. alanissima (uk). 2017-07-08. Процитовано 2020-04-10. 
  6. В. В. Лучик «Етимологічний словник топонімів України» (ст. 145) Nota bene!, К; 2014 ISBN 978-966-580-454-3
  7. Історія Гадяцького краю
  8. Гадяч - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2019-05-15. 
  9. а б в Hadziacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 7. (пол.)… S. 7.
  10. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2)
  11. Підприємства міста Гадяч
  12. Розклад руху автобусів по автостанції ГАДЯЧ
  13. Гадяцький літературний музей родини Драгоманових на сайті «Рідна країна — Світоглядний портал»
  14. Гайда до Гадяча! Путівник містом козацької слави і батьківщиною Олени Пчілки. Гадяч.City (ru). Процитовано 2019-12-11. 
  15. Нещодавно там, де знаходиться місце його спочинку, був урочисто відкритий Центр Хасидизму «АдморАзак». Головне завдання центру — створити умови і забезпечити всім необхідним на час перебування тисячі єврейських паломників, які приїжджають відвідати могилу великого цадика. Архів оригіналу за 6 січень 2017. Процитовано 5 січень 2017. 
  16. Оглядовий майданчик на Замковій горі
  17. Замкова Гора в Гадячі — зима, історія та дійсність. Відео.
  18. День міста Гадяча в Києві
  19. Гадяч: велич гетьманської столиці, місця натхнення Лесі Українки і музей молотка. Архів оригіналу за 6 січень 2017. Процитовано 5 січень 2017. 
  20. Гадяч.City: хто і навіщо створив новий сайт нашого міста. Гадяч.City (ru). Процитовано 2019-12-11. 
  21. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4
  22. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 —1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 244 с. ISBN 966-8201-26-4
  23. Firlejowie (02) Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати