Історичне населене місце

державний статус географічних об'єктів та населених пунктів в Україні

Історичне населене місце — місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку, та занесене до Списку історичних населених місць.

КритеріїРедагувати

Місто, селище та село може бути визнано історичним і занесено до Списку, якщо воно відповідає щонайменше двом з таких критеріїв:

  • наявність історичних, архітектурних, ландшафтних та садово-паркових об'єктів культурної спадщини, які мають містоутворювальне значення;
  • розпланування відповідно до минулих історичних епох (до початку XX століття);
  • збереження основних композиційних центрів та композиційних осей населених місць;
  • наявність рядової історичної забудови.

ВизнанняРедагувати

Для визнання міста, селища чи села історичним місцем та занесення його до Списку необхідне подання з обґрунтуванням і науково-проектна документація, що включає:

  • історико-архітектурний опорний план,
  • проект зон охорони пам'яток
  • проект меж та режимів використання історичних ареалів населених місць.

Подання Кабінетові Міністрів України здійснюється облдержадміністраціями або органами місцевого самоврядування через Мінрегіонбуд.

НаслідкиРедагувати

Після занесення міста, селища та села до Списку розробляються нові або корегуються існуючі місцеві правила забудови і генеральний план, у якому визначається стратегія розвитку історичного населеного місця з урахуванням:

  • відновлення історичної планувально-просторової структури;
  • реставрації, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
  • реконструкції і капітального ремонту об'єктів рядової історичної забудови.

Основними напрямами містобудівної діяльності в історичному населеному місці є:

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати