Жовтобрюх Михайло Андрійович

Михайло Андрійович Жовтобрюх
Jovt-b.jpg
Народився 4 (17) листопада 1905(1905-11-17)
с.Ручки, Гадяцький район, Полтавська область
Помер 16 грудня 1995(1995-12-16) (90 років)
м. Київ
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Дніпропетровський ІНО
Галузь мовознавство
Заклад Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України
Київський педагогічний інститут
Посада завідувач відділу теорії української літературної мови
Звання професор
Ступінь доктор наук
Відомі учні Грищенко А. П.
Членство НАН України
Діти онуки: —актор Іванов С. П. і художниця Піша Л.П.
Нагороди Премія НАН України ім. І. Франка (1985)
Автограф Жовтобрюх підпис 2.jpg

Миха́йло Андрі́йович Жовтобрюх (4 (17) листопада 1905(19051117), село Ручки, нині Гадяцького району, Полтавська область — 16 грудня 1995, м. Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1964, професор з 1965. Визначна постать в історії філологічної науки, автор монографій «Мова української преси», «Мова української періодичної преси», «Українська граматика» тощо.

БіографіяРедагувати

Закінчив факультет професорської освіти Дніпропетровського ІНО (1929 — мовно-літературне відділення, 1930 — соціально-економічне відділення).

 
Жовтобрюх М. А.
30-ті роки ХХ ст.

Працював викладачем у Дніпродзержинському вечірньому металургійному інституті (19301931), пізніше — старшим викладачем у Запорізькому педагогічному інституті (19311937), доцентом Київського педагогічного інституту (19371941, 19441948), завідувач кафедри російської мови в Тюменському (Росія, 19481951) і Бухарському (Узбекистан, 19511953), завідувач кафедри мовознавства в Черкаському (19531954) педагогічному інститутах.

Протягом 19591982 був завідувачем відділу теорії української літературної мови Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР і водночас (19601985) — професором Київського педагогічного інституту.

Наукова діяльністьРедагувати

Основні наукові дослідження — з проблем сучасної української літературної мови, історії української мови, історії українського мовознавства, культури усної і писемної мови, соціолінгвістики, порівняльної граматики слов'янських мов.

Автор монографій:

  • «Мова української преси (до середини дев'яностих років XIX ст.)» (1963),
  • «Мова української періодичної преси (кінець XIX — початок XX ст.)» (1970),
  • «Українська граматика» (1986, російською мовою; у співавт.),
  • «Східнослов'янські мови» (1987, російською мовою; у співавт.),
  • «Нарис історії українського радянського мовознавства (1918—1941)» (1991) та ін.

Співавтор і відповідальний редактор праць:

  • «Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика» (1969),
  • «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973),
  • 1978 року вийшла спільна праця — з М. Я. Брициним та А. Майбородою «Порівняльна граматика української і російської мов».

Працював над створенням «Історії української мови. Фонетики» (1979, у співавторстві з В. Русанівським, В. Скляренком), що стала однією з найкращих спроб вивчення історії звукового складу української мови. Ця праця разом з іншими трьома книгами серії («Морфологія», 1978; «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис», обидві — 1983) відзначена премією ім. І. Франка НАН України.

Брав участь у написанні підручників і посібників для університетів і педагогічних інститутів:

  • «Історична граматика української мови» (1957),
  • «Курс сучасної української літературної мови» (4-е вид., 1972),
  • «Порівняльна граматика української і російської мови» (1978),
  • «Історична граматика української мови» (1980).

Відомі нащадкиРедагувати

Донька: Іванова (Жовтобрюх) Жанетта Михайлівна (1928-1993), вчений-хімік, та її чоловік поет і філолог Іванов Петро Федорович (1921-1997),

Онуки: актор Сергій Іванов(1951-2000) і художниця Лариса Піша (н.1964).[1]

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

У мережіРедагувати