Тури́ст (мандрі́вни́к) — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін (із Закону України «Про туризм»).[1]

Піший турист на стоянці. Крим. Мангуп. 2009 р.
Українські туристи на маршруті. Крим. 2010 р.
Туристи у долині річки Апшинець в Українських Карпатах, 2010 р.

Згідно із Законом України «Про туризм» в кожного туриста є обов'язкове страхування.

Походження терміну ред.

Любителя подорожувати стали називати туристом десь наприкінці XIX століття[2]. Запозичене з французької мови слово мало тоді дещо глузливий відтінок, наближаючись за значенням до «гультяя» та «волоцюги»[2]. Трохи пізніше настільний енциклопедичний словник витлумачив туризм як «подорож задля власної насолоди, розваги»[2].

Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумачення термінології в туризмі, в основному з метою узгодження принципів міжнародної статистики. У 1963 р. на Конференції ООН з міжнародного туризму в Римі було прийнято наступне визначення поняття «турист».

Турист — це споживач туру, туристичого продукту або туристичних послуг; тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території або країни незалежно від його громадянства, національності, статі, мови та релігії; що знаходиться в цій місцевості не менше чим 24 годин, але не більше 12 місяців впродовж календарного року, або що знаходиться поза місцем свого проживання в межах своєї країни і що здійснює щонайменше одну ночівлю; який подорожуює заради задоволення або з пізнавальними, лікувальними, діловими цілями і який не займається при цьому в місці тимчасового перебування діяльністю, що оплачується з місцевого, джерела.

Вирізняють також поняття: міжнародний турист, внутрішній турист, екскурсант.

Міжнародний турист ред.

Міжнародний (іноземний) турист — особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не є країною його звичайного місця проживання, і знаходиться за межами його звичайного середовища терміном не менше 24 годин, без зайняття оплачуваною діяльністю[3].

Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:

  • з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів і т. д.;
  • з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних і т. д.);
  • з діловими цілями;
  • в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менше 24 год.

До категорії міжнародних туристів не відносяться і не враховуються в статистиці туризму:

  • іноземні робітники;
  • мігранти, включаючи утриманців і супроводжуючих;
  • особи, які прибули з метою навчання терміном більше шести місяців;
  • іноземні військовослужбовці, їх утриманці та члени сімей;
  • працівники дипломатичних служб, а також утриманці, члени сімей, прислуга працівників дипломатичних служб;
  • кочівники і біженці, вимушені переселенці;
  • регулярно мігруючі в цілях пошуку роботи громадяни прикордонних районів;
  • транзитні мандрівники;
  • учасники групових поїздок на туристських потягах, що ночують у вагонах потягу;
  • учасники групових поїздок на спальних автобусах, що ночують у салонах цих автобусів;
  • члени екіпажів морських суден, залізничних потягів, що ночують на судні або у вагоні потягу;
  • члени екіпажів повітряних суден, які не проводять ніч в місці відвідування;
  • мандрівники, що проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо їх подорож триває більше 24 год.

Внутрішній турист ред.

Внутрішній турист — тимчасовий відвідувач, який здійснює у відвідуваному місці як мінімум одну ночівлю, постійно мешкає у певній місцевості і подорожуює з метою туризму в іншу місцевість в межах своєї країни, але поза межами його звичайного проживання на термін, що не перевищує 12 місяців, і що не займається оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

У публікаціях Національного комітету США з аналізу туристських ресурсів (1973 р.) було дано наступне визначення внутрішнього туриста: особа, яка подорожуює поза своїм місцем проживання, за умови переміщення більш ніж на 50 миль (в один кінець) з діловими, пізнавальними, особистими та іншими цілями, окрім зайняття оплачуваною діяльністю, і що здійснює одну ночівлю або повертається в той же день[4].

До категорії внутрішніх туристів не відносяться і не враховуються в статистиці внутрішнього туризму:

  • постійні жителі, які переміщаються в інше місце або місцевість в межах країни з метою організації свого звичайного місця проживання, наприклад переселенці, особи, за якими-небудь мотивами що міняють своє місце проживання;
  • особи, що переміщаються в інше місце в межах країни для зайняття діяльністю, оплачуваною з джерела у відвідуваному місці, наприклад тимчасові або сезонні, вахтові робітники;
  • особи, що переміщаються з метою тимчасової роботи в установах в межах країни;
  • особи, що регулярно переміщаються між місцевостями з метою оплачуваної роботи або навчання;
  • військовослужбовці, що знаходяться під час виконання службових обов'язків або на маневрах, а також їхні утриманці, супроводжуючі та члени їх сімей;
  • кочівники і біженці, а також вимушені переселенці;
  • транзитні пасажири;
  • учасники групових поїздок на туристських потягах, що ночують у вагонах;
  • учасники групових поїздок на спальних автобусах, що ночують в салонах цих автобусів;
  • члени екіпажів морських суден, залізничних потягів, що ночують на судні або у вагоні потягу;
  • члени екіпажів повітряних суден, які не проводять ніч в місці відвідування.

Екскурсант ред.

Екскурсант — тимчасовий (одноденний) відвідувач місцевості, населеного пункту або країни, незалежно від його громадянства, статі, мови і релігії, знаходиться в цій місцевості в цілях туризму менш ніж 24 години.

До категорії екскурсантів належать пасажири яхт та інших круїзних суден, учасники туристських залізничних маршрутів.

Екскурсанти не враховуються в статистиці туризму.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Закон України «Про туризм»
  2. а б в Маслов В. І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є. І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4
  3. Organization for Economic Cooperation and Development. Tourism Policy and International Tourism in OECD Member Countries. — Paris: OECD, 1980. — P. 5-7
  4. National Tourism Resources Review Commission. Destination USA. Vol. 2. Domestic Tourism. — Washington, D.C.: Government Printing Office, 1973.- P. 5

Посилання ред.