Відкрити головне меню

Кшиштоф Стшемеський (пол. Krzysztof Strzemeski; ? — до 24 грудня 1671) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Представник роду Стшемеських гербу Любич.

Кшиштоф Стшемеський
Krzysztof Strzemeski
Народився 16 століття
Помер до 24 грудня 1671
Поховання Бережани (очевидно, парафіяльний костел)
Громадянство
(підданство)
Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Діяльність військовик, урядник
Суспільний стан шляхтич
Посада галицький підсудок
Військове звання поручник гусарської корогви
Термін бл. 1631—1671
Попередник Зигмунт Свірзький
Наступник Кшиштоф Скарбек
Конфесія римо-католик
Рід Стшемеські
Батько Єнджей Станіслав Стшемеський
Мати Катажина Бориславська
Родичі Пйотр Бориславський (дід)
У шлюбі з Катажина Курдвановська
Діти Єнджей, Ян, Зофія, N
Герб

варіант гербу Любич

ЖиттєписРедагувати

Батько — Єнджей Станіслав Стшемеський (пол. Jędrzej Stanisław Strzemeski), військовик, дідич Микулиничів, галицький хорунжий[1] [a]. Матір — дружина батька Катажина Бориславська гербу Шренява, дочка подільського підкоморія Пйотра Бориславського (?—1621[2]); несподівано була забрана у неволю татарами, тому Кшиштоф поїхав до Криму для її викупу, однак викупив вже тіло померлої. Мав брата Войцеха, стрийка Марека, а його сестра Катажина стала дружиною Александера Хоментовського.

Змолоду воював: спочатку в панцерній корогві Станіслава Жолкевського, потім — у гусарській. Брав участь у битвах з московитами, волохами, у Пруссії. Під Цецорою не покинув коронного гетьмана, був поранений, потрапив у полон, де пробув два роки. Багато молився до Пречистої Діви Марії, завдяки чому був звільнений.

Перебував («бавився») у стрийка Марека в Нечищеві, [b] коли напали татари. Зі стрийком добрались до Бережан, де Сенявський дав йому командування кількома надвірними корогвами. Виходячи з фортеці, били татар; став поручником гусарської корогви. Воював під командою Стефана Потоцького, був його регіментарем, від нього «взяв» командування 600-ма вершників. У Будилові дав відсіч Куропатніцькому. Піймав двох мурз, яких віддав Потоцькому, взамін отримав Городенку. Під час нападу Ракоці Галицька земля обрала його ротмістром. Жорстоко придушував козацькі повстання на Покутті. Скаржився до суду на міщан Заболотова, селян Тулукова з приводу їх дій проти шляхти під час міжкоролів'я (Хмельниччина).[3] У час, коли Городенку взяв в облогу татарський кіш, зумів зробити контрвипад, забрати зелену хоругву ворога, вбивши хорунжого. Під час нападу московитів на замок у Бучачі зробив значний внесок у його успішне відбиття.

Ставши галицьким підсудком, обіймав цей уряд (посаду) майже 40 років[4]. Відмовився від посади каштеляна міста Бєча. Брав участь у посольствах до волохів, мультан. Сприяв відбудові Городенки, будівництву тут замку. В Бучачі, Бережанах купив «ґрунти», де було збудовано «двори» для влаштування своїх людей під час «інкурсій». У Підвисокому «вибудував», оздобив костел, «виставив» шпиталь тут, також у Бучачі при фарному костелі. Під час великого голоду «на Русі» відкрив свої «гумна», підтримував не тільки підданих, а кілька сотень інших. Дідич, зокрема, Сновидова, Возилова, продав цю маєтність Потоцьким гербу Пилява. Був набожним, брав на виховання бідніших панянок, яким надавав посаги.

Помер до 24 грудня 1671 року, коли вперше у джерелах згадується його наступник на посаді галицького підсудка Кшиштоф Скарбек (пол. Krzysztof Skarbek). Був похований у Бережанах[5], очевидно, у крипті фарного костелу[6].

Сім'яРедагувати

Перша дружина — Катажина Курдвановська (пол. Katarzyna Kurdwanowska), діти:

Друга дружина — Єлизавета[7] Рожнятовська гербу Сас (пом. 1683), була похована у домініканському костелі Львова. Діти:

ЗаувагиРедагувати

  1. Казімеж Пшибось не вказав його серед цих урядників → Див.: Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź  Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 36—37, 393. (пол.)
  2. ймовірно, це село Мечищів, нині Бережанського району

ПриміткиРедагувати

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 225.
  2. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 192. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  3. Грабовецький В. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654рр. — К. : Наукова думка, 1972. — С. 114.
  4. Казімеж Пшибось вказав, що перша згадка про нього серед цих урядників є за 30 серпня 1658 → Див.: Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 59.
  5. Prszyboś K. (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 60.
  6. Czernecki J. Brzeżany: pamiątki i wspomnienia. — Lwów, nakładem Towarzystwa nauczycieli szkół wyższych, 1905. — S. 53. (пол.)
  7. Ельжбета
  8. Firlejowie (02) Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати