Відкрити головне меню

Крат Михайло Миколайович

український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР

Миха́йло Микола́йович Крат (нар. 6 серпня 1892, Гадяч Полтавщина — пом. 8 серпня 1979, Детройт) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник I СВ, полковник РІА. У добу Директорії УНР — старшина Армії УНР, з серпня 1919 року — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії.

Михайло Крат
Mychajlo Krat.jpg
Народження 6 серпня 1892(1892-08-06)
м. Гадяч, Полтавська область
Смерть 8 серпня 1979(1979-08-08) (87 років)
Детройт, Мічиган, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник

12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий (1945)
Командування 8-ий Чорноморський полк 3-ї Залізної стрілецької дивізії,
Війни / битви Перша Світова війна
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Друга Світова війна
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
Орден Святого Георгія
Орден Зірки Карагеоргія (Королівство Сербія)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у Гадячі. Козацького походження, його предки були бунчуковими та значковими товаришами, один з них обіймав посаду сотника.[1] Взимку 1905 року став кадетом четвертої класу першого Кадетського корпусу в Петербурзі.[2]Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1913). Служив у Пскові, в 93-му піхотному Іркутському полку.[3]

Згодом одружився з Євдокією з Шевченків.[4] В роки Першої світової, на фронті, командир 93-го піхотного полку.

Михайло Крат почав свою службу Україні у штабі київської військової округи. В українському війську 1917, заступник начальника оперативного відділу КВО, член УГВК, заступник командира Запорізької дивізії, командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал Крат на чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків.[4] З квітня 1918 року — помічник Гадяцької земської управи. З 16 січня 1919 року — начальник Республіканської дивізії Дієвої Армії УНР.

Михайло Крат був начальником оперативного відділу штабу 3 Залізної Дивізії, пізніше і до закінчення Першому Зимовому поході — начальником штабу Запорізької дивізії. Пані Крат, виконуючи обов'язки зв'язкової, два рази потрапляла у більшовицький полон, але щасливо повернулася до своїх. За участь у Першому Зимовому поході та за успішну діяльність була нагороджена орденом Залізного Хреста.[4]

Влітку і восени 1920 року — заступник командира Окремого кінно-гірського дивізіону О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі і в складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та у с. Броновіце.[2] Разом з інтернованою армії УНР генерал Крат перебував у Польщі аж до вибуху Другої світової війни. З причин трагічних подій 1920 року дружина генерала була змушена залишитися на окупованій більшевиками Україні. Аж 1923 року у грудні таємно перейшла Збруч з малою донькою до свого чоловіка.[4]

У Другій світовій війні — командир 1-ї дивізії УНА, яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах, від 1945 року до 1948 року в таборі військовополонених в Італії. Завдяки його зусиллям у таборі діяли українські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. 1950 року українським воякам дозволено покинути табори, Михайло Крат став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР.

Після звільнення з полону емігрував до США. Уряд УНР на вигнанні надав йому звання генерал-хорунжого (1945).

Помер 1979 року в Детройті, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати