Відкрити головне меню

Олексі́й Лео́нтійович Доля (17 січня 1964(19640117), с. Плішивець Гадяцького району Полтавської області — 4 грудня 2017, Київ) — український вчений-етнограф. «Заслужений працівник культури України» (2006)[1]. Лауреат волонтерської премії «Євромайдан SOS» 2017 року[2][3].

Олексі́й Доля
Олексій Доля 01.jpg
Ім'я при народженні Олексі́й Леонтійович Доля
Народився 17 січня 1964(1964-01-17)
село Плішивець Гадяцького району Полтавської області
Помер 4 грудня 2017(2017-12-04) (53 роки)
Київ
·рак
Громадянство УРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність етнографія
Відомий завдяки етнограф
Alma mater КНУ ім. Тараса Шевченка
Посада Директор Центру фольклору та етнографії та доцент кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
Конфесія православний
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Волонтерська премія

ЖиттєписРедагувати

З 1985 року працює у Музеї народної архітектури і побуту України НАН України (с. Пирогів, м. Київ). Ще студентом починав на посаді сезонного наглядача садиби в експозиції «Поділля». На постійній роботі з 1987 р. За двадцять років він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника-ентузіаста до одного з найвідоміших фахівців з народного мистецтва в Україні.

Закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989). Спеціальність: філолог, викладач української мови та літератури[4].

З 1987 по 2008 працював на посадах молодшого, старшого та провідного наукового співробітника-етнографа та на посаді заступника директора з науково-організаційної роботи в Державному музеї народної архітектури та побуту України. Брав участь в організації ряду етнографічних експедицій у різні регіони України. Зібрав тисячі етнографічних експонатів, опубліковано низку науково-популярних статей, присвячених різним аспектам музейної справи та розвитку етнографічної науки в Україні. Автор проекту «Українська традиційна іграшка та лялька»[1], що протягом десяти років презентувався виставками у Києві, Луганську, Вінниці та ін. За значний особистий внесок у збереження і популяризацію історико-культурної спадщини України, розвиток музейної справи, високий професіоналізм Указом Президента від 17 травня 2006 р. Олексію Долі присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури України». Протягом 2008—2010 був членом Колегії Міністерства культури та туризму України та радником Міністра культури та туризму з питань народної культури.

З 1 вересня 2009 р. — провідний спеціаліст-етнограф у Центрі фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З січня 2011 р. — Директор Центру фольклору та етнографії та доцент кафедри фольклористики Інституту філології[1].

Організовував ярмарки майстрів на українських фестивалях, зокрема "Країні Мрій", "Червона рута" брав участь в етнографічних експедиціях і зйомках програм про народне мистецтво, зокрема був консультантом в телепроекті «Майстер-клас із Наталкою Фіцич». Олексій Доля є ініціатором і головним організатором різноманітних тематичних заходів у Музеї народної архітектури і побуту, на які збираються майстри з усієї України. Серед них – День коваля, День бджоляра, День гончарів, День ткацтва тощо. Найголовнішою акцією Музею є щорічний Весняний ярмарок народних майстрів, на який збирається понад 500 майстрів та приходить понад 20 тис. відвідувачів[4].

Активний волонтер, який допомагав пораненим захисникам України, турбувався про їхнє тілесне і душевне здоров'я[5].

8 листопада 2017 року нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України». Нагороду вручив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет[6].

17 листопада 2017 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі прийняв чернецтво із іменем Нестор.

30 листопада 2017 року став одним із трьох лауреатів волонтерської премії «Євромайдан SOS»[2], але через тяжку хворобу не міг бути присутнім на церемонії, нагороду йому вручили вдома[5].

СмертьРедагувати

 
Заупокійна літургія 6 грудня 2017 року
 
Панахида в соборі

Помер 4 грудня 2017 року через наявність пухлини, яку не можна було оперувати[7][5].

5 грудня в Михайлівському Золотоверхому соборі священнослужителі разом із студентами КПБА відслужили заупокійну літію. Службу звершували присутній свящ. Павло Мельник, свящ. Сергій Колот, свящ. Іван Гищук та диякон Михайло Омелян.

6 грудня в цьому ж соборі владика Агапіт разом з братією монастиря та іншими священиками відслужили заупокійну Літургію і похорон монаха Нестора.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати