Олена Пчілка

українська письменниця, драматург, публіцистика, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф

Ольга Петрівна Косач
Пчілка Олена2.jpg
Ольга Косач (Олена Пчілка). Відень, 1891 рік
Ім'я при народженні Ольга Петрівна Драгоманова
Псевдо Олена Пчілка
Народилася 17 (29) червня 1849(1849-06-29)
Гадяч, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла 4 жовтня 1930(1930-10-04) (81 рік)
Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання Байкове кладовище, Київ, УСРР
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність українка
Діяльність письменниця, публіцистка, етнограф, перекладачка, громадська діячка
Мова творів українська
Членство НАН України
Рід Драгоманови
Батько Драгоманов Петро Акимович
Мати Драгоманова Єлизавета Іванівна
Брати, сестри Драгоманов Михайло Петрович і Драгоманов Олександр Петрович
У шлюбі з Косач Петро Антонович
Діти Леся Українка, Косач Михайло Петрович, Косач-Борисова Ізидора Петрівна, Косач-Кривинюк Ольга Петрівна, Косач Микола Петрович і Косач-Шимановська Оксана Петрівна

CMNS: Олена Пчілка у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Оле́на Пчі́лка (справжнє ім'я Ольга Петрівна Косач, з дому Драгоманова; 17 (29) червня 1849(18490629), Гадяч, Полтавська губернія — 4 жовтня 1930, Київ) — українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка, член-кореспондентка Всеукраїнської академії наук (1925)[1][2].

Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової, сестра професора Михайла Драгоманова, дружина Петра Косача.

ЖиттєписРедагувати

 
Олена Пчілка
 
Олена Пчілка. 1865
 
Ольга Драгоманова, 1867 рік

Народилася 17 (29 червня)[п 1] 1849 року в місті Гадяч Полтавської губернії, в родині небагатого поміщика, дворянина Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць».

Влітку 1868 року разом з чоловіком Петром Антоновичем Косачом виїхали на Волинь, до місця його служби, у місто Новоград-Волинський, де займаючись етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів.

 
Олена Пчілка, 1871

Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва. В 1880 році видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського, а через рік вийшла збірка перекладів з творів Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям» (1881). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший вінок».

Навесні 1879 року Ольга Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка. Його було переведено (фактично понижено) на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників через українофільство та зустріч родини Косачів з Михайлом Драгомановим на Всесвітній виставці в Парижі[5] У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

 
Олена Пчілка. 1870-ті роки

У 1890-х роках жила в Києві на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, 97[6].

1903 року на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка виступає українською мовою, порушуючи тим встановлену царською владою категоричну заборону[7].

В 1905 році Олена Пчілка — серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво[7].

У 1906—1914 роках — видавець журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908—1914), «Газети Гадяцького земства» (1917—1919).

 

Я з місяця в місяць докладала своїх грошей і живилась надією, що становище ж таки покращає; мабуть читачі боялися передплачувати журнал, бо були такі, що прохали пересилати їм журнал на чуже ім'я, боячись репресій на службі за передплату українського журналу. Боляче було і матеріально, і морально, але не хватало сили справу кинути й видання припинити[8].

 

Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмом, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її[7]. За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом з 1925 року[9].

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком, донькою і сином.

ТвориРедагувати

 
Олена Пчілка. 1896 рік.

До найкращих творів Олени Пчілки належать:

  • Товаришки (1887)
  • Світло добра і любові (1888)
  • Соловйовий спів (1889)
  • За правдою (1889)
  • Артишоки (1907)
  • Півтора оселедця (1908)
  • Сужена не огужена (п'єса, 1881)
  • Світова річ (п'єса, 1908) та інші.

Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс:

  • Весняний ранок Тарасовий (1914)
  • Казка Зеленого гаю
  • Зелений гай
  • Щасливий день Тарасика Кравченка (1920)
  • Киселик, Скарб, Мир миром (1921)
  • Кобзареві діти та інші
 
Олена Пчілка в останні роки життя

Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна, Йоганна Вольфґанґа Ґете, Ганса Крістіана Андерсена, Віктора Гюґо. Крім того, вона написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «Михайло Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930). Великі заслуги Олени Пчілки в ділянці дослідження українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», I—III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930).

Олена Пчілка після подорожей Новоград-Волинським повітом видала у 1876 році книжечку «Український народний орнамент» із 23 кольоровими замальовками писанок.

Вшанування пам'ятіРедагувати

На її честь названо:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Загальновживана версія це 17 липня. Проте ця дата суперечить документам родини Драгоманових та спогадам доньки, які вказують дату 17 червня (29 червня). Метричний запис про народження і хрещення подає дату 29 червня (11 липня). Пізніше цієї дати, Олена не могла народитися[3][4].
Посилання на джерела
  1. Сайт НАН України. Архів оригіналу за 1 березень 2011. Процитовано 24 жовтень 2009. 
  2. Тонкаль В. Ю., Пелих В. М., Стогній Б. С. Академія наук Української РСР / за ред. І. К. Походні. — К.: Наукова думка, 1980. — С. 373.
  3. До 170 річниці від дня народження Олени Пчілки. Гадяч NEWS (uk). Процитовано 2019-10-17. 
  4. Чернов, Анатолій (25 липня 2009). Зірка українського відродження. day.kyiv.ua. Газета "День". Процитовано 17 жовтня 2019. 
  5. Оксана Костянтинівська (06 Жовтня 2020). Тролі й Олена Пчілка:. Україна Молода. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  6. Бунтарки, 2020, с. 61.
  7. а б в Валерій Архипов (4 жовтня 2006). Непримиренна. Процитовано 30 жовтня 2016. 
  8. Бунтарки, 2020, с. 63.
  9. Степаненко М.І. (2015). Літературознавча Полтавщина. Полтава: Видавець Шевченко Р.В. с. 223–225. ISBN 978-617-7016-11-2. 
  10. Баран Олена. Відкрито перший в Україні памя'тник Олені Пчілці // Віче-інформ. — 2011. — 30 черв.

ПосиланняРедагувати

Твори Олени Пчілки
Про Олену

Джерела та літератураРедагувати