Відкрити головне меню

«Перший вінок» — жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Вийшов у 1887 у Львові, з друкарні Товариства імені Шевченка. Обсяг альманаху 464 сторінок. Альманах з'явився за активної допомоги Івана Франка.

«Перший вінок»

Цей альманах, як і три книги збірника «Наша доля», видані вже самою Наталією Кобринською, в 1880—1890-х, важливі тим, що першими в Галичині й в Україні поставили жіноче питання як проблему, яку вони висвітлювали в різних аспектах. Тут і становище жінки в суспільстві, і питання жіночих організацій, і дитячі заклади, які б вивільняли час для жінок-трудівниць, і міжнародний жіночий рух. В альманасі «Перший вінок» друкувалось чимало художніх творів, передусім жінок-письменниць.[1]

Відгук Івана ФранкаРедагувати

Детальну оцінку альманахові Іван Франко дав у праці «Нарис з історії української літератури до 1890 р.» (1910). А у 1887 Іван Франко опублікував статтю «Перший вінок» польською мовою в газеті «Kurier Lwowski», 1887, № 172, 23 червня, s. 5, без підпису. Подібну статтю під назвою «Перший вінок, жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки» Франко надрукував у додатку до газети «Kraj» «Przegląd Literacki» (1887. — № 25. — 19.VI/1.VII. — S. 7, рубрика «Sprawozdania literackie») за підписом: Iw. Franko. Подається за першодруком у перекладі.

«Перший вінок»

Під такою назвою вийшов український жіночий альманах, виданий коштом і старанням пані Наталі Кобринської та Олени Пчілки. Це досить об'ємна книжка (464 стор. 8-ки), в якій міститься 43 оригінальні белетристичні і наукові праці пера самих жінок-українок з Галичини і України.

З відомих уже в українській літературі авторок знаходимо тут пані Ганну Барвінок, яка дала дві новели з народного життя, пані Олену Пчілку (повість і два вірші), а також пані Кобринську, яка, крім двох новел, помістила в цьому альманахові цілий ряд публіцистичних статей про жіноче питання за кордоном і про стан та розвиток руських жінок у Галичині.

З авторок-початківців відзначимо Уляну Кравченко і К. Попович, які помістили кілька цілком вдалих поезій, Олену Бажанську, яка дала гарну новелу, Ісидору Навроцьку, Михайлину Рошкевич, Ольгу Левицьку, Ольгу Франко, Лесю Українку і талановиту поетку, яка приховується за псевдонімом Дніпрова Чайка.

ЗмістРедагувати

Зміст приведений за покажчиком: Іван Бойко. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — Київ : Наукова думка, 1967. — С. 82.

  1. Кобринська Н. Передне слово, с. 1—3
  2. Пчілка Олена. Перший вінок. («На працю нашу уважати…»), с 4.
  3. Кобринська Н. Про рух жіночий в новійших часах. [Стаття], с. 5—23.
  4. Кравченко У. Я не жалюсь. (Два сонети) «Я не жалюсь, що горе все стрічаю ..», с 23—24; «О, не жалюсь я1 Я з терпіння болю…», с. 24.
  5. Барвінок Ганна. Перемогла. (Оповідання з народних уст), с 25—56.
  6. Українка Леся. Русалка («Коло річки, у садочку…»), с. 56—68.
  7. Кобринська Н. Руське жіноцтво в Галичині в наших часах [Стаття], с 68—102.
  8. Пчілка Олена. Дебора. Біблейським обрат. (Присв. Лесі Українці) («Ізраїлю нещасний люде…»), с 103—106 — Левицька О. На чужині. (Правдива пригода), с. 106—112.
  9. Попович Климентія. Звичайна історія. ("Грішно бідним любишся! Люди насміються . "), с. 112—120.
  10. Бажанська Олеся. Кіндрат (Новели з народного життя), с. 120—139.
  11. Дніпрова Чайка. Пізно! («Тяжко мені, важко…»), с. 139—-142.
  12. Кравченко Уляна. За много! (Три сонети): «Коли іх бачу, легких, мов з піни…», с. 142; "Коли іх бачу, як живуть в журбі.. ", с. 143; «І дума ся, мов рана, грудь болить…», с. 143—144.
  13. Єрина ххх. Родинна неволя жінок в піснях і обрядах весільних. [Стаття ]. с. 144—159.
  14. Олеся Б. [Бажанська Олеся). Колись було. («Колись була я весела…»), с. 159.
  15. Грицай Єлена. Восени («Чом листочки облітають…»), с. 160.
  16. Рошкевич Михалина. Таку вже бог долю с>див. (Народне оповідання), с 161—176
  17. Українка Леся. Любка («Була в мами доня, любка чорнобрива…»), с. 176, «На зеленому горбочку…», с. 176—177
  18. Кобринська Н. (Наталія з Озаркевичів Кобринська). Пані Шумінська (Образок з життя), с. 177—195.
  19. Дніпрова Чайка. Сестрицям-українкам. («Одна я, все одна на світі…»), с. 196—197.
  20. Довбенчук Катерина. Дівка и княгиня Народні обичаї в Косішцииі. [Стаття], с. 197—207.
  21. Кравченко Уляна, На новий шлях! («Куди, о, сестро, смілий лет звертаєм0..»), с. 207—208
  22. Єрина ххх. Пісок' Пісок' (Оповідання), с. 209—216.
  23. Дніпрова Чайка. Нічною добою. («Серед неба високо…»), с. 216.
  24. Франко Ольга. Карпатські бойки і їх родинне життя. (Стаття), с. 217—230.
  25. Українка Леся. Поле. («Літо краснеє минуло ..»), с. 230—231
  26. Пчілка Олена. Товаришки. (Оповідання), с. 231—359.
  27. Старицька Людмила. Панахида. («В церкві йде сумна, тяжка відправа…»), с. 360—361.
  28. Анна П. (Павлик Анна). Зарібниця. (Образок з жіночого життя), с. 361—365.
  29. Дніпрова Чайка. Безщасна. («Не тобі, чорнявая селянко…»), с. 365—367.
  30. Барвінок Ганна. Жіноче бідування (Оповідання, вийняте з народних уст), с. 367—873.
  31. Кравченко Уляна. Думки* «Ох, аж в чужій, далекій сторонопйі…», с. 373—374, «Досить, мій отче, о досить недолі!..», с 374—375; «Лиш вічної борби, а не спокою…», с. 375—376.
  32. Кобринська Нагалія. Пансудія. (Образок з життя), с. 376—395.
  33. Климентія П. [Попович Климентія]. Де бог мій. ("Бог мій, го сила, то світ безмежний.. "), с. 395—396.
  34. Рошкевич Михалина. Теща (Образок а народного життя), є. 396—404.
  35. Дніпрова Чайка. Посуха. («Давно був дощ; змарніло поле. .»), с. 405
  36. Кобринська Наталія. Зам\жня жінка середньої' вереї ви [Стаття], с. 406—416.
  37. Кравченко Уляна. Не рвись в будуще. (Два сонети) «Чому так рано, пупінку дрожачий…», с. 417; «Сестричко, чом в життя весні вкриваєш .». с. 417—418
  38. Навроцька Сидора. Попався в сіть. (Оповідання), с. 418—455
  39. Дніпрова Чайка. Дівочий жаль. ("Хмари вкрили синє небо, сонце заступили.. "), с. 456.
  40. Кобринська Наталія. Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславі, зв'ятакого 1884 року [Стаття], с. 457—463.
  41. О. П. [Пчілка Олена]. К І Клраеинська-Троіцька. (Некролог), с. 463—464.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати