Відкрити головне меню

Вероніка Олександрівна Черняхівська
Черняхівська ВО.jpg
Вероніка Черняхівська. Худ. Олександр Мурашко, 1918
Народилася 25 квітня 1900(1900-04-25)
Київ
Померла 22 вересня 1938(1938-09-22) (38 років)
Київ, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність поетеса, перекладач
Мова творів українська
Батько Черняхівський Олександр Григорович
Мати Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна

Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (* 25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — † 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладач, жертва сталінських репресій, дочка Олександра Черняхівського, троюрідного брата Михайла Грушевського.

ЖиттєписРедагувати

 
Вероніка Черняхівська

Вероніка Черняхівська народилася 25 квітня 1900 року в Києві. Онука письменника Михайла Старицького. Дочка гістолога Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.

Дівчинка застала діда в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Вероніка бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка: перед дитячими очима промайнув квіт української нації.

Сімнадцятирічною Вероніка занотувала в щоденику про свою вдачу: «Нарешті я зрозуміла себе, зрозуміла, що в мені живуть чорт і янгол. Янгола більше, і він перемагає, але біс сильний також. Вони не боряться, а спокійно уживаються один поруч з другим. Коли говорить один, другий цілком зникає і не перешкоджає тому господарювати, а потім з'являється другий… Один чорний і безсмислений, другий прозорий, ясний…»

25 квітня 1917 року, в день свого сімнадцятиріччя, Вероніка познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. З фронту Вероніка отримала листа з освідченням у взаємному коханні. Але далі від Коки немає вістей. Аж 25 серпня 1918 року Вероніка отримала від батька Велігорського звістку про те, що Кость загинув 17 січня.

1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.

Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства.

Навчалася на курсах іноземних мов.

Удвох з батьком, професором медицини, від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референтом-перекладачем, їздила у відрядження до Німеччини.

Репресії та загибельРедагувати

Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.

Удруге Вероніку Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. В Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом кружляли чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі, і тому вона збожеволіла). 22 вересня 1938 року засуджено до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.

Проте від батьків Вероніки приховали правду: повідомили, що їхню доньку заслано до Сибіру. Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська, якій пішов 72-й рік, у тріскучі морози шукала Вероніку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.

ТворчістьРедагувати

 
Вероніка Черняхівська, 1920-ті роки

Писала ліричну поезію («Стелиться мла і туман. Містичне співає когут… Ступає, ступа мій пан. Гість мій химерний вже тут…» Або: «Постать мила, тінь, що я любила, Змучилась чекати я — прилинь, І візьми мене на свої білі крила… Кину все… Заплаче дзвін: дінь-дінь — Все тінь»).

Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции».

Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови.

Крім медичних праць, переклала українською мовою й опублікувала:

Після арешту батьків переклади друкувала анонімно.

ЛітератураРедагувати