Всеукраїнська академія наук

(Перенаправлено з ВУАН)

Всеукраїнська академія наук (ВУАН) — колишня назва Національної академії наук України, перший етап її історії.

Загальна характеристикаРедагувати

При створенні в листопаді 1918 року академія мала назву Українська академія наук, проте 21 червня 1921 року Рада народних комісарів УСРР перейменувала її на ВУАН. Ця назва протрималася до 1936 року, коли академію було перейменовано в Академію наук УСРР, а з 1936 року — на АН УРСР.

Попри перейменування УАН на ВУАН, загальна концепція, структура та діяльність академії наук залишалися подібними у 1918—1930 роках. ВУАН складалася з трьох відділів, кожен з яких об'єднував наукові установи за власним профілем: I Відділ — Історико-філологічний, II Відділ — Фізико-математичний, III Відділ — Соціально-економічний. Також до складу ВУАН входила низка наукових товариств, які не були сконцентровані лише в Києві, а розташовувалися по всій УСРР.

У 1922 році через скорочення фінансування значна частина установ була скорочена, а в тих, що лишилися, працювали переважно академіки й невеличка кількість співробітників.

У 1930 році внаслідок реформи ВУАН Соціально-економічний відділ було об'єднано з Історико-філологічним, а наукові установи зібрано в тематичні «цикли». Після нової реформи ВУАН у 1934 році цикли було ліквідовано, а академія перетворилася на асоціацію науково-дослідних інститутів.

1934—1936Редагувати

1934 року було проведено нову реорганізацію ВУАН. Цикли були ліквідовані, відділи втратили свою роль, а ВУАН стала асоціацією науково-дослідних інститутів, кількість яких становила 36. Академію було підпорядковано Раді Народних Комісарів УСРР. Відтоді на перше місце в діяльності ВУАН висунулися математика, техніка й природознавчі науки[1].

У 1935 році до складу ВУАН передано Дніпропетровський інститут фізичної хімії[2].

Був значно поповнений склад академії новообраними дійсними членами і член-кореспондентами.

У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УСРР.

РепресіїРедагувати

На розвиток української науки суттєво негативно вплинула ідеологічно-політична чистка потенційно опозиційних комуністичному режиму наукових сил, яку проводила в 1920—1930-х роках більшовицька партія.

15 співробітників ВУАН, зокрема 2 академіки, були звинувачені в справі та відкритому політичному процесі «Спілки визволення України» («СВУ»).

Одними з лідерів вигаданої у 1931—1933 роках організації «Українська революційно-демократична спілка» радянські органи державної безпеки назвали аспіранта Інституту біохімії ВУАН Сергія Єрофійовича Підгайного та науковця Інституту хімії ВУАН Олександра Купріяновича Хоменка[3] Серед інших учасників «змови» — аспірант Інституту хімії Олексій Аврамович Сиротенко.

З 1931 року в штаті Державного політичного управління (ДПУ) Народного  комісаріату внутрішніх справ (НКВС) УСРР з'явився Секретно-політичний відділ. Він був утворений відповідно до наказу голови ДПУ Всеволода Балицького за № 92 від 4 квітня 1931 р. і, зокрема, одним з завдань його другого відділення було: «… в). Розробка ВУАН, наукових інститутів Академії, наукових об'єднань та організацій, пов'язаних з роботи з ВУАН…».

Крім того, в 1930-х роках відбулася розправа з міфічною « Трудовою селянською партією» (О. В. Чаянов, М. Д. Кондратьєв і їх прихильники, які орієнтувалися на становлення індивідуальних трудових господарств, а не колгоспів) і знищення Демографічного інституту ВУАН (засновником і директором якого був М. В. Птуха). За результатами цих процесів були засуджені понад 500 українських економістів і демографів. Багато з них були розстріляні, більшість потрапило в ГУТАГ.

Наталія Полонська-Василенко (1958), не торкаючись політичних процесів і офіційних мотивів обвинувачень, зробила спробу накреслити, хоч і неповний реєстр репресованих у ВУАН та АН УРСР у 1919—1941 роках за їхніми фахами. За її підрахунками вийшло 250 осіб, в тому числі 19 академіків. При цьому авторка підкреслила, що цей список далеко не повний.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Українська Академія Наук // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1980. — Т. 9.
  2. С. Кульчицький. Довідник з історії України Довідник з історії України. К. : Генеза, 2001. — 903 с.
  3. За сценарієм ДПУ: Кримінальна справа «Українська революційно-демократична спілка»: Док. і матеріали / Наук. ред.: П. Т. Тронько, Р. Я. Пиріг. — К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — 452 с. С. 17
  4. Н. Д. Полонська-Василенко. Українська академія наук. Нарис історії. Т. 2. 1931—1941

ДжерелаРедагувати