Фізико-математичний відділ ВУАН

Фізико-математичний відділ ВУАН, також Другий відділ ВУАН — один з трьох відділів Всеукраїнської академії наук, що був утворений 1918 року та проіснував без змін до реформи академії 1930 року. У відділі були зібрані науковці та наукові установи в галузі природничих та математичних наук.

Створення відділу ред.

Згідно з Законом про заснування Української академії наук уряду гетьмана Павла Скоропадського від 14 листопада 1918 року було затверджено Статут Української академії наук, де передбачалося створення II Фізико-математичного відділу Академії. До цього відділу мали обрати 30 академіків, з яких 14 зі спеціальностей фундаментального природознавства та 16 з прикладного природознавства. До останніх належали по 2 з прикладної хімії, фізики, механіки та сільськогосподарської біології, а також 5 з медичної біології. Першими чотирма академіками по відділу були призначені Володимир Вернадський з мінералогії, Степан Тимошенко з прикладної механіки, Микола Кащенко з акліматизації, Павло Тутковський з геології.[1] Відділ очолив академік Кащенко, секретарем став академік Тимошенко[2].

За Статутом до складу відділу мали ввійти: Астрономічна обсерваторія, Хімічна лабораторія, Фізичний інститут, Ботанічний сад, Національний ботанічний музей і гербарій, Національний геологічний і палеонтологічний музей, Національний мінералогічний музей з інститутом, Національний антропологічний музей з інститутом, Інститут експериментальної зоології, Інститут експериментальної ботаніки, Фізико-географічний інститут, Біологічна станція Азовського моря, Інститут прикладної хімії з державною аналітичною лабораторією, Інститут прикладної механіки, Інститут прикладної фізики, Акліматизаційний сад, Геодезичний інститут, Інститут наукової експериментальної медицини та ветеринарства[1]. Проте ці плани не збулися через падіння режиму Української держави та нестачу фінансів в УАН. Реально у 1918—1919 році у відділі були створені такі установи[3]:

  • Інститут технічної механіки
  • Акліматизаційний сад
  • Ботанічний сад
  • Лабораторія фізичної хімії (як частина майбутнього Фізичного інституту)

У 1919 році академіком з фізики було заочно обрано Олександра Ейхенвальда, проте до Києва він з Москви не переїхав, тому надалі був переведений у позаштатні академіки.[2] Також було обрано академіка з хімії Володимира Кістяківського і директора Ботанічного саду Володимира Липського академіком з ботаніки[3]. Академіком з приклатної математики обрали Граве.

Також у 1919 році були створені[3]:

  • Комісія по виучуванню фауни України
  • Комісія по виучуванню природних багатств України
  • Комітет для виучування нижчих рослин[4]
  • Біологічна секція
  • Комісія для вивчення флори України (Фомін)

У 1920 році по кафедрі чистої математики був обраний академіком Пфейфер, по кафедрі хімії Володимир Плотников.

На базі Комісії по виучуванню фауни України 1920 року було створено Зоологічний кабінет (музей). З Комісії по виучуванню природних багатств України виділилася Гідрологічна секція[5].

Діяльність відділу в 1921—1930 роках ред.

1921 ред.

У 1921 році до Відділу входили вже 12 академіків, а окрім них право голосу мали 3 директори інститутів. Зокрема 1921 року були обрані Овксентій Корчак-Чепурківський та Арсеній Старков за медичними кафедрами, Олександр Фомін за ботанічною, Євген Вотчал з сільськогосподарської біології, Крилов з математичної фізики.[6]

Було створено такі установи[6]:

  • Лабораторія експериментальних дослідів по натуральній філософії (Граве, Соколов)
  • Комісія для виучування складу атомів (Плотников)
  • Інститут експериментальної медицини та епідеміології (Корчак-Чепурківський)
  • Лабораторія для дослідів над центральною нервовою системою (Старков)
  • Комісія дослідів над питаннями геофізики (Срезневський)
  • Комісія вищої математики (Пфейфер)[5]
  • Фізико-географічний інститут

У липні 1921 року до відділу було приєднано Природничо-Історичний відділ Українського наукового товариства. З нього перейшли Мікробіологічний інститут, Бюро наочного приладдя до навчання, Музей наочного приладдя, Майстерня мікроскопічних приладів, Майстерня природничого приладдя.[6]

Кафедра геології мала при собі геологічний кабінет, консерватором якого був Федір Полонський.

1922—1923 ред.

У 1922 році відбулося скорочення штатів відділу, кількість установ було зменшено з 26 до 10. Продовжували працювати Комісія для виучування природних багатств України, Геологічний кабінет, Інститут технічної механіки, Комісія з вищої математики, Зоологічний кабінет, Ботанічний сад, Ботанічний музей і гербарій (туди перейшли співробітники Комісії для вивчення флори України[5]), Мікробіологічний інститут, Дніпрянська біостанція, Музей наочного приладдя. Попри відсутність фінансування продовжувала працювати Лабораторія експериментальних дослідів по натуральній філософії.[7] Надалі 1923 року було засновано Комісію з експериментальної біології і генетики.[5]

Академіками були обрані Володимир Шапошников (кафедра хімічної технології), Микола Андрусов (геологія), Данило Заболотний, Олександр Нікольський[5].

1924—1925 ред.

1925 року обирали штатних, нештатних (з-поза меж Києва) та іноземних академіків, а також членів-кореспондентів. Штатних не обрали, а нештатними були обрані президент та віце-президент Російської академії наук Олександр Карпинський і Володимир Стеклов, а також Іван Бородин, Лев Тарасевич, Сергій Бернштейн, Олексій Сєверцов, Лев Писаржевський. Закодонними членами стали Іван Горбачевський і Карл Стормер. Євген Бурксер, Микола Холодний, В'ячеслав Залеський, і Порфирій Крилов обрані членами-кореспондентами.[8]

До складу відділу входили:

1926—1927 ред.

1927 року були обрані позаштатними академіками Феофіл Яновський, Микола Мельников-Разведенков, Петро Козлов. Членом-кореспондентом став Микола Орлов. Загалом у відділі працювали 127 співробітників. Створено 3 нові комісії: Комісію для вивчення сорту с/г рослин (Вотчал), Патолого-анатомічну комісію з Патологічним музеєм (Мельников-Разведенков), Курортну комісію (Яновський)

До відділу належали:

  • Комісія для виучування природних багатств України (П. А. Тутковський)
  • Геологічний кабінет (П. А. Тутковський)
  • Хімічна лабораторія (В. О. Плотников)
  • Комісія для виучування складу атома (В. О. Плотников)
  • Комісія для дослідів над питаннями геофізики (Б. І. Срезневський)
  • Комісія вищої математики (Г. В. Пфейфер)
  • Кафедра математики (Д. О. Граве)
  • Інститут Технічної Механіки, (К. К. Синявський)
  • Ботанічний Сад (В. І. Липський)
  • Ботанічний кабінет та гербарій (О. В. Фомін)
  • Зоологічний музей (М. Т. Кащенко)
  • Кафедра біології сільськогосподарських рослин (Є. Й. Вотчал)
  • Кафедра експериментальної зоології (І. І. Шмальгаузен)
  • Біологічний інститут імені Х. Омельченка (І. І. Шмальгаузен)
  • Кафедра хімічної технології (В. Г. Шапошников)
  • Кабінет профілактичної медицини та епідеміології (А. В. Корчака-Чепурківський)
  • Дніпрянська біологічна станція
  • Хімічна секція (В. О. Плотников)
  • Кафедра народного здоров'я.
  • Медична секція.
  • Геологічне товариство.
  • Ботанічне товариство.
  • Зоологічне товариство.
  • Лабораторія рефлексології та експериментальної педагогіки (1927, Сковорода-Зачиняєв)
  • Бібліотека 2-го відділу

Також при відділі були вчені для розроблення окремих доручень: Микола Холодний, Володимир Правдич-Немінський тощо.

Реформа відділу 1930 року ред.

За рішенням Президії ВУАН від 27 квітня 1930 року відділи було розбито на цикли та підцикли. Другий Відділ ВУАН було розділено на 7 циклів, а також 4 установи при президії Відділу (Лабораторія наукової фотографії, Бібліотека Відділу, Музей антропології імені Ф. Вовка, Психотехнічний кабінет)[9].

  1. Цикл фізико-математичних наук
    • Кафедра застосовної математики (Д. О. Граве) з Комісією застосовної математики
    • Кафедра чистої математики (Г. В. Пфейфер) з Комісією чистої математики
    • Кафедра математичної фізики
    • Кафедра математичної статистики
    • Кафедра експериментальної фізики
    • Кафедра геофізики
  2. Цикл технічних наук
    • Кафедра будівельної механіки
    • Кафедра транспортової механіки
    • Кафедра гірничої механіки
    • Кафедра інженерних споруджень
    • Кафедра гідрології
    • Кафедра технічної аеро- та гідродинаміки
    • Кафедра теорії пружності
  3. Цикл хемічних та хеміко-технологічних наук
    • Кафедра хімії (Плотников)
    • Кафедра хімічної технології
    • Кафедра біохімії
    • Кафедра хімії (Затонський)
  4. Цикл сільськогосподарських наук
    • Кафедра біології сільськогосподарських рослин
      • Комісія підсочки та її впливу на дерево (Вотчал)
      • Комісія вивчення сортів сільськогосподарських рослин (Вотчал)
    • Кафедра аккліматизації + Музей аккліматизації
    • Кафедра генетики і селекції
    • Кафедра ґрунтознавства
    • Кафедра загальної та застосовної (прикладної) фізіології + Лабораторія застосованої фізіології, неврофізіологічна лабораторія
    • Кафедра рільництва
  5. Цикл геологічних і мінералогічних наук
    • Кафедра геології
    • Кафедра динамічної геології
    • Кафедра мінералогії
  6. Цикл біологічних наук
    Ботаніка
    • Кафедра спорових рослин + Ботанічний музей
    • Карлівський заповідник
    • Кафедра квіткових рослин + Ботанічний кабінет
    • Кафедра фізичної фізіології рослин
    • Кафедра хімічної фізіології рослин
    Зоологія
    Медичні установи
    • Кафедра патологічної фізіології з Лабораторією патологічної фізіології
    • Кафедра епідеміології та мікробіології + Комісія епідеміології та мікробіології + Епідеміологічні станції
    • Кафедра патологічної анатомії з Патологоанатомічною комісією
    • Кафедра санітарії та гігієни
      • Кабінет санітарної статистики
      • Кабінет шкільної гігієни
      • Кабінет профілактичної медицини
      • Санітарно-гігієнічний музей
      • Комісія для вивчення курортів України
  7. Цикл географічних наук
    • Кафедра географії

У ході другого етапу реформи ВУАН в липні 1930 року Другий відділ було перейменовано на Природничо-технічний, натомість колишні Перший і Третій об'єднані в Соціально-економічний відділ.

Перетворення Природничо-технічного відділу ред.

Структура відділу «цикл-підцикл-кафедра-комісія-кабінет» була складною для управління. Тому з 1932 року розпочалася нова реформа, яка призвела до створення наукових інститутів шляхом об'єднання дрібніших установ. На початку 1934 року відділ містив такі наукові інститути:

У 1936 році був прийнятий новий статут АН УСРР, за яким відділ розділився на Відділи математичних і природничих наук (другий) та Відділ технічних наук (третій). 1939 року відбулося подальше дроблення відділів, зокрема новий «другий відділ» було розділено на Відділ біологічних наук і Відділ фізико-хімічних та математичних наук.

Примітки ред.

  1. а б Статут і Штати Української Академії наук у Київі. — Київ: Друк. Укр. наук. т-ва, 1919. — 22, [1] c. — (Видання Української академії наук).
  2. а б Loktev, V.M.; Ponomarenko, L.P. (2018). To the history of academic physics research in Ukraine. Visnik Nacional'noi' academii' nauk Ukrai'ni. 08: 3–25. doi:10.15407/visn2018.08.003. ISSN 1027-3239. 
  3. а б в Перший піврік існування Української академії наук у Київі та начерк її праці до кінця 1919 року / ред. А. Ю. Кримський. — Київ: друк. Укр. наук. т-ва, 1919. — 270 c.
  4. Вірченко В. М. До 100-річчя заснування «Комітету для виучування нижчих рослин України» // Біологія та екологія : наук. журн. / Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. - Полтава, 2019. - Т. 5, № 1. - С. 118-119.
  5. а б в г д Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1923 рік: (З нагоди п'ятиріччя існування Академії 1918—1924) / Всеукраїнська Академія наук. — Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1924. — 166 с.
  6. а б в Звідомлення за 1921 рік / Всеукраїнська Академія наук. — Берлін: вид-во Укр. молоді, 1923. — 76 c.
  7. Звідомлення за 1922 рік / Всеукраїнська Академія наук. — Прага: Вид. Української молоді, 1925. — 70 с., с. 42-43
  8. Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1925 рік / Всеукраїнська Академія наук. — Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1926. — 80 с.
  9. Історія Національної Академії наук України. 1929—1933 : Документи і матеріали / упоряд. Т. В. Вересовська [та ін.] ; відп. ред. П. С. Сохань [та ін.]; НАН України, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. — К.: [б.в.], 1998. — 542 c. — URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0001909 С. 67-69