Батий
Бати́й (монг. Бат; 1201—1255 / 1256) — монгольський хан і полководець. Другий хан Золотої Орди (1225 — 1256) у складі Монгольської імперії. Представник роду Борджигінів. Син хана Джучі, онук Чингісхана. Матір — з монгольського племені хонгіратів. Після смерті батька в 1224 році очолив його орду та Джучівський дім. 1236 року з волі великого хана Угедея призначений головнокомандувачем монгольських військ для завоювання Європи. Поставив своїми радниками-полководцями Субедея, Мунке і Ґуюка. Зібрав із західних володінь імперії величезне військо з числа нойонів та місцевої знаті. Підкорив Волзьку Булгарію (1236—1237), Русь (1237 — 1242), Польщу та Угорщину (1240—1242), Болгарію та Сербію (1241—1242). Пограбував і сплюндрував Чернігів (1239) та Київ (1240). Розбив польсько-німецьке військо при Легниці (1241) і угорсько-хорватське на Шайо (1241). 1242 року повернувся з Європейського походу через смерть Угедея та вибори нового великого хана. У союзі з Толуйовичами протистояв нашадкам Чагатая і Угедея. Заложив свою столицю в Сараї на нижній Волзі. Був одружений із татаркою Борогчин з роду Арчин. Батько ханів Сартака, Тукукана, Улаакчи. Помер у Сараї. Його спадок перейшов до Сартака.
| Батий монг. Бат хан | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Джучі | |
| Наступник: | Сартак | |
| Народження: |
біля 1209 Монголія | |
| Смерть: |
1255/1256 Сарай-Бату | |
| Поховання: | Монголія | |
| Країна: | Юань[1] | |
| Рід: | Джучіди | |
| Батько: | Джучі | |
| Мати: | Укі-хатун | |
| Шлюб: | Borakchin Khatund | |
| Діти: | сини:Сартак, Тукан, Абукан, прийомний Олександр Невський | |
ІменаРедагувати
БіографіяРедагувати
Європейський похідРедагувати
Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237-1243 роках.
У 1237-1238 роках його війська захопили Волзьку Болгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану[2]. Однак значна частина міст скорилася хану і не була зруйнована. У 1239 роках монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий заволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте — ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.
Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).
Стосунки з руссюРедагувати
У 1243-1246 роках усі руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирський князь Ярослав Всеволодович був визнаний найстарішим в Руській землі, йому передано розорений монголами в 1240 Київ. У 1246 Ярослава викликали в Каракорум і там отруїли. Михайло Чернігівський убитий в Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава — Андрій та Олександр також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там, перший — Володимирське князівство, а другий — Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз з сильним князем Південної Русі Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. Татарське військо на чолі з Неврюєм розбило Ярославичів Андрія і Ярослава. Ярлик на Володимир рішенням Батия передано Олександру Невському.
У тестя і союзника Андрія — Данила Галицького відносини з Батиєм складалися по-іншому. Данило вигнав зі своїх міст ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254.
Останні рокиРедагувати
На курултаї 1246 каганом обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236-1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.
Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями його сином був також Тихомир, предок відомого волоського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волоських господарів.
Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир, були християнами-несторіанами, племінник Петро Ординський став відомим православним святим і чудотворцем, дочка Сартака Феодора одружилася з руським князем з роду Рюриковичів — Глібом Васильковичем і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.
Сім'яРедагувати
- Дід по батькові: Темуджин (Чингісхан) (бл. 1162 — 1227), монгольський каган, засновник Монгольської імперії.
- Дід по матері: Алчі (монг. Alči Küregen; кит. 阿勒赤古咧堅, ālèchì gŭliējiān; перс. الجی كوركان, Āljī kūrkān; ? — ?) — хонгіратський тисяцький. Згадується в 元朝秘史, 元史, Jami' al-tawarikh.
- Батько: Джучі (бл. 1184 — 1227), монгольський хан, засновник Золотої Орди.
- Матір: Укі（монг. Öki füǰin qatun, перс. اوکی فوجین خاتون, Ūkī fūjīn khātūn; ? — ?), донька нойона Алчі.
- Дружина: Борогчин (? — 1257), з роду Алчі племені татар.
- Названий син: Олександр Невський (1228—1232), великий князь володимирський.
РодовідРедагувати
| 4. Темуджин (Чингісхан), монгольський каган | ||||||||||||||||
| 2. Джучі, золотординський хан | ||||||||||||||||
| 5. Борте, хонгіратська ханша | ||||||||||||||||
| 1. Батий, золотординський хан | ||||||||||||||||
| 6. Алчі, хонгіратський нойон | ||||||||||||||||
| 3. Укі, хонгіратська ханша | ||||||||||||||||
| 7. невідомо | ||||||||||||||||
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- ↑ China Biographical Database
- ↑ Полное собрание Русскихъ лътописей, Т.2, Ипатьевская лътопись. 1908, С.-Петербургъ.; http://litopys.org.ua/index.html [Архівовано 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]
ДжерелаРедагувати
- Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Плахонін, А.Г. БАТИЙ, Бату, Саїн-хан [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батий