Бати́й (монг. Бат; 12011255 / 1256) — монгольський хан і полководець. Другий хан Золотої Орди (1225 — 1256) у складі Монгольської імперії. Представник роду Борджигінів. Син хана Джучі, онук Чингісхана. Матір — з монгольського племені хонгіратів. Після смерті батька в 1224 році очолив його орду та Джучівський дім. 1236 року з волі великого хана Угедея призначений головнокомандувачем монгольських військ для завоювання Європи. Поставив своїми радниками-полководцями Субедея, Мунке і Ґуюка. Зібрав із західних володінь імперії величезне військо з числа нойонів та місцевої знаті. Підкорив Волзьку Булгарію (1236—1237), Русь (1237 — 1242), Польщу та Угорщину (1240—1242), Болгарію та Сербію (1241—1242). Пограбував і сплюндрував Чернігів (1239) та Київ (1240). Розбив польсько-німецьке військо при Легниці (1241) і угорсько-хорватське на Шайо (1241). 1242 року повернувся з Європейського походу через смерть Угедея та вибори нового великого хана. У союзі з Толуйовичами протистояв нашадкам Чагатая і Угедея. Заложив свою столицю в Сараї на нижній Волзі. Був одружений із татаркою Борогчин з роду Арчин. Батько ханів Сартака, Тукукана, Улаакчи. Помер у Сараї. Його спадок перейшов до Сартака.

Батий
монг. Бат хан
Батий
Хан Батий (китайська гравюра).
2-й хан Золота Орда
Попередник: Джучі
Наступник: Сартак
 
Народження: біля 1209
Монголія
Смерть: 1255/1256
Сарай-Бату
Поховання: Монголія
Країна: Юань[1]
Рід: Джучіди
Батько: Джучі
Мати: Укі-хатун
Шлюб: Borakchin Khatund
Діти: сини:Сартак, Тукан, Абукан, прийомний Олександр Невський

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Бат, або Бату́ (монг. Бат, Бат хаан; тат. Бату, Бату haan; кит. 抜都, 巴禿, 八都罕, Bádū; перс. باتو‎, Bātū) — в монгольських, китайських і перських джерелах.
  • Бати́й — руська адаптація монгольського імені в руських джерелах.

БіографіяРедагувати

Європейський похідРедагувати

Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237-1243 роках.

У 1237-1238 роках його війська захопили Волзьку Болгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану[2]. Однак значна частина міст скорилася хану і не була зруйнована. У 1239 роках монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий заволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте — ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.

Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).

Стосунки з руссюРедагувати

У 1243-1246 роках усі руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирський князь Ярослав Всеволодович був визнаний найстарішим в Руській землі, йому передано розорений монголами в 1240 Київ. У 1246 Ярослава викликали в Каракорум і там отруїли. Михайло Чернігівський убитий в Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава — Андрій та Олександр також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там, перший — Володимирське князівство, а другий — Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз з сильним князем Південної Русі Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. Татарське військо на чолі з Неврюєм розбило Ярославичів Андрія і Ярослава. Ярлик на Володимир рішенням Батия передано Олександру Невському.

У тестя і союзника Андрія — Данила Галицького відносини з Батиєм складалися по-іншому. Данило вигнав зі своїх міст ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254.

Останні рокиРедагувати

На курултаї 1246 каганом обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236-1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.

Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями його сином був також Тихомир, предок відомого волоського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волоських господарів.

Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир, були християнами-несторіанами, племінник Петро Ординський став відомим православним святим і чудотворцем, дочка Сартака Феодора одружилася з руським князем з роду Рюриковичів — Глібом Васильковичем і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.

Сім'яРедагувати

  • Дід по батькові: Темуджин (Чингісхан) (бл. 1162 — 1227), монгольський каган, засновник Монгольської імперії.
  • Дід по матері: Алчі (монг. Alči Küregen; кит. 阿勒赤古咧堅, ālèchì gŭliējiān; перс. الجی كوركان‎, Āljī kūrkān; ? — ?) — хонгіратський тисяцький. Згадується в 元朝秘史, 元史, Jami' al-tawarikh.
  • Батько: Джучі (бл. 1184 — 1227), монгольський хан, засновник Золотої Орди.
  • Матір: Укі(монг. Öki füǰin qatun, перс. اوکی فوجین خاتون‎, Ūkī fūjīn khātūn; ? — ?), донька нойона Алчі.
  • Дружина: Борогчин (? — 1257), з роду Алчі племені татар.
    • Син: Сартак (бл. 1230 — 1256), хан Золотої Орди (1255—1256).
    • Син: Улаґчі (? — 1257), хан Золотої Орди (1256—1257).
  • Названий син: Олександр Невський (1228—1232), великий князь володимирський.

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Темуджин (Чингісхан), монгольський каган
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Джучі, золотординський хан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Борте, хонгіратська ханша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Батий, золотординський хан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Алчі, хонгіратський нойон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Укі, хонгіратська ханша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. China Biographical Database
  2. Полное собрание Русскихъ лътописей, Т.2, Ипатьевская лътопись. 1908, С.-Петербургъ.; http://litopys.org.ua/index.html [Архівовано 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]

ДжерелаРедагувати

  1. Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  2. Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  3. Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  6. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батий