Батий
Бати́й (Бату-хан) (монг. Бату, Саїн, кит. 抜都, 1201—1255 чи 1256) — монгольський хан і полководець, син хана Джучі, онук Чингісхана. Засновник Золотої Орди, автономного державного утворення у складі Монгольської імперії.
| Бату | |
| монг. Бат хан | |
 | |
| Хан Батий (китайська гравюра). | |
| 2-й хан | |
| Початок правління: | |
|---|---|
| Кінець правління: | 1255 |
| Інші титули: | Цар, Сайн хаан |
| Попередник: | Джучі |
| Наступник: | Сартак |
| Дата народження: | біля 1209 |
| Місце народження: | Монголія |
| Країна: | Улус Джучі |
| Дата смерті: | 1255/1256 |
| Місце смерті: | Сарай-Бату |
| Дружина: | Боракчин-хатун |
| Діти: | сини:Сартак, Тукан, Абукан, прийомний Олександр Невський |
| Династія: | Чингізиди |
| Батько: | Джучі |
| Мати: | Укі-хатун |
ВідомостіРедагувати
В тюркських мовах Бату означає «західний», тобто Бату-хан — західний хан. Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237-1243 роках.
У 1237-1238 роках його війська захопили Волзьку Булгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану[1]. Однак значна частина міст покорилася хану і не була зруйнована. У 1239 роках монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий оволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте — ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.
Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).
У 1243-1246 роках усі руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирський князь Ярослав Всеволодович був визнаний найстарішим в Руській землі, йому було передано розорений монголами в 1240 Київ. У 1246 Ярослав був викликаний в Каракорум і там отруєний. Михайло Чернігівський був убитий в Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд поклоніння кущу, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава - Андрій та Олександр також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там перший Володимирське князівство, а другий - Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз з сильним князем Південної Русі - Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. Татарське військо на чолі з Неврюєм розбило Ярославичів Андрія і Ярослава. Ярлик на Володимир рішенням Батия був переданий Олександру Невському.
У тестя і союзника Андрія - Данила Галицького відносини з Батиєм складалися по-іншому. Данило вигнав зі своїх міст ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254 .
На курултаї 1246 Каанен обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом був обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236-1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.
Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями його сином був також Тихомир, предок відомого волошського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волошських господарів.
Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир, були християнами-несторіанами, племінник Петро Ординський став відомим православним святим і чудотворцем, дочка Сартака Феодора одружилася з руським князем з роду Рюриковичів — Глібом Васильковичем і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- ↑ Полное собрание Русскихъ лътописей, Т.2, Ипатьевская лътопись. 1908, С.-Петербургъ.; http://litopys.org.ua/index.html
ДжерелаРедагувати
- Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв.
- Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей
- Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
ПосиланняРедагувати
- А.Г. Плахонін. БАТИЙ, Бату, Саїн-хан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
|
Це незавершена стаття про військового діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |