Капніст Василь Васильович

Василь Васильович Капніст
PGRS 2 042 Kapnist - crop.jpg
Василь Васильович Капніст
Народився 12 (23) лютого 1758(1758-02-23)
Обухівка Сорочинська сотня Миргородського полку
Помер 28 жовтня (9 листопада) 1823(1823-11-09) (65 років)
там же
Поховання Миргородський район
Громадянство Flag of the Cossack Hetmanat.svg ГетьманщинаFlag of Russia.svg Російська імперія
Національність українецьгрецьким корінням)
Діяльність драматург, поет
Мова творів російська
Жанр ода, п'єса, елегія
Magnum opus «Ода на рабство»
Батько Капніст Василь Петрович[1][2][3]
Мати Q44710095?[3]
У шлюбі з Alexandra Alexewna Djakowad
Діти Капніст Семен Васильович, Капніст Іван Васильовичd і Капніст Олексій Васильович
Автограф PGRS 2 042 Kapnist - sign.jpg

CMNS: Капніст Василь Васильович у Вікісховищі

Васи́ль Васи́льович Ка́пніст (12 (23) лютого 1758(17580223), Обухівка, Миргородського полку — 28 жовтня (9 листопада) 1823, у тому ж селі) — російський[4] письменник українсько-грецького походження. Ймовірний автор російськомовного трактату Історія Русів, що здобув значної популярності серед патріотично-налаштованих українців у 19 ст.[5][6]

У деяких джерелах описується як «російський та український» письменник.[7]

ЖиттєписРедагувати

Представник роду Капністів. Народився в Обухівці на Полтавщині по смерті батька. Мати, Софія Андріївна, походила з роду Дунін-Борковських.

У шістнадцятирічному віці він поступив на службу капралом в Ізмайловський полк. З 1775 року — офіцер Преображенського полку.[8]

У 1782-83 рр. — контролер головного поштового управління у Петербурзі.

1783 року після відставки з військової служби повернувся в Україну. Певний час був директором училищ Полтавської губернії.

Користувався великим авторитетом серед українського дворянства. Займав виборні посади ватажка дворянства Миргородського повіту (1782; ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785-87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802 року) та полтавського предводителя дворянства (з 1820 року), перебуваючи на яких завжди обстоював інтереси українського народу.

Знайшов свій вічний спочинок у рідному селі, де і похований біля могили батька.

Літературна творчістьРедагувати

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.

У 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), в якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

1787 року В. В. Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проект відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано й содержано войско охочих козаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, у тому числі з міністром закордонних справ (канцлером) Прусії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

У 1798 році опублікував поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

Василь Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.

Переклади українськоюРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
Пам'ятник у с.Велика Обухівка, 2008

У листопаді 2008 року в рідному селі В. В. Капніста відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові і громадському діячеві, спорудженого за проектом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого в 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади[9]. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя.

20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Іскровську було перейменовано на вулицю Василя Капніста[10]. В м. Миргород є вулиця Капніста.

Див. такожРедагувати

Джерела та приміткиРедагувати

  1. Капнист, Василий Петрович // Русский биографический словарьСПб: 1897. — Т. 8. — С. 478–479.
  2. Капнист, Василий Петрович // Военная энциклопедияСПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1913. — Т. 12. — С. 363.
  3. а б В. Саитов Капнист, Василий Васильевич // Русский биографический словарьСПб: 1897. — Т. 8. — С. 475–478.
  4. Vasily Kapnist // The Oxford Encyclopedia of Theatre and Performance. Oxford: Oxford University Press. 2003. 1618 pp. ISBN 9780198601746 (англ.)
  5. Роман Пуйда. Історія української культури: конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей і форм навчання. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2017. 160 стор.: С. 73
  6. Тарас Дишкант. «Iсторія русов»: пошуки автора. day.kyiv.ua/uk. 13 жовтня, 2006
  7. В. П. Колосова. [Капніст Василь Васильович] // Українська Літературна Енциклопедія. Т. 2: Д-К. — С. (1988). 576 стор.: С. 399—417 (html версія)
  8. Пузиківська сільська рада  — офіційний сайт Глобинської районної ради
  9. Неїжмак Василь Тому, хто повстав проти рабства У рідному селі Василя Капніста видатному землякові відкрили пам'ятник // «Україна Молода», № 204 за 30 жовтня 2008 року
  10. ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ТОПОНІМІЧНИХ НАЗВ, ДЕМОНТАЖ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОЩОК ТА ЗОБРАЖЕНЬ КОМУНІСТИЧНОЇ СИМВОЛІКИ У МІСТІ ПОЛТАВІ'. Архів оригіналу за 29 травень 2016. Процитовано 29 травень 2016.