Відкрити головне меню

«Ода на рабство» (нім. Ode «Na rabstwo»), опубл. 1806 — твір В. В. Капніста, що виступав проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні, проти скасування державної автономії України російським урядом.

Початок 1780-тих років — це був справді критичний момент у житті Капніста. Перед ним відкривався уторований шлях відомого російського літератора, одного з найповажніших представників тогочасного петербурзького культурного світу. Але не цього прагнула українська душа Капніста. Вдумлива і щира людина, палкий патріот, він відчував своїм молодим серцем, де корінь зла, яке переживала тоді його улюблена батьківщина. Широке петербурзьке життя і дружні взаємини з багатьма представниками російського вищого суспільства не могли закрити від нього всіх язв російського централізму. Він надто добре знав Петербурґ — і дуже любив свою Україну, радів з її радощів і болів її стражданнями. Поет-патріот мусив сказати своє віще слово. І написана на початку 1780-тих років «Ода на рабство» пролунала могутнім і гнівним протестом молодого українського громадянина проти російської централістичної політики в Україні.

«Ода на рабство» В.Капніста має спеціальну літературу. Як відомо, традиційна версія, встановлена в історії російської літератури і громадської думки, звідки вона перейшла до широкого вжитку популярних видань, вважає, що «Оду на рабство» Капніст написав з нагоди указу Катерини II від 3.V.1783 р. про заборону вільного переходу посполитих, себто про закріплення селян на Лівобережній Україні. Ця версія прийнята була і в українській науковій та популярній літературі. Цим самим питання про цей твір вважалося розв'язаним, і дослідники фактично втратили до нього інтерес. Але у 1941 р. у іноземній (німецькій) науковій літературі висловлено цілком іншу думку про походження і політичний сенс цього твору. Ґеорґ Закке (Sacke) у своїй невеличкій розвідці "V.V.Kapnist und seine Ode «Na rabstwo» доводить, що ця ода написана Капністом, як протест проти скасування державної автономії України російським урядом. Досить перечитати твір Капніста, щоб переконатися, що це справді так. Уже початок оди не залишає жадного сумніву, про що йде мова:

Отчизны моея любезной: Порабощенье воспою —

пише поет, рука якого «отягчена желѣзныхъ бременемъ цѣпей» (це досить дивно звучало б в устах власника кількох сот «душ», закріпачених для нього тим самим указом Катерини II). Поет малює страшну картину уярмлення своєї батьківщини:

Куда ни обращу зѣницу,
Омытую потокомъ слезъ,
Вездѣ, какъ скорбную вдовицу,
Я зрю мою отчизну днесь:
Исчезли сельскія утѣхи,
Игрива рѣзвость, пляски, смЂхи;
Веселыхъ пЂсенъ гласъ утихъ;
Златыя нивы сиротЂютъ;
Поля, лЂса, луга пустЂють;
Какъ туча, скорбь легла на нихъ.
ВездЂ, гдЂ кущи, села, грады: Хранилъ отъ бЂдъ свободы щитъ,
Тамъ тверды зиждетъ власть ограды: И вольность узами тЂснитъ.
ГдЂ благо, счастіе народно: Со всЂхъ сторонъ текли свободно,
Там рабство ихъ отгонитъ прочь.
Увы! СудьбЂ угодно было,
Одно чтобъ слово превратило: Нашъ ясный день во мрачну ночь.

Справедливо зазначено було, що вже сама згадка про «грады» цілком заперечує традиційну версію про походження і сенс «Оды на рабство». Але далі поет, хоч дещо в завуальованій формі, подає широку й сумну картну пригнічення України:

Воззрите вы на тЂ народы,
ГдЂ рабство тяготитъ людей;
ГдЂ нЂтъ любезныя свободы,
И раздается звукъ цЂпей:
Тамъ къ бЂдству смертные рожденны,
Къ уничиженью осужденны,
Несчастій полну чашу пьютъ;
Подъ игомъ тяжкія державы: Потоками льютъ потъ кровавый: И зляе смерти жизнь влекутъ.

З особливою силою поет малює ставлення широких верств українського суспільства до російського панування. Це ж його земляки:

Насилія властей страшатся;
Потупя взоръ, должны стенать;
Поднявъ главу, воззрЂть боятся: На жезлъ, готовый ихъ карать.
Въ веригахъ рабства унываютъ;
Низвергнуть ига не дерзаютъ,
Обременяющаго ихъ;
Отъ страха казни цЂпенЂютъ,
И мыслію насилу смЂютъ: Роптать противъ оковъ своихъ.

Це справжня картина політичних настроїв серед українського суспільства початку 1780-тих років. Навіть там, де поет, в дусі того часу, покладає надії на «доброту» цариці, він не забуває додати новий штрих до попередніх скарг на гірку долю своєї батьківщини:

Когда спасительной рукой: Веригъ постыдныхъ сложишь бремя: Съ отчизны моея драгой,
Тогда, о лестно упованье!
Прервется въ тЂхъ краяхъ стенанье,
ГдЂ въ первый разъ узрЂлъ я свЂтъ.
Тамъ, вмЂсто воплей и стенаній,
Раздастся шумъ рукоплесканій,
И съ счастьемъ вольность процвЂтетъ.

Проте зміст цього твору Капніста, безперечно, ширший, ніж думає Ґ.Закке. Надто вже примітивні і непереконливі його міркування, що Капніст, як «Gutsbesitzer» i «Edelmann», не міг протестувати проти покріпачення українського селянства. Аджеж не слід випускати з ока, що з погляду кожного українського патріота — чи то був дідич, чи ні — форма, вне встановлення кріпацтва в Україні, зроблене указом російського уряду 3.V.1783 р., було втручанням чужої влади у внутрішні справи України, отже новим порушенням її суверенних прав. Ця концепція зберегалася на Лівобережжі дуже довго. Ще 1831 р. військовий губернатор Лівобережної України кн. М. Г. Репнін, щільно зв'язаний з українськими автономістичними колами, писав імператорові Миколі І: «Вь 1783 г. малороссійскіе земледельцы порабощены были происками тогдашнихъ царедворцевъ, клевретовъ ихъ и нЂкоторыхъ малороссійскихъ старшинъ, пожертвовавшихъ счастіемъ родины для собственной корысти». В самій «ОдЂ на рабство» яскраво переплітаються два мотиви: протест проти політичного поневолення всієї України і протест патріота-народолюбця проти нового ярма, покладеного російським урядом на українські народні маси.

Нарешті, маємо чимало даних про те, що Капніст близько стояв до демократичної думки того часу. Недарма в російській науковій літературі було вказано на близьку спорідненість «Оды на рабство» Капніста з відомою одою «Вольность» Радіщева. В.Семенніков, який спеціально досліджував це питання, пише, що «в оде Радищева … замечается несомненное литературное соответствие c „Одой на рабство“ Капниста, написанною в 1783 году». — «Совпадение оды Капниста c одой „Вольность“, — продовжує Семенніков — обнаруживается в нескольких отдельных мотивах». — «Эти сопоставления, — пише він далі, — указывают на несомненное соответствие отдельных мест этих двух од. Но Радищев ли повлиял на Капниста или обратно — мы решить не беремся; так как точная дата оды „Вольность“ неизвестна (вона датується звичайно 1781—1782 рр. — О. О.), то хронология допускает и то, и другое предположение». Російський дослідник все ж думає, що «более вероятным… представлялось бы воздействие Радищева на Капниста, так как ода „Вольность“ гораздо сильнеє по своєму политическому пафосу». Залишаючи цей останній мотив, як зовсім непереконливий, на боці, ми повинні зауважити таке. Між двома творами є велика принципова.відмінність. Радіщев протестує лише проти соціяльно-політичного гніту, і то в загальнолюдському маштабі. Капніст виступає, як речник країни, уярмленої іншою країною, з протес ом передусім національно-політичного характеру, хоч і в ньому виразно бринять соціяльні мотиви. Решта залежить від поетичного таланту обох авторів, сили їх громадського патосу тощо. На нашу думку, твір Радіщева був саме відповіддю на «Оду на рабство» Капніста. Ми також не вважаємо безперечною традиційну дату 1783 року. Навпаки, є підстави думати, що «Ода на рабство» була написана трохи раніше. На це є натяк у самому творі. Там, де поет згадує, що: Стенящій въ узахъ Твой народъ: Съ восторгомъ днесь онъ торжествуетъ: Твой громкій на престолъ восходъ, —

він, мабуть, має на увазі 20-ліття царювання Катерини II, яке припало саме на літо 1782 р., отже задовго до видання указу 3.V.1783 р. Якщо це так, то можна зрозуміти і основний привід до написання цього твору. Саме в 1781-82 рр. російський уряд зламав останні інституції державного устрою Гетьманщини, де, замість старих полків і сотень, встановлено було російського типу намісництва, які зруйнували стару адміністративну єдність державної території України-Гетьманщини та її традиційний козацький адміністративно-політичний устрій. Передбачалися дальші реформи в тому ж напрямку — російського державного централізму. Капніст був безпосереднім свідком цих подій. За таких умов протест Капніста, висловлений в його творі, був цілком зрозумілий. Що це справді було так і що «Ода на рабство» була викликана передусім російськими централістичними реформами в Україні 1780-тих років, видко з того, що згодом, 1791 року, українські автономісти, протестуючи через того ж таки В.Капніста на міжнародньому форумі проти російської тиранії, вбачали її зокрема в губерніяльній реформі 1781—1782 років[1].

Протест Капніста набирає особливої сили і стає небезпечним і для твору, і для самого автора. Недарма ж був так наляканий приятель Капніста, Державін, коли 1786 р. виникла думка про видання «Оды на рабство» і піднесення її імператриці. Воно справді було б, як казав Державін, «съ здравымъ разсудкомъ несходно». «Ода на рабство» вперше побачила світ лише 1806 р., за іншої епохи, але не могла ввійти до повної збірки творів Капніста 1849 р.

Був ще один цікавий момент, спільний і для Радіщева, і для Капніста. Як відомо, «Вольность» Радіщева була написана у зв'язку з подіями великої американської революції 1776 року. Треба пошкодувати, що досі українські дослідники не звертали уваги на проблему впливу американської революції на розвиток української національно-визвольної думки і руху кінця XVIII стол. Аджеж ідеї і гасла американських патріотів XVIII ст. були надзвичайно близькі українським автономістам того часу, ближчі навіть, ніж ідеї великої французької революції 1789 року. Можливо, що в лавах американських інсургентів бились і українські волонтери, імення яких загубилися в проваллях історичного забуття. Маємо підстави думати, що образ визволення Сполучених Штатів Північної Америки з-під англійської влади стояв і перед духовим зором Капніста. Недарма він казав родичам, що, якби йому не дісталась Обухівка, він «рЂшительно оставилъ бы отечество, переселившись въ Америку». Це зайвий раз рекомендує В.Капніста, як глибоко переконаного демократа, і саме з цих позицій він виступав в «Оді на рабство» проти російського ярма в Україні. Цікавий також другий твір громадської лірики Капніста — його «Ода на истребленіе въ Россіи званія раба Екатериною II» року 1786[2].

В обох випадках це був протест не шляхтича, не дідича, а передусім щирого гуманіста, і з цього погляду «Ода на рабство» Капніста, попри її неминуче цареславство, була ідейним попередником національно-визвольної поезії Т.Шевченка. Цілком мав рацію М.Драгоманов, який казав, що «першим проявом того демократизму (в Україні — О. О.) треба признати „Оду на рабство“ В. В. Капніста». Так зрозуміли твір і його сучасники (згодом це розуміння затуманилось і стало однобічно-тенденційним), і прозва «Васька Пугачов», під якою Капніст був відомий в інтимному колі російських друзів (1787 р.), дісталася йому недарма.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Недарма ж оповідали в Польщі (р. 1791), то серед київських, кременчуцьких і переяславських міщан, в наслідок російських реформ 1780-тих рр., лунали голоси про те, що лишається тільки одне: покинути рідні міста і податися до польської України.
  2. Написана з нагоди указу Катерини II р. 1786 про заборону підписуватися «раб» у зверненнях до верховної влади (треба було вживати терміну «верноподданный»}. Твір Капніста був надрукований того ж року в «Новыхъ ЕжемЂсячныхъ Сочиненіяхъ», ч. XV.