Історія Русів чи Малої Росії (рос. Исторія Русовъ, или Малой Россіи) також відома під скороченою назвою Історія Русів (рос. Исторія Русовъ) - анонімний історико-політичний трактат, написаний найімовірніше або наприкінці 18-го або на початку 19-го сторіччя російською мовою.

«Історія Русів»
Історія Русів.jpg
Палітурка першого видання (1846)
Автор невідомий
Назва мовою оригіналу рос. Исторія Русовъ
Мова російська
Жанр історіографія[d]
Видано 1846
Видано українською 1956
Перекладач(і) В. Давиденко (1956)
Іван Драч (1991)

Трактат мав значний вплив на українських інтелектуалів 19-го сторіччя, іноді навіть згадувався як "найважливіша історична праця про Україну кінця 18/початку 19 ст.".[1] У трактаті описується розвиток України від найдавніших часів до 1769 року, однак більша частина трактату фокусується саме на описуванні історії козацької Запорозької Січі/Гетьманату.

Українською Історію Русів переклали В'ячеслав Давиденко (1956) та Іван Драч (1991).

ВиданняРедагувати

Перша згадка про «Історію Русів» зустрічається в 1828 році, після знахідки рукопису в бібліотеці міста Грінева. Після знайдення рукопису, у перші роки 1800-их років нелегальні копії рукопису поширювалися серед українських інтелектуалів того часу. Зокрема, уривки з трактату дослівно цитує без посилання на саме джерело Петро Гулак-Артемовський в 1819 році у його праці «Дещо про того Гараська».[2]

Однак окремим виданням рукопис трактату було видано лише у 1846 році у Москві Осипом Бодянським, спочатку в журнальному форматі у часописі Читання товариства історії та російських старовинностей (рос. Чтения Общества Истории и Древностей Российских), а згодом також окремим виданням.

Переклади українськоюРедагувати

  • Історія русів. Пер з рос.: В'ячеслав Давиденко; редагування та вступна стаття; Олександр Оглоблин. Нью-Йорк: Вісник - ООЧСУ, 1956. 346 стор. (pdf, Ukrainica)
  • Історія русів. Пер з рос.: Іван Драч; передмова: Валерій Шевчук. Київ: Радянський письменник. 1991. 318 стор. ISBN 5-333-01085-4
    • (передрук) Історія русів. Пер з рос.: Іван Драч; малюнки:. О. Штанко; передмова: Валерій Шевчук. Київ: Веселка, 2001. 365 стор. ISBN 966-01-0193-7 (Історична бібліотека для дітей "Золоті ворота") (pdf, history.org.ua)
    • (передрук) Історія русів. Пер з рос.: Іван Драч; малюнки:. О. Штанко; передмова: Валерій Шевчук. Київ: Веселка, 2003. 365 стор. ISBN 966-01-0212-7 (Історична бібліотека для дітей "Золоті ворота") (2-ге. вид.) (djvu, Chtyvo)

Структура та вмістРедагувати

Книга складається з трьох частин:

Перша частина трактату фокусується на історії народу України-Руси з найдавніших часів до Татаро-монгольського нашестя. Автор наголошує, що цей народ переселився з Азії від часів Вавилонського змішання мов, став мешкати від гір Рифейських і від моря Каспійського на сході до ріки Вісли й моря Варязького на Заході: і від Чорного моря й ріки Дунаю на півдні до північного океану і Балтійського моря на Півночі.

Друга та третя частини трактату фокусується на історії Козаччини: Хмельниччині, Гетьманщині тощо.

Теорії про авторство та дату написанняРедагувати

Щодо точної дати написання та авторства «Історії Русів» є різні гіпотези. У 1800-их роках коли трактат було вперше надруковану, у Російській імперії поширеною була версія, що її автором був Георгій Кониський, проте скоро цю версію піддали сумніву.

Пізніше з'явилися припущення, що авторами можуть бути: князь Олександр Безбородько (М. Возняк, П. Клепацький, М. Слабченко, А. Яковлів та ін.), О. Лобисевич (О. Оглоблин), В.Лукашевич (М. Петровський), Опанас Маркович (Олександр Ільїн, Федір Шевченко), В. Полетика (І. Борщак, В. Горленко, А. Єршов та ін.), Г. Полетика (М. Василенко, Д. Дорошенко, В. Іконников, О. Лазаревський та ін.), Василь і Григорій Полетики (М. Грушевський тощо), князь М. Репнін-Волконський (М. Драгоманов), В. і О. Ханенки, А. Худорба та ін., Андріян Чепа тощо.[3][4][5][6] Деякі дослідники, зокрема Олександр Оглоблин, припускали, що автор «Історії Русів» належав до Новгород-Сіверського гуртка українських автономістів кінця 18 ст. і був пов'язаний спільними ідейно-політичними та службовими інтересами з князем Олександром Безбородьком. Інші дослідники дотримуються думки, що автор «Історії Русів» належав до ліберального оточення генерал-губернатора підросійської України князя М. Репніна-Волконського в Полтаві (М. Максимович).[4]

Хронологія датування створення «Історії Русів» коливається в межах 1760—1820. Цілком імовірно також, що «Історія Русів» пройшла кілька редакцій, остання з яких була на початку 19 ст.[7][5]

Вплив на українських інтелектуалів 19 ст.Редагувати

 
Тарас Шевченко, офорт «Дари в Чигирині 1649 року» (1844)

Ще до друку книжного видання трактату 1846 року, копії рукопису швидко стало нелегально поширюватися серед українських інтелектуалів на початку 1800-их років, зокрема Історія Русів була популярним серед членів Кирило-Мефодіївського братства. Один з членів КФБ, Тарас Шевченко, за однією з версій, надихнувся саме Історією Русів при створенні офорти «Дари в Чигирині 1649 року» у 1844 році.

Від самої появи трактату на початку 1800-их років, царська російська влада вважала цей трактат шкідливим антиросійським твором. Продовжила цю політику і радянська російська влада, яка трактувала твір як «антирадянський».[8]

Головні ідеї трактатуРедагувати

Різні дослідники бачили різне коріння головної ідеї трактату, однак серед всіх них вирізняться три основні. По-перше, акцентувалася історична відмінність та протистояння між Малоросією (Україною) та Московією (Росією). По-друге, наголошувалося історична тяглість української нації від часів середньовічної Київської Руси й до козацького Гетьманату. По-третє, підкреслювалася рівноправність руської і козацької еліти з польською шляхтою і російським дворянством.

Див. такожРедагувати

Джерела та приміткиРедагувати

  1. Історія Русів. Довідник історії України. 2020
  2. Гулак-Артемовський П. П. Поетичні твори. — К.: Наукова думка. — 1984. — 608 с.
  3. М.-Л. Чепа (2014). Хто написав «Історію Русів»?. ukrainica.org.ua. 
  4. а б Плохій, Сергій [Частина 2: По холодному сліду. Розділ 4. Серце дворянина] // Плохій, Сергій. Козацький міф. Історія та націєтворення в епоху імперій. Авториз. пер. з англ.: Миколи Климчука. Kиїв: Laurus, 2013. 440 стор.: 89-109. ISBN 978-966-2449-26-6 (Серія «Золоті ворота», вип. 5)
  5. а б   Плохій, Сергій. Діалог через кордони: українські історики у пошуках автора «Історії Русів» (дещо скорочена версія розділу "Частина 2: По холодному сліду. Розділ 5. Козацький князь" з книги Козацький міф (Київ, 2013)) Пер. з англ: Микола Климчук // Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи: Матеріали міжнародної наукової конференції (Мюнхен, Німеччина, 1–3 липня 2012 р.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2014. 251 стор.: 239-250. ISBN 978-966-02-6810-4
  6. Плохій, Сергій [Частина 2: По холодному сліду. Розділ 6. Київський рукопис] // Плохій, Сергій. Козацький міф. Історія та націєтворення в епоху імперій. Авториз. пер. з англ.: Миколи Климчука. Kиїв: Laurus, 2013. 440 стор.: 132-154. ISBN 978-966-2449-26-6 (Серія «Золоті ворота», вип. 5)
  7. О. В. Ясь. «ІСТОРІЯ РУСІВ» // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2005. — Т. 3: Е-Й. — С. 672.
  8. Інформаційні бюлетені української громадської групи сприяння виконанню гельсінських угод. Ч. 2. (березень-червень 1978 р.). — Торонто-Балтимор: «Смолоскип», 1981. — С. 79-82. ISBN 0-914834-21-2.

ПосиланняРедагувати

  • Історія Русів (pdf, укр. переклад В'ячеслава Давиденка, вид. 1956) на сайті е-бібліотеки Ukranica
  • Історія Русів (html, укр. переклад Івана Драчка, вид. 2001) на сайті е-бібліотеки litopys.org.ua
  • Історія Русів (djvu, укр. переклад Івана Драчка, вид. 2003) на сайті е-бібліотеки chtyvo.org.ua
  • Історія Русів (укр. переклад Івана Драчка, вид. 2017) на сайті видавництва Фоліо