Відкрити головне меню

Олекса́ндр Бори́сович Ільї́н (нар. 1920 року, Кропивницький — пом. 22 жовтня 1993 року, там же[1]) — радянський реставратор і колекціонер, власник однієї з найбільших в Європі колекцій цінних книг, зразків живопису, ікон, гравюр, скульптур, предметів китайської порцеляни, старовинної бронзи, меблів, посуду, зброї, самоварів, кам'яних сокир [1][2][3] [4].

Олександр Борисович Ільїн
Народився 1920(1920)
Кропивницький[1]
Помер 22 жовтня 1993(1993-10-22)
там же[1][2]
Поховання Кропивницький
Діяльність Колекціонер
Alma mater Московський інститут[1]
Платня 100 рублів (під час роботи електриком [1])
Рід мати — дворянка з роду Римських-Корсакових[1]
Батько Ільїн Борис Миколайович
Мати Римська-Корсакова Наталя Олександрівна

Зміст

БіографіяРедагувати

Олександр Ільїн народився в дворянсько-пролетарській сім'ї колекціонерів. Батько — син власника мідноливарної майстерні, мати — спадкова дворянка. У дитинстві дід з батьком навчили його реставруванню книжок. 1941 року вступи до Московського інституту, після початку Німецько-радянської війни, за неофіційними даними, обміняв одну з раритетних книжок в обмін на «білий квиток» у лікаря. 1944 року Ільїна було засуджено за групову крадіжку, вирок мав бути жорстоким: смертна кара, або п'ятнадцять років ув'язнення. Але хлопця засуджують лише до трьох років, з яких він відсидів тільки чотири місяці. Його почали підозрювати у співпраці з НКВС, який формував мережу інформаторів серед колекціонерів [1].

1945 року Ільїна став працювати реставратором у Києво-Печерській лаврі. Свою роботу просив оплачувати не грішми, а книжками з бібліотеки. За розповідями одного з друзів, Олександр Ільїн виносив книжки з лаври під піджаком. 1961 року лавру закрили, і Ільїн переїхав до Кіровограда, куди перевіз два контейнери книг та церковних речей, за його словами він це зробив на прохання ченців, які не хотіли, щоб цінні речі дістались невіруючим людям [1].

У Кіровограді Ільїн влаштувався на роботу електриком. Жив він на вул. Урожайній у будинку, дружини та дітей не мав. У місті був відомий серед колекціонерів, краєзнавців, співробітників музеїв та картинної галереї, які знали, чим займається звичайний електрик. У себе вдома він зберігав величезну колекцію дорогоцінних книг, стародавніх ікон, виробів із золота та срібла. З часом деякі книжки почали псуватись через вологу, адже будинок опалювався невеличкою піччю, тому в будівлі, яка почала занепадати, завжди було сиро [1].

Після смерті Ільїна його колекцію було перевезено до обласного краєзнавчого музею[1]. Причина — «відсутність спадкоємців», племінники колекціонера так і не довели свої права на володіння колекції дядька [4].

КолекціяРедагувати

Серед усіх експонатів колекції слід виділити наступні:

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати