Кіровоградський краєзнавчий музей
Кіровоградський обласний краєзнавчий музей (Кіровоградський обласний краєзнавчий музей) — обласний краєзнавчий музей у місті Кропивницький, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Кіровоградщини.
Кіровоградський обласний краєзнавчий музей  | |
|---|---|
 | |
| Тип | музей |
| Склад | Хутір Надія і Меморіальний музей М. Л. Кропивницького |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Кропивницький, вул. Дворцова, 40 |
| Засновано | 1883 рік |
| Фонд | бл. 80 тис. одиниць |
| Директор | Агапєєва Наталія Юріївна |
| Сайт | www.kokm.kr.ua/ |
 Кіровоградський краєзнавчий музей на Вікісховищі | |
Загальні даніРедагувати
Музей розташований у центрі міста за адресою:
- вул. Дворцова, буд. 40, м. Кропивницький—25006, Україна.
Від 1929 року музей розташований у приміщенні, що є визначною пам'яткою архітектури кінця XIX — початку XX століть, яскравим взірцем стилю «ранній модерн»[1].
Директор закладу — Агапєєва Наталія Юріївна.
Історія закладуРедагувати
Кіровоградський краєзнавчий музей створений на основі колекції Історико-географічного музею Єлизаветградського земського реального училища (почав свою діяльність 1883 року). Його заснував та очолював етнограф і археолог В. Ястребов. Після смерті останнього в грудні 1898 року заклад практично припинив своє існування.
Подальша доля музею пов'язана з діяльністю П. Рябкова. За його ініціативи відновленням музею від 1913 року займалося Товариство розповсюдження писемності та ремесел, якому передали матеріали реального училища. Але реалізації цих планів завадила Перша світова війна.
Відновлювати музей почали у 1920-ті роки при Комітеті агітаційної пропаганди. 1922 року на основі наявних колекцій було відкрито два музеї — історико-археологічний й природничо-історичний. Останній дав початок новому закладові, що 1929 року став Округовим історико-археологічним, а вже 1939 року — Кіровоградським обласним краєзнавчим музеєм.
У період гітлерівської окупації міста в роки німецько-радянської війни Радянського Союзу 1941—45 музей втратив понад 10 тис. одиниць зберігання.
Після визволення міста і відновлення діяльності музею його фонди істотно поповнилися новими колекціями.
А вже в роки незалежності України — у 1994 році музей успадкував колекцію збирача предметів старовини і мистецтва О.Ільїна, яка містить чимало раритетних і цінних пам'яток.
Фонди і структураРедагувати
На початок XXI століття у фондах Кіровоградського краєзнавчого музею налічувалося близько 80 тисяч пам'яток з історії, археології, етнографії та природи краю від найдавніших часів до сучасності. Серед них найбільша в Україні колекція скіфських кам'яних баб, яка складається з шести екземплярів.
У складі музею діють філія — Музей-заповідник І.Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія» та на правах відділу — Меморіальний музей М. Л. Кропивницького.
ВиноскиРедагувати
- ↑ Про Кіровоградський краєзнавчий музей[недоступне посилання з червень 2019] на веб-сайт музею Архівовано 9 січень 2016 у Wayback Machine.
Джерела та літератураРедагувати
- Е.М. Піскова. Кіровоградський краєзнавчий музей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 332. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Н. В. Сліпченко. Кіровоградський обласний краєзнавчий музей // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
- Офіційний веб-сайт Кіровоградського обласного краєзнавчого музею (укр.) (рос.) (англ.)
- Офіційний сайт Кіровоградського краєзнавчого музею (укр.) (рос.) (англ.)
- Про Кіровоградський краєзнавчий музей на Офіційний сайт Управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації
- Кіровоградський краєзнавчий музей. Путівник. Дніпропетровськ, 1969
- Кузик Б., Білошапка В. Кіровоградщина: історія і сучасність центру України, т. 1. Дніпропетровськ, 2005
- Пархомчук В. Р. Історико-географічний музей наочних посібників в Єлизаветграді. // В кн.: Музеї України XIX — початку ХХ століть. К., 2005