Вікіпедія

Гурамішвілі Давид Георгійович

(Перенаправлено з Ґурамішвілі Давид Георгійович)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурамішвілі.

Гурамішвілі Давид Георгійович
груз. დავით გურამიშვილი
Народився1705[1][2][3]
Саґурамо, Картлійське царство
Помер21 липня (1 серпня) 1792
Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
ПохованняМиргород
Громадянство Російська імперія
Діяльністьпоет, письменник, військовослужбовець
Мова творівгрузинська
Напрямокпредромантизм
Жанрпоезія
Magnum opusDavitianid
CMNS: Гурамішвілі Давид Георгійович у Вікісховищі

Дави́д Гео́ргійович Гурамішві́лі (груз. დავით გურამიშვილი, 1705, Саґурамо, Картлійське царство — 21 липня (1 серпня) 1792, Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія) — грузинський поет.

Біографія

ред.
 
Ювілейна монета номіналом у 2 гривні присвячена 300-річчю від дня народження Давида Гурамішвілі.
 
Могила Д. Гурамішвілі у Миргороді
 
Манускрипт Давітіані
 
Манускрипт Давітіані

Народився в багатодітній родині князя Георгія Гурамішвілі. Коли в 1723—1724-му Суґурамо зруйнували лезгини, хлопець оселився в родичів у Ламіскані. Звідти близько 1727 року Давида захопили в полон лезгини, коли набирав воду із джерела. Вивезли в Дагестан — у гори поблизу Осколо, маючи намір продати туркам. Та він зумів утекти й у верхів'ї Терека знайшов прихисток у російських поселенців. Через Астрахань Волгою дістався до Москви. У той час там перебував грузинський цар Вахтанг VI Багратіоні, якого перси позбавили трону. Сподіваючись на захист від імператора, цар разом із кількома тисячами земляків прибув туди й заснував грузинську колонію.

Та невдовзі Петро І помер, а більше чекати допомоги було ні від кого. Отож прибульці мусили обживати нові місця. Цар Вахтанг добре знав Георгія Гурамішвілі й одразу призначив Давида на високу посаду — джабадар-баші, тобто начальника арсеналу. Вже тоді Давид писав сатиричні вірші, експромти.

Після смерті Вахтанга VI Давид Гурамішвілі 1737 року разом з оточенням прийняв російське підданство й пішов служити у військо. У 1738 році сформувалася гусарська сотня. Згодом її реорганізували в полк, у якому він воював. У 1739 році, коли почалася війна з турками, брав штурмом фортецю Хотин. У 1742 році бився проти шведів поблизу Фрідріхсгофена та Гельсінфорса. У 1748 році став прапорщиком, а в 1755 — підпоручиком. У 1757 році вирушив на Семилітню війну з Пруссією. Біля Кюстрина потрапив у полон і опинився в Магдебурзькій фортеці. Звідти його визволили в 1759 році.

Наступного року князь подав прохання про відставку: «… въ голове ломъ и зрѣніе слабое, правою рукою владѣю несвободно, въ правомъ плече отъ упаду съ лошади происходитъ ломъ…». Зберігся медичний висновок комісії від 25 лютого 1760 року: «Подпоручикъ князь Давидъ Гурамовъ въ Медицинской канцеляріи осматриванъ комісіей, которой объявилъ себе отъ роду пятьдесятъ шѣсть лѣтъ… (…) Въ лѣвомъ боку, около селезенки, усмотрено твердость, почему въ томъ боку и боль чувствуетъ; и всѣмъ тѣломъ пожелтелъ и въ слабости находится…».

За особливі заслуги цар подарував йому земельний наділ в Україні — (20 дворів у Миргороді та 10 дворів у Зубівці).

Гурамішвілі помер 1792 року і похований в миргородській Вознесенській церкві; в 1949 році на могилі поета споруджено пам'ятник.

Творчість

ред.

«Давитіані» (груз. დავითიანი — «Давидове») — великий цикл автобіографічної лірики, у перекладі Миколи Бажана. На творчість Гурамішвілі вплинули український фольклор та спілкування з Григорієм Сковородою. Вірші «Скарга на швидкоплинний світ», поема «Весела весна» (описи українського побуту). Павло Тичина перекладав «Давитіані» Д. Гурамішвілі, досліджував його творчість.

Твори, присвячені Давидові Гурамішвілі

ред.

Пам'ять

ред.

У Миргороді є музей Давида Гурамішвілі — єдиний розташований за межами Грузії культурологічний заклад, присвячений поетові. Щороку в дні пам'яті поета до Миргорода приїздять представники Посольства Грузії в Україні та грузинської діаспори[4].

В експозиції та фондах музею зосереджені матеріали про життя і творчість грузинського поета, про сучасну Грузію, Україну, зокрема, Миргородщину. Тут є видання творів поета і книги про нього, речі народного побуту Грузії  й України XVIII століття, зразки зброї, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, вироби місцевих майстрів, подарунки та інше.[5]

На могилі Давида Гурамішвілі та біля входу в його літературно-меморіальний музей встановлені пам'ятники поету.

У 1946 році на студії Грузія-фільм було знято біографічну художню кінострічку «Давид Гурамішвілі».

2005 року Національний банк України випустив пам'ятну монету «300 років Давиду Гурамішвілі» номіналом 2 гривні, присвячену дню народження поета.

У місті Київ є вулиця Давида Гурамішвілі. Також вулиця Гурамішвілі є у містах Миргород, Чернівці.

Провулок Давида Гурамішвілі у містах Полтава, Кременчук та Миргород.

  •  
    Пам’ятник Давиду Гурамішвілі у місті Миргород

Література

ред.
  • Барамидзе А. Г., Давид Гурамишвили, Краткий очерк жизни и творчества. — Тб., 1955. (рос.)
  • Тичина Павло. Зібрання творів у дванадцяти томах. — Т. 6: Поезії / Упоряд. М. Л. Гончарук. — Київ: Наукова думка, 1985.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  2. ↑ NUKAT — 2002.
  3. ↑ MAK
  4. ↑ Оксана Зайцева (08.01.2014). Президент Всеукраїнського об'єднання «Георгія»: збагачуємо культуру українців і грузинів. www.gurt.org.ua. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  5. ↑ Частина Грузії на Полтавщині: військові поселення, що подарували Україні талановитих митців - ipoltavets.com (укр.). 13 липня 2022. Процитовано 27 липня 2022.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давид Гурамішвілі
  Це незавершена стаття про поета або поетесу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гурамішвілі_Давид_Георгійович&oldid=43112828