Зубівка (Миргородський район)

Миргородська територіальна громада, Миргородський район, Полтавська область

Зубі́вка — село в Україні, у Миргородській міській громаді Миргородського району Полтавської області. Населення становить 1057 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Зубівська сільська рада.

село Зубівка
Панорама Зубівки
Панорама Зубівки
Панорама Зубівки
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Миргородський район
Громада Миргородська міська громада
Код КАТОТТГ UA53060230140052583
Основні дані
Населення 1057, 424 двори
Поштовий індекс 37660
Телефонний код +380 5355
Географічні дані
Географічні координати 50°00′55″ пн. ш. 33°41′47″ сх. д. / 50.01528° пн. ш. 33.69639° сх. д. / 50.01528; 33.69639Координати: 50°00′55″ пн. ш. 33°41′47″ сх. д. / 50.01528° пн. ш. 33.69639° сх. д. / 50.01528; 33.69639
Середня висота
над рівнем моря
98 м
Водойми р.Хорол, р. Рудка
Місцева влада
Адреса ради 37660, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Зубівка
Карта
Зубівка. Карта розташування: Україна
Зубівка
Зубівка
Зубівка. Карта розташування: Полтавська область
Зубівка
Зубівка
Мапа
Мапа

CMNS: Зубівка у Вікісховищі

Географія ред.

Зубівка розташована на лівому березі р. Хорол, за 12 км від райцентру і за 10 км від залізн. ст. Миргород.

Село Зубівка знаходиться на лівому березі річки Хорол, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Хомутець, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Білики, на протилежному березі — село Малі Сорочинці. Розташована за 12 км від райцентру і за 10 км від залізн. ст. Миргород. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія Зубівки [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] ред.

Село виникло в 1-й половині 17 ст. Зубівські козаки у складі Миргородського полку брали участь у Визвольній війні 1648—57. За ревізією 1729 в Зубівці — 85 дворів козаків і 70 дворів посполитих. У 1741 власником частини 3убівки став грузинський поет, офіцер рос. армії Давид Гурамішвілі (див. Гурамішвілі вулиця). У 70-х рр. 18 ст. в 3убівці— 133 хати, з яких 83 належали козакам і підпомічникам. У 80-х рр. 18 ст. 3убівка була одним із найбільших сіл Миргородського полку (315 хат). У 1787—902 душі, в 1795 в 3убівці діяли 4 водяні млини, Михайлівська церква. За переписом 1859 в селі налічувалося 475 дворів, 2757 мешканців, дерев'яна церква, церковна б-ка, церковнопарафіяльне попечительство. За переписом 1900, в 3убівці було 565 господарств, 3094 мешканці. Крім землеробства, розвивалися кустарні промисли і ремісництво. З 1870 в 3убівці діяло початкове народне двокласне училище, в 1905 тут навчалося 110 учнів і працювало 3 вчителі. З 1890 при училищі була б-ка.

З 1917 — у складі УНР. З березня 1918 по грудень 1918 3убівка була у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. Навесні 1920 тут закріпилися московські люди, у селі сформовано волосний виконком. 1921 в 3убівці організ. артіль «Селянин». До березня 1923 3убівка була волосним центром.

1926—588 господарств, 2880 мешканців, 1927 ств. «Машинове господарство» для спільного обробітку землі. 1930 в селі діяли ТСОЗи — «Колективна праця» та «Хлібороб». Після цього комуністи почали систематичний терор голодом, жертвами якого стали переважно діти та старші люди.

1934 в селі діяли артілі «Червоний партизан», ім. П. П. Постшлева та ім. М. Н. Демченка. З 1938 функціонували середня школа, лікарня, клуб, діяли товариства і гуртки по ліквідації неписьменності.

1941 комуністи втекли із села. До Німеччини евакуювалося 181 чол., 4 чол. розстріляно за диверсійну діяльність.

У повоєнні роки кілька с.-г. артілей об'єдналися в один колгосп, який пізніше став називатися ім. XIX партз'їзду. З 1972 г-во носить назву — колгосп ім. Г. І. Петровського (спеціалізується на виробн. свинини). У 3убівці діють с. ш., міжшкільний навчально-виробн. комбінат (з 1977), дільнична лікарня, дитячий садок, Будинок культури (на 300 місць), б-ка (15 934 од. зб.). Радіофікована 1957, електрифікована 1961.

Встановлено меморіальну дошку Давиду Гурамішвілі (1947). Пам'ятники воїнам односельцям, загиблим (81 чол.) на фронтах, і на могилі (1977). Братська могила.

Об'єкти соціальної сфери ред.

  • Будинок культури.

Також ред.

Посилання ред.