Астрахань

місто в Росії

А́страхань (рос. Астрахань) — місто у Росії, адміністративний центр Астраханської області.

місто Астрахань
Coat of Arms of Astrakhan.svg Flag of Astrakhan.svg
Герб міста Прапор міста
Astrahan collage.png
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Код ЗКАТУ: 12401000000
Код ЗКТМО: 12701000001
Основні дані
Час заснування 1558
Статус міста 1717
Населення 532 699 (2015)
Площа 500 км²
Густота населення 1002,6 осіб/км²
Поштові індекси 414ххх
Телефонний код +7 8512
Географічні координати: 46°21′00″ пн. ш. 48°02′06″ сх. д. / 46.350000000027776536626334° пн. ш. 48.035000000027771705° сх. д. / 46.350000000027776536626334; 48.035000000027771705Координати: 46°21′00″ пн. ш. 48°02′06″ сх. д. / 46.350000000027776536626334° пн. ш. 48.035000000027771705° сх. д. / 46.350000000027776536626334; 48.035000000027771705
Часовий пояс UTC+3
Водойма річка Волга
Схема міста
Схема міста
Влада
Вебсторінка astrgorod.ru
Міський голова Губанова Альона В'ячеславівна
Мапа
Астрахань (Росія)
Астрахань
Астрахань

Астрахань (Астраханська область)
Астрахань
Астрахань


CMNS: Астрахань у Вікісховищі

Успенський п'ятиглавий собор — символ Астрахані (17001710)
Панорама центральної частини Астрахані з «нового мосту»

Місто розташоване в дельті Волги на лівому березі головного річища і на островах за 100 км від Каспійського моря. Населення: 532 699 осіб (2015).

ЕтимологіяРедагувати

Щодо походження назви міста існує безліч легендарних і напівлегендарних тлумачень.

Дві поширені в минулому думки на цю тему, ніби назва міста походить від слов'янського «страхань» — проріз, або від скіфських слів «ас» — воєвода, і «тархан»; обидві версії спростував іще XVIII століття російський історик В. М. Татищев[1][2].

Назва міста у різних записах Повного зібрання руських літописів: Азсторокань, Азтаракань, Азтарокань, Азторакань, Азторокань, Азторохань, Асторокань, Асторохань, Астрохань, Хазторокань[3].

Такою ж неспроможною є усіляко пропагована за царювання Івана Грозного версія про тотожність назв Тмуторокань і Азторокань, яка з'явилася на догоду політичним інтересам з метою обґрунтувати домагання Москви на старовинні давньоруські тмутороканьські землі. Повторно це тлумачення з'явилося в аматорських працях астраханського краєзнавця М. Кононенка вже в 1990-х роках, пояснюючи назву «Аз-торок-кань» як «грань (кінець) першої засіки»[4]. Утім і ця версія не витримує жодної критики, оскільки автор для обґрунтування вигадав деяке Азтороканське князівство або царство, яке ніби існувало ще до приходу монголів до Надволжя і Дінщини («Царство до Дону»)[5].

У татар-мішарів є легенда про те, що вони мали свого правителя Сарай-хана, який мав синів Астер-хан і Касим-хан. У цій легенді явно видно спробу пояснити походження назв міст Сарай, Астрахань і Касимов[6].

Найпоширенішим серед астраханців переказом є про деякого хана на ім'я Астра[7], який правив тамтешніми землями за далеких часів, або ж про його дочку Астру, на честь яких було названо місто. Легенда має явно пізніше російськомовне походження. Щодо її правдоподібності в наукових колах питання ніколи не ставилося[8].

Існують також спірні гіпотези, які пов'язують назву міста з племенем асів, що нібито кочували тут у середні віки, та з тарханною грамотою, отриманою асами від хана Золотої Орди[9]. Однак, про жодне племя асів околицями Астрахані з історичних чи археологічних джерел вченим нічого не відомо[8]. Історично відомі аси або яси — це іраномовні алани Північного Кавказу і Дінщини, а згадуються вони в контексті Нижнього Надволжя лише один раз у дорожніх записках Віллема з Рубрука, як жителі міста Суммеркента у передмонгольські часи[10].

Існувала версія походження топоніму Астрахань від тюркського ас — низ, нижній (або асра — внизу) і таркан / тарган — розташований (від тар / тур / тор — стояти, перебувати). Таким чином Астаракан — місце, розташоване в пониззі; нижнє[11].

До 1666 року відносяться відомості про місто турецького мандрівника і письменника Евлії Челебі, який зберіг до нашого часу ще один переказ про походження назви міста. Він називає Астрахань так само, як і інші мандрівники тк письменники турецького і кримського походження, — Аждерхан, і пише, що раніше околицями міста мешкав злісний дракон — аждерха (поширений у тюркському фольклорі персонаж), якого переміг джигіт, звільнивши жителів. Місто, засноване на місці загибелі дракона, вирішено було назвати ім'ям дракона — Аждерхан («Драконів»)[8]. Астраханський етнограф А. В. Сизранов відзначив цікаву паралель цього переказу з переказом про Зіланта — змія (дракона), символ татарської Казані[12].

 
Місто Астрахань на початку XVII сторіччя. Чоловік у терлиці та шапці мурмолці

Найраніша згадка міста знаходиться в арабського мандрівника Ібн Баттута, який відвідав Хаджи-Тархан 1334 року. Він писав: «Тархан означає в них (у татар) місце, звільнене від податей… Місто це отримало свою назву від тюркського хаджи (паломника), одного з благочестивців, що з'явився цим місцем. Султан віддав йому це місце безмитно, і воно стало селом; згодом воно збільшилося і стало містом»[13]. Цю версію походження назви переказували В. Н. Татищев та С. Ґ. Ґмелін, почувши її від астраханських татар. Зустрічається цей переказ і пізніше, в історичних записках ХІХ століття, будучи записаним зі слів місцевих релігійних (ісламських) авторитетів[14].

У сучасній історичній науці саме останнє тлумачення вважається єдино обґрунтованим, оскільки існує матеріальне свідчення: велика кількість золотоординських монет XIV—XV століть, виявлених як на території городища Куйок-Кала (рос. Шареный Бугор), так і на інших золотоординських городищах, на котрих чітко читається місце карбування — місто Хаджи-Тархан. Назва цього золотоординського міста різні мандрівники та посли вимовляли по-різному, оскільки говорили різними мовами і пристосовували їх до незнайомого звучання. З цієї причини назви Хаджи-Тархан, Ас-Тархан, Цитрахань, Цитархан, Дастархан, Аштар-хан, Гаджи-Тархань, Гінтрахань, Аджи-Дархан, Адяш-Тархан, Асторогань тощо — це все назви одного міста. Головну роль у спотворенні назви Хаджи-Тархана, виникненні на початку XVI століття кримсько-османського різновида з початковим А- Аждарханом і перетворенні його на Астрахань зіграли закони переходу звуків у тюркських мовах (Хаджи > Аджи > Азі > Аз > Ас) і транслітерації тюркської назви міста при його написанні латинськими літерами на середньовічних картах-портоланах та при повторному прочитанні[15][16].

ІсторіяРедагувати

Астраханське ханствоРедагувати

На думку низки істориків, поблизу сучасної Астрахані знаходився Ітиль, столиця Хозарського каганату в середині VIII—X століть. Але місце розташування міста ідентифікувати не вдалося, тому історія Астрахані починається з татарського поселення XIII століття.

Перша достовірна згадка про Астрахані, тоді Хаджи-Тархані, залишив в 1333 році арабський мандрівник Ібн Батута. Хаджі-Тархан був осінньою резиденцією ханів Золотої Орди, місто вважалося великим торговим центром на шляху з Персії та Індії в руські князівства і Європу. В 1395 році по землях Золотої Орди прокотилися орди Тамерлана, Хаджі-Тархан був пограбований і прийшов до занепаду. З 1456 Астрахань стала столицею Астраханського ханства, досить слабкої держави з переважно кочовим татарським населенням.

Московське пануванняРедагувати

У 1556 Іван Грозний приєднав Астраханське ханство до Московії, а в 1558 місто було перенесене нижче на інший, лівий берег Волги, за 12 км від колишнього місця, щоб було легше оборонятися від неспокійних сусідів. Будівництво фортеці в 1558 році на новому місці прийнято вважати датою заснування Астрахані, хоча адміністративний статус міста Астрахань отримала за Петра I. Населення Астрахані у 1599 становило 5 000 осіб, головним чином гарнізон фортеці.

У 1670 жителі Астрахані впустили в місто Степана Разіна, організували народне самоврядування. Через рік царський воєвода обложив фортецю, астраханці здали останній оплот народного повстання (бунту) через два з половиною місяці.

Епідемія чуми в 1692 забрала життя більше 10 000 з 16 000 мешканців міста (62,5 %).

Російська колонізаціяРедагувати

Колонізація краю російським населенням починається інтенсивно з XVIII століття. Указом Петра I від 22 листопада 1717 створена Астраханська губернія, по території збігається приблизно з нинішнім Приволзьким федеральним округом. Астрахань отримала статус губернського міста (до того офіційно вважалася фортецею). У наступні роки територія Астраханської губернії змінювалася указами згідно з внутрішнім розвитком Російської імперії.

У 17901796 була центром Кавказького намісництва.

У 1888 населення Астрахані зросло до 74 000 жителів. За відомостями 1900, в Астрахані значилося вже 122 000 жителів.

Сучасні кордони Астраханська область отримала 27 грудня 1943.

Радянська добаРедагувати

Жовтневий переворот 1917 призвів до 2-тижневих боїв на вулицях міста в лютому 1918, у результаті більшовики розбили контрреволюційне козацтво і встановили владу Рад в Астрахані. Влітку-восени 1919 р. на підступах до Астрахані розгорілися запеклі бої громадянської війни. У листопаді того ж року Червона Армія перейшла до наступальних операцій проти білогвардійців.

До 1934 Астрахань адміністративно входила до складу Нижньоволзького краю з центром у місті Саратові, з 1934 — Сталінградського краю, а потім Сталінградської області. З 1943 Астрахань — центр Астраханської області.

Влітку 1942, гітлерівські війська підходили до Астрахані на 100—150 км. Суцільної лінії фронту не було, бойові дії велися із маневрами по калмицькому степу. Авіація противника бомбила річкові судна на Волзі, кілька бомб впало і на Астрахань. Астрахань під час війни була важливим перевалочним пунктом пально-мастильних матеріалів з Кавказу у бік центральної Росії, у місті було зосереджено багато шпиталів.

Фізико-географічна характеристикаРедагувати

Місто розташоване на численних островах річки Волга, що зумовлює велику кількість мостів — їх у місті 38. Найбільшими з них є два Астраханських мости, старий та новий. Велика частина міста лежить нижче рівня світового океану на висотах близько −20 м (уріз води Волги знаходиться на позначці −26 м, у період повені підвищується до −23 м) . Рослинна зона: полинова (північна) пустеля, заплавні луки і тугайові ліси. Ґрунти: бурі пустельні, алювіально-лукові.

Географічне положенняРедагувати

Астрахань розташоване на південному сході Східноєвропейської рівнини, в Прикаспійській низовині, в зоні напівпустель. Координати центру: 46°21′ пн. ш. 48°02′ сх. д. / 46.350° пн. ш. 48.033° сх. д. / 46.350; 48.033. Розташовуючись на 11 островах, місто простяглося узбережжям Волги на понад 45 км. Рельєф плоско рівнинний, з окремими невеликими пагорбами відносною висотою 5-15 м. Висота середмістя над рівнем моря становить −23 м[17].

    Москва ~ 1391 км
  Воронеж ~ 998 км
  Волгоград ~ 434 км
  Ульяновськ ~ 1245 км
  Саратов ~ 796 км
  Уфа ~ 1712 км
  Оренбург ~ 1659 км
 
  Краснодар ~ 865 км
  Ростов-на-Дону ~ 780 км
  Еліста ~ 318 км
Пн   Атирау ~ 357 км
  Нур-Султан ~ 2425 км
Зх    Астрахань    Сх
Пд
  Ставрополь ~ 600 км
  Пятигорськ ~ 627 км
  Махачкала ~ 524 км
  Баку ~ 911 км
  Самарканд ~ 2137 км
  Душанбе ~ 2543 км

КліматРедагувати

Клімат помірно-континентальний, посушливий з великими річними і літніми добовими коливаннями температури повітря, малою кількістю опадів та великою випаровуваністю води. Взимку рідкі опади випадають у вигляді дощу або снігу, який зазвичай швидко тане. Притаманні східні, південно-східні та північно-східні вітри, що визначають сухість і запиленість повітря влітку (суховії) та порівняно невисокі температури взимку. Зима починається 15-20 листопада, літо (період з середньою температурою повітря вище +15 °C) починається з перших чисел травня і триває 4,5 місяця.

За рік буває у середньому 213 сонячних днів[18]. Тривалість дня в Астрахані змінюється від 8 години 36 хвилин 22 грудня до 15 години 48 хвилин 22 червня[19]. Річна норма опадів: 234 мм[20]. За кількістю опадів Астрахань є найбільшим посушливим містом Європи.

Перші спостереження за погодою почали проводити з 1745 року окремі ентузіасти-астраханці. 1888 року при Астраханському реальному училищі було відкрито метеостанцію. 1934 року створено Астраханське відділення гідрометслужби, яке після низки реорганізацій було перетворено 1987 року на Астраханський центр з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища[21]. Найвища температура, зазначена в Астрахані за період спостережень: +43.4 °C, найнижча: −33.6 °C[20].

  • Середньорічна температура — 10,1 °C
  • Середньорічна вологість повітря — 70 %.
  • Середньорічна швидкість вітру — 3 м / c.
Клімат Астрахані
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 14,0 16,9 24,0 32,0 36,8 39,9 41,0 40,8 35,8 29,9 21,6 16,4 41,0
Середній максимум, °C −1 −0,1 6,7 17,7 24,1 29,1 31,6 30,0 24,0 15,4 7,1 1,3 15,5
Середня температура, °C −4,8 −4,7 1,4 11,4 17,8 23,0 25,2 23,4 17,3 9,6 3,2 −1,8 10,1
Середній мінімум, °C −7,8 −8,2 −2,6 6,1 12,2 17,3 19,4 17,5 11,9 5,2 0,2 −4,4 5,6
Абсолютний мінімум, °C −31,8 −33 −26,9 −8,9 −1,1 6,1 10,1 6,1 −2 −10,5 −25,8 −29,9 −33
Норма опадів, мм 15 10 16 25 22 21 15 17 23 17 17 15 222
Джерело: Погода и климат

ДемографіяРедагувати

Чисельність населення
1811[22]1840[22]1856[22]1863[22]1888[22]1897[23]1913[22]1914[22]1926[24]1931[22]1939[24]1956[25]1959[26]
37 80045 90034 60042 80074 000112 880150 700154 500184 000209 000259 000276 000295 768
1962[22]1967[22]1970[27]1973[22]1975[28]1976[29]1979[30]1982[31]1985[32]1986[29]1987[33]1989[34]1990[35]
320 000368 000410 473435 000447 000447 000461 003474 000489 000497 000509 000509 210478 000
1991[29]1992[29]1993[29]1994[29]1995[32]1996[32]1997[36]1998[32]1999[37]2000[38]2001[32]2002[39]2003[40]
512 000512 000511 000512 000482 000484 000490 000486 000488 000486 100479 700504 501504 700
2004[41]2005[42]2006[43]2007[44]2008[45]2009[46]2010[47]2011[48]2012[49]2013[50]2014[51]2015[52]2016[53]
502 800501 300499 000500 200503 100504 141520 339520 700525 387527 345530 863532 699531 719
2017[54]
532 504


В Астрахані проживають представники понад 173 національностей, є сусідами 14 релігійних конфесій, функціонують 17 товариств національних культур, 155 громадських об'єднань.

Національний склад з всеросійського перепису 2010 року[55]
Народ Чисельність, осіб Частка від тих, для кого
у матеріалах перепису
є відомості про
національність, %
Московити 339 853 77,93
Татари 30 432 6,98
Казахи 23 783 5,45
Азербайджанці 5737 1,31
Вірмени 4195 0,96
Українці 4141 0,95
Ногайці 3777 0,87
Аварці 3693 0,85
Лезгіни 3255 0,75
Цигани 2141 0,49
Інші 11 080 2,54
Усього вказали національність 436 075 100,00
Національність не вказано 84 264

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

 
Адміністративний поділ
Астрахані

Астрахань ділиться на 4 райони[56][57]:

Район Площа,
км²
Населення,
осіб
1 Кіровський 17,6 117 996[54]
2 Радянський 100 151 356[54]
3 Ленінський 200 147 952[54]
4 Трусовський 76 115 200[54]

Органи владиРедагувати

Державна влада у місті здійснюється на підставі Статуту, який було ухвалено рішенням Міської Думи муніципальної утворення «Місто Астрахань» від 31 березня 2016 р. № 24[58]. Вищою посадовою особою міста є голова муніципального утворення «Місто Астрахань», який обирається громадянами Російської Федерації, які проживають на території Астрахані і мають відповідно до федерального закону активне виборче право, на основі загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні на строк 5 років[59]. З 20 грудня 2011 року по 22 листопада 2013 року мером міста був Михайло Миколайович Столяров[60].

У зв'язку з арештом Столярова за підозрою в отриманні хабара в особливо великому розмірі, який тимчасово виконував обов'язки голови адміністрації Астрахані з 15 листопада 2013 року, була начальник правового управління адміністрації Астрахані — заступник мера з правового забезпечення Ірина Юріївна Єгорова[61][62].

За підсумками виборів мера міста з 18 лютого 2015 року до 5 жовтня 2015 року головою міста була Симеонова Олена Іванівна[63], яка до цього займала посаду голови міської думи.

12 березня 2015 року по 5 жовтня 2018 року депутатами Астраханської міської думи було обрано на посаду голови адміністрації (сіті-менеджера) Астрахані Полумордвінов Олег Анатолійович, після 16 листопада 2018 року по 25 лютого 2020 року Радик Ленартович Харсисов. З 26 лютого 2020 року до 28 лютого 2020 року посада в. о. голови адміністрації займала Ельвіра Раудіновна Мурадханова[64]. З 3 березня 2020 року, по 29 вересня 2020 року офіційно посаду обіймала Марія Миколаївна Пермякова[65].

Зовнішні зв'язкиРедагувати

У місті розташовані:

Консульства:
  •   Іран: генеральне консульство Ісламської Республіки Іран в Астрахані (вул. Адміралтейська, б. 3);
  •   Казахстан: консульство Республіки Казахстан в Астрахані (вул. 1-ша Аршанська, б. 17);
  •   Туркменістан: консульство Туркменістану в Астрахані[66] (вул. 1-ша Аршанська, б. 11);
Ділові центри:
Міста побратими:

До міст-побратимів Астрахані входять:

Країна, регіон Місто-побратим Рік встановлення зв'язку
  Казахстан Атирау[68]
  Індія Ахмадабад[69]
  Азербайджан Баку[70]
  Білорусь Брест[71] 1999
  Бенін Ґран-Попо[71] 2003
  Вірменія Єреван
  Росія Іваново[71] 1998
  Росія Йошкар-Ола[71] 2001
  Росія Казань[71] 1997
  Південна Корея Кван'ян 2019
  Росія Кисловодськ[71] 1998
  Словенія Любляна[71] 1997
  США Пемброк-Пайнс[71] 1996
  Іран Решт[72]
  Болівія Русе[71] 1998
  Росія Ставрополь[71] 1998
  США Форт-Лодердейл[71] 1996

З 2006 року місто є членом Євразійського регіонального відділення Світової організації «Об'єднані міста та місцева влада»[73]. Створена 2004 року за підтримки ООН Світова організація «Об'єднані міста та місцева влада» (англ. United Cities and Local Governments) об'єднує понад 1000 міст й асоціацій світу із 136 країн[73].

2014 року в Астрахані проходив IV Каспійський саміт, де узгоджувалися основні пункти майбутньої конвенції про правовий статус Каспійського моря[74].

ЕкономікаРедагувати

  • ТОВ «Газпром добыча Астрахань»
  • ВАТ Суднобудівельний завод «Красные Баррикады»
  • ЗАТ Судостроительно-судоремонтный завод «Ленина»
  • ТОВ «АСПО»
  • ВАТ «Астраханская судостроительная верфь»
  • Суднобудівельно-Судноремонтний Завод ім. А. П. Гужвіна
  • ВАТ «Астраханское стекловолокно»
  • ВАТ «Астраханский завод резиновых технических изделий»
  • ТОВ «Южная генерирующая компания — ТГК-8»
  • Астраханський тепловозоремонтний завод

ТранспортРедагувати

 
Залізничний вокзал Астрахані

За 16 км на північний захід від аеропорту Астрахань знаходиться військове летовище Приволзький. З 1963 до 1979 року воно було основним аеропортом Астрахані. На південний схід від міста Астрахань є два спортивні летовища Осипний Бугор і Три Протоки.

 
Астраханський тролейбус
  • Морський порт Астрахань. В межах міста Астрахані працює понад 20 морських терміналів[75].
    • Порт ТОВ «ПФ „Стрілецьке — Термінал“», довжина причальної стінки 310 метрів, максимальне осідання суден 4,2 м.
    • ВАТ «Вантажова компанія „Армада“», довжина причальної стінки 175 метрів, максимальне осідання суден 4,5 м.
    • ВАТ «Астраханський порт» найбільша стивідорна компанія в Астрахані. Вантажні причали загальною протяжністю 690 метрів, максимальне осідання суден 4,8 м. Сьогодні входить до складу логістичної інвестиційної групи «Сафінат».
    • ТОВ «Юг-Термінал», довжина причальної стінки 150 метрів, максимальне осідання суден 4,5 м[76].
    • ТОВ «ВКФ „Білуга-Термінал“», довжина причальної стінки 90 метрів, максимальне осідання суден 4 м[76].
  • Маршрутні таксі: 80 міських маршрутів і безліч приміських[77].
  • Водний транспорт: місцевий маршрут Волгою на річкових теплоходах типу «Москва». Круїзні маршрути на річкових лайнерах.
  • Мости:

КультураРедагувати

В Астрахані працюють 5 театрів:

  1. Астраханський державний музичний театр
  2. Астраханський державний театр ляльок
  3. Астраханський державний театр юного глядача
  4. Астраханський драматичний театр
  5. Астраханський державний театр опери і балету відкрито 27 жовтня 2011 року. Побудовано на місці парку Леніна (з 2012 року — Театральний парк)[78]. Будівля театру одна із найбільших театральних будівель Європи.
 
Астраханський державний об'єднаний історико-архітектурний музей-заповідник

У місті працюють філармонія, цирк.

В облаштуванні культурного життя міста бере активну участь обласний методичний центр народної культури[79]. Під егідою ОМЦНК відбуваються різноманітні культурно-масові заходи, вистави, музичні і кінофестивалі.

З 1837 року в місті працює краєзнавчий музей, а з 1918 року картинна галерея. Також є музей-заповідник, обласна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської, дитяча бібліотека, юнацька бібліотека, бібліотека для сліпих, центр культури і мистецтва, будинок-музей осетрових риб, музей історії міста, музей бойової слави, музей культури Астрахані, будинок-музей Б. М. Кустодієва, будинок-музей Веліміра Хлєбнікова.

2008 року в місті пройшло VIII федеральне національне свято Сабантуй.

АрхітектураРедагувати

 
Успенський собор і дзвіниця Пречистенської брами. Астраханський кремль. Символи Астрахані.

Землі Астрахані перетнуті рукавами і протоками, що відходять від волзького русла на південний схід (Болда, Кутум, Царьов, Кізань). Це зумовило в ньому зведення безліч мостів, перекинутих через річки і єрики, що ріднить місто із Санкт-Петербургом, як і те, що тут бував московський цар Петр I 1722 року, доклавший зусилля до розвитку Астрахані як волго-каспійського порту.

Середмістя, історично утворене ядро, є островом, що омивається водами Волги, Кутума, Царьова і єриком Козачий. На найвищому пагорбі спорудили Астраханський кремль (1580–1620; зодчий Дорофій Мякішев, будівельники Михайло Вельямінов і Дей Губастий), що сходить лівим берегом Волги майже до набережної, з білокам'яними стінами, 4 глухими і 3 проїзними вежами. Нижче кремля раніше розташовувався посад (Біле місто) з протягнутими вздовж пагорба вулицями, що сікли його (планування збереглося).

На території кремля знаходяться:

  • Успенський собор (1698–1710, зодчий Дорофій Мякішев), кубічний, п'ятиголовий, з багатим оздобленням фасаду і з відкритою арочною галереєю, що складає єдиний архітектурний комплекс з Лобним місцем;
  • Троїцький собор (XVI–XVIII ст.),
  • Архієрейський будинок (XVI–XVIII ст.), з домовою церквою,
  • Гауптвахта (1807),
  • Кирилівська каплиця (XVIII–XIX ст.) тощо.

1769 року було затверджено генеральний план Астрахані (архітектор А. В. Квасов), за яким місто отримало регулярне планування з квадратною Генерал-губернаторською (Плац-парадною) площею, забудованою по периметру будинками в стилі класицизму: будинок генерал-губернатора (1790-ті роки), довга (нині закладена) аркада, Московський торговий дім (1790) тощо. Середмістя забудоване за «зразковими проєктами», набережні зі садибними комплексами і маєтками з'єднано з іншими частинами міста численними мостами. У центрі колишнього Білого міста збереглися обійстя східних купців, мечеті, римо-католицький храм Успіння Богородиці (1762–1778); астраханська католицька церква була третім за часом заснування католицьким храмом у Росії (після петербурзького і московського). XIX століття місто було реконструйовано, було зведено розкішні маєтки, банки, торгові заклади в стилі модерн.

Визначні пам'яткиРедагувати

На території Астрахані розташовані:

Пам'ятникиРедагувати

Парки і сквериРедагувати

Ленінський район

Кіровський район

Радянський район

Трусівський район

  • алея Ветеранів вул. Мосіна/пр-т Бумажніков;
  • алея Військової слави вул. Мосіна/Мехоношина/Коновалова;
  • парк «Приволжя» вул. Набережна Волзьких Зорь/Староастраханська;
  • парк ім. ІІІ Інтернаціоналу вул. Вільямса/Паркова;
  • парк ім. В. І. Леніна вул. Луначарського;
  • парк Любові, сім'ї і вірності вул. Печенізька/Комсомольська;
  • алея Віри, Надії і Любові вул. Печенізька/Комсомольська;
  • парк ім. 10-річчя Жовтня вул. Капітана Краснова/Капітанська;
  • сквер ім. Ф. Е. Дзержинського вул. Дзержинського/Карла Маркса;
  • сквер Будівельників пр-т Бумажніков/Флемінга

СпортРедагувати

В Астрахані базуються такі спортивні клуби:

 
ФК «Волгар». Сезон 2013–2014 рр.

Астраханський гандбол більше, ніж інші види спорту, увійшов до історії астраханського та російського спорту, делегував до національної збірної безліч гравців, переможців і призерів міжнародних турнірів. Окрім згаданих видів спорту, хороші традиції має участь астраханців у змаганнях з академічного веслування і художньої гімнастики.

Охорона здоров'яРедагувати

 
Александро-Маріїнська лікарня

Лікарні

  • Олександро-Маріїнська обласна клінічна лікарня вул. Татищева, 2;
  • Астраханська клінічна лікарня вул. Максима Горького, 12, 14;
  • Міська клінічна лікарня №2 ім. братів Губиних вул. Кубанська, 1;
  • Міська клінічна лікарня №3 ім. С. М. Кірова вул. Хібінська, 2;
  • Обласна інфекційна клінічна лікарня імені А. М. Нічоги вул. Началівське шосе, 7;
  • Обласна клінічна психіатрична лікарня вул. Началівське шосе, 15;
  • РЖД-Медицина вул. Сун Ят-Сіна, 62;
  • Приволзька районна лікарня вул. Александрова, 9А;

Дитячі лікарні

  • Дитяча консультація, Астраханська клінічна лікарня вул. Капітанська 22;
  • Обласна дитяча клінічна лікарня ім. Н. Н. Силищової вул. Медиків, 6;
  • Структурний підрозділ №1, Обласна дитяча клінічна лікарня ім. Н. М. Силищової вул. Татищева, 2;
  • Структурний підрозділ №2, Обласна дитяча клінічна лікарня ім. Н. М. Силищової вул. М. Островського, 119;
  • Структурний підрозділ №3, Обласна дитяча клінічна лікарня ім. Н. М. Силищової вул. Іхтіологічна, 1.

Центри і диспансери

  • Обласний лікарсько-фізкультурний диспансер вул. Татищева, 56Б, 42А;
  • Обласний кардіологічний диспансер вул. Адмірала Нахімова, 133;
  • Обласний шкірно-венерологічний диспансер вул. Марії Максакової, 6;
  • Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер вул. Началівське шосе, 7У;
  • Обласний наркологічний диспансер вул. Адмірала Нахімова, 70В;
  • Обласний онкологічний диспансер вул. Б. Алексєєва, 57;
  • Федеральний центр серцево-судинної хірургії вул. Покровський Гай, 4;
  • Астраханська філія ФДБУ «Національний медичний дослідницький центр оториноларингології ФМБА Росії» вул. Татищева, 2к7;
  • ФБУЗ «Центр гігієни та епідеміології в Астраханській області» вул. Кірова, 89А

Відомі людиРедагувати

Військово-морська базаРедагувати

В Астрахані розташована військово-морська база Каспійської флотилії Росії. В базі дислокується 73-я гвардійська бригада кораблів охорони водного району:

ДжерелаРедагувати

  1. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 11.
  2. Татищев В. Н. Избранные произведения. Л., 1979. С. 172.
  3. Полное собрание русских летописей [Архівовано 2021-09-26 у Wayback Machine.]. — М.: Языки русской культуры, 2000. — Т. 14 — С. 176—600 с. — ISBN 5-7859-0134-X.
  4. Кононенко М. Ф. С любовью и благоговением: перевод «Слова о полку Игореве», примечания, комментарии, литературоведческие работы [Архівовано 2021-02-25 у Wayback Machine.]. — Астрахань: Джангар, 2002. — С. 78.
  5. Кононенко М. Ф. Русская Атлантида. Астрахань, 1999.
  6. Ахмеров Г. Избранные труды. Казань, 1998. С. 147.
  7. Charnock, Richard Stephen. Local Etymology: A Derivative Dictionary of Geographical Names [Архівовано 2020-07-13 у Wayback Machine.]. — London: Houlston and Wright, 1859. — P. 18.
  8. а б в Крепость. Путешествие в Каспийскую столицу. Астрахань: ООО Типография «Нова», 2009. С. 22.
  9. Шнайдштейн Е. В. Северный Прикаспий в древности: Учеб. пособие по истории края. Астрахань, 1992. С. 41, 43—44 (гл. «Ас-Тархан»).
  10. Гильом Де Рубрук. Путешествие В Восточные Страны, главы 47—53 [Архівовано 2012-05-10 у Wayback Machine.], издание 1957 года.
  11. География Астраханского края [Текст]: учеб. пособие / А. Н. Бармин, Э. И. Бесчётнова, Л. М. Вознесенская [и др.]. — Астрахань: Издательский дом «Астраханский университет», 2007. — 259 с.
  12. А. В. Сызранов «Демонологический фольклор астраханских татар» [Архівовано 2019-07-30 у Wayback Machine.]
  13. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 11—12.
  14. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 12.
  15. Крепость. Путешествие в Каспийскую столицу. — Астрахань: ООО Типография «Нова», 2009. — С. 23.
  16. Зайцев И. В. К вопросу о названиях города Астрахани в средневековых источниках / Зайцев. И. В. Астраханское ханство. — М.: «Восточная литература», 2006 — С. 229—242.
  17. Дані про Астрахані на інформаційному порталі «Погода Росії» [Архівовано 2014-07-09 у Wayback Machine.].
  18. Погода в Астрахани по месяцам. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 9 вересня 2013. 
  19. Месячные таблицы времени восхода и захода солнца в Астрахани. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 9 вересня 2013. 
  20. а б Климат Астрахани. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 9 вересня 2013. 
  21. Природа и история Астраханского края. — А. : Издательство Астраханского гос. педагогического института, 1996. — С. 364.
  22. а б в г д е ж и к л м Народная энциклопедия «Мой город». Астрахань. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013. 
  23. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России
  24. а б Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013. 
  25. Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013. 
  26. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 
  27. Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 
  28. Российский статистический ежегодник, 1998 год
  29. а б в г д е Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016. 
  30. Всесоюзная перепись населения 1979 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 
  31. Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  32. а б в г д Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015. 
  33. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  34. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. 
  35. Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  36. Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016. 
  37. Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  38. Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016. 
  39. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. 
  40. Численность населения на 1 января 2003-2007 годов
  41. Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016. 
  42. Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016. 
  43. Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016. 
  44. Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016. 
  45. Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016. 
  46. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. 
  47. Всероссийская перепись населения 2010 года. 1. Численность и размещение населения Астраханской области. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015. 
  48. Города с численностью населения 100 тысяч человек и более на 1 января 2011 года. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016. 
  49. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. 
  50. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. 
  51. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. 
  52. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. 
  53. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  54. а б в г д (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 
  55. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою etnicheski не вказано текст
  56. Закон «Об административно-территориальном устройстве Астраханской области». Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 26 жовтня 2016. 
  57. Устав города. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 8 березня 2020. 
  58. Устав МО «Город Астрахань» (раздел V) (рос.). Городская Дума муниципального образования "Город Астрахань". Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  59. Устав МО «Город Астрахань». Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 вересня 2013. 
  60. Структура администрации города. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 вересня 2013. 
  61. Вести. Ru: Мэр Астрахани арестован и не отвечает на вопросы следствия. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013. 
  62. Вести. Ru: Врио мэра Астрахани назначена Ирина Егорова. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 15 листопада 2013. 
  63. Председатель Городской Думы Астрахани. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 10 вересня 2013. 
  64. Эльвира Мурадханова стала и. о. главы администрации Астрахани. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020. 
  65. Мария Пермякова назначена новым и. о. главы администрации Астрахани. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 5 березня 2020. 
  66. В Астрахани открылось консульство Туркменистана. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 10 вересня 2013. 
  67. В Астрахани открылся Азербайджанский деловой центр. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018. 
  68. Щербаков, Юрий. (2 липня 2013). В гостях у побратимов. Этноконфессиональный совет при Губернаторе Астраханской области. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 21 листопада 2015.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  69. Ahmedabad City Map. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013. 
  70. Бабаева, Д. (1 травня 2014). В Баку отметили Всемирный день породнённых городов. Агентство международной информации Trend (www.trend.az). Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  71. а б в г д е ж и к л м Сколько у Астрахани городов-побратимов?. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 10 вересня 2013. 
  72. Астрахань и иранский Решт станут городами-побратимами. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 7 жовтня 2013. 
  73. а б Члены ОГМВ Евразия. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 9 вересня 2013. 
  74. В Астрахани состоялся IV Каспийский саммит. Архів оригіналу за 16 грудня 2015. Процитовано 22 листопада 2015. 
  75. Volga River Servise. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 26 серпня 2009. 
  76. а б Причалы ООО «Юг-Терминал» и ООО ПКФ «Белуга-Терминал» [Архівовано 2012-01-06 у Wayback Machine.], WIKIMAPIA
  77. Электронная схема общественного транспорта. Архів оригіналу за 19 вересня 2010. Процитовано 13 березня 2010. 
  78. Сегодня в Астрахани открылся Театральный парк. Министерство культуры Астраханской области. Портал исполнительных органов государственной власти Астраханской области. 9 травня 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  79. Областной методический центр народной культуры. Архів оригіналу за 30 березня 2009. Процитовано 21 січня 2009. 

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Воробьев А. В. Астраханский кремль. — М. : Изд-во «Советская Россия», 1972. — 22 с.

ПосиланняРедагувати