Респу́бліка Дагеста́н (рос. Респу́блика Дагеста́н, ав. Дагъистаналъул Республика, дарг. Дагъистанес Республика, кум. Дагъыстан Республикасы, лезгин. Дагъустандин Республика, лакськ. Дагъусттаннал Республика, азерб. Dağıstan Respublikası, Дағыстан Республикасы, таб. Дагъустан Республика, Дагъустандан Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Кавказького федерального округу, є частиною Північно-Кавказького економічного району.

Республіка Дагестан
Республика Дагестан
Прапор Дагестану Герб Дагестану
Прапор Дагестану Герб Дагестану
Республіка Дагестан на карті Росії
Республіка Дагестан на карті Росії
Столиця Махачкала
Площа

- Усього
- % водн. пов.

52-а

50 300 км²
0,4

Населення

- Усього
- Густота

22-а

3 041 900[1][2] (2017)
59,3 осіб/км²

Федеральний округ Північно-Кавказький
Економічний район Північно-Кавказький
Автомобільний код 05
Державна мова * російська
Гімн Гімн Республіки Дагестан
Часовий пояс MSK (UTC+3)

Утворена 20 січня 1921 року. Столиця — Махачкала.

Межує з Азербайджаном на півдні, з Грузією на південному заході, також з Чеченською Республікою на заході, із Ставропольським краєм на північному заході, і з Республікою Калмикія на півночі.

Згідно Конституції Республіки Дагестан державними мовами є російська та мови всіх народів, що населяють республіку. Серед них найпоширеніші аварська, агульська, азербайджанська, даргинська, кумицька, лакська, лезгинська, ногайська, рутульська, табасаранська, татська, цахурська, чеченська мови.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Територія сучасного Дагестану, і більшою мірою гірського Дагестану, іменується в історичній літературі по-різному, що мало відношення до сусідських народів, або ж до навал завойовників, що іменували цю територію своєю мовою.

Деякі історики відносять до Південного Дагестану раніше найменування «Албанія», відповідне «Країні гір»[3]. Грузини називають Дагестан як «Лекетія»[4].

Назва «Дагестан» відомо з XVII століття і означає «гірська країна» (від тюркської даг  — гора, перської стан  — країна, земля)[5]. Згідно В. В. Бартольду назва «Дагестан» з'явилося тільки в X/XVI ст.[6]. Назва «Дагестан» справедлива лише в історичному сенсі, оскільки з включенням до складу Дагестанської АРСР (нині Республіка Дагестан), рівнин Кизляра і ногайських степів на гірські регіони припадає лише 56 % від усієї її площі[5].

Фізико-географічна характеристикаРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Дагестан розташований в північно-східній частині Кавказу, вздовж західного узбережжя Каспійського моря. Південь республіки займають гори й передгір'я Кавказу, на півночі — починається Прикаспійська низовина. Через центральну частину республіки протікає річка Терек. Іменем Амет-Хан Султана названий аеропорт Уйташ аеропорт міста Махачкала, столиці Дагестану; основний аеропорт республіки.

ГідрографіяРедагувати

Зі сходу територія Дагестану омивається водами Каспійського моря. Південь і середню частину республіки займають гори і передгір'я Великого Кавказу, на півночі починається Прикаспійська низовина.

РічкиРедагувати

Через центральну частину республіки протікають річки Терек і Сулак. У Дагестані протікає 6255 річок (в тому числі 100 головних, що мають довжину понад 25 км і площа водозбору понад 100 км, 185 малих і понад 5900 найдрібніших), найбільшими з них є Терек, Сулак, Самур, Рубас з притоками[7]. Всі річки належать до басейну Каспійського моря, проте в море впадає тільки 20 з них.

Північ Дагестану через сухий клімат бідний річками. Наявні річки влітку використовуються для зрошення і не сягають моря[8].

Найбагатоводніші гірські річки, які завдяки швидкій течії не замерзають навіть взимку, їм властиві порівняльна багатоводність і значні ухили[8].

Самур є другою за величиною річкою в Дагестані. Площа його басейну становить 7,3 тис. км². Витік знаходиться в Рутульському районі Дагестану. При впадінні в Каспійське море Самур розпадається на рукави і утворює дельту. На річці і на її головних притоках планується будівництво трьох ГЕС. Води Самура також використовуються в цілях зрошення: з річки виведені зрошувальні канали, що зрошують Південний Дагестан (Самур-Дербентський канал) і знаходиться по сусідству Азербайджан (Самур-Апшеронський канал)[8].

Сулак утворюється при злитті річок Казикумухське Койсу, Аварське Койсу і Андійське Койсу, що беруть початок в горах Великого Кавказу. Площа його басейну становить 15,2 тис. км². На Сулак припадає половина всіх гідроенергоресурсів Дагестану, тут розташовані Чіркейська ГЕС, Міатлінська ГЕС, Гельбахська ГЕС, Чірюртська ГЕС-1 і Чірюртська ГЕС-2.

ОзераРедагувати

РельєфРедагувати

 
Дюни бархана Сарі-Хум
 
Салтинська ущелина (Салти), Дагестан, квітень 1904 року

Орографія Дагестану своєрідна: 245-кілометрова смуга передгір'їв впирається в поперечні хребти, які облямовують величезною дугою Внутрішнього Дагестана. Дві основні річки вириваються з гір — Сулак на півночі і Самур на півдні. Природними межами гірського Дагестану є: Сніговий і Андійський хребти — до гігантського каньйону Сулака, Гімринський, Лєс, Кокма, Джуфудаг і Ярудаг — між Сулаком і басейном Самура, Головний Кавказький хребет — на південному заході обох басейнів.

Внутрішній Дагестан, в свою чергу, ділиться на середньогірський, платоподібний район і альпійський, високогірний.

Гори займають площу 25,5 тис. км², а середня висота всієї території Дагестану дорівнює 960 м. Найвища точка — Базардюзю (4466 м). Породи, що складають гори Дагестану, різко розмежовані. Головні з них — чорні і глинисті сланці, міцні доломітизовані і слабкі лужні вапняки, а також пісковики. До сланцевих хребтів відносяться Сніговий з масивом Діклосмта (4285 м), Боґос з вершиною Адала-Шухгельмєер (4151 м), Шаліб з вершиною Дюльтидаг (4127 м).

Каспійське узбережжя і велика частина Терсько-Кумської і Терсько-Сулакська низовин лежить на 27 м нижче рівня світового океану.

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Дагестану

Клімат на півночі і в центральній частині Дагестану помірно-континентальний і посушливий.

Дагестан підрозділений на три ґрунтово-кліматичні зони:

  • гірська — вище 850 (1000) м (площа 2,12 млн га або 39,9 % території)
  • передгірна — від 150 (200) до 850 (1000) м (площа 0,84 млн га або 16 % території)
  • рівнинна — від –28 до 150 (200) м (2,35 млн га або 43,3 % території)[10].

Середні температури січня — від +4 °C в долинах до -11 °С у високогір'ях, липня — від +30 °С в долинах до +8 °С у високогір'ях. Опадів за рік випадає 200—300 і 600—800 мм відповідно[11].

Часовий поясРедагувати

Дагестан знаходиться у часовому поясі Московський час. Зсув відносно UTC становить +3:00.

РослинністьРедагувати

Дагестан в географічному відношенні ділиться на передгірний, гірський і високогірний фізико-географічні пояси, в кожному з них є різні види рослинності. У Дагестані зростають понад 4500 видів вищих рослин, з яких 1100 ендеміків. На рівнині рослинність переважно напівпустельна. В передгірному поясі (починаючи з висоти 600 м) поширені луки і ліси. У субальпійських і альпійських луках переважають костриця, конюшина, астрагал, скабіоза, тирлич тощо. На висоті 3200-3600 м переважають мохи, лишайники і холодостійких рослини.

ІсторіяРедагувати

 Історія Дагестану
 
Кавказькі албани
Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
Цахурське ханство
Рутульське бекство
Лакз
Хозарський каганат
Дербентський емірат
Сарір
Зіріхгеран
Газікумухське шамхальство
Кайтазьке уцмійство
Табасаранське майсумство
Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
Аварське ханство
Ілісуйський султанат
Мехтулінське ханство
Тарковське шамхальство
Газікумухське ханство
Кубинське ханство
Кюринське ханство
Велика Кавказька війна
Північно-Кавказький імамат
Дагестанська область
Республіка Горців Кавказу
Північно-Кавказький емірат
Північно-Кавказький край
Дагестанська АРСР
Дагестан після розпаду СРСР
Республіка Дагестан
Дагестанська війна
Окрема ісламська територія
Імарат Кавказ

Народи Дагестану
Портал «Дагестан»
Докладніше: Історія Дагестану

Історичні областіРедагувати

Дагестан завжди ділився на історико-географічні області: Аварістан, Агул, Акуша-Дарго, Андія, Аух, Дідо, Кайтаг, Кумикія, Лакія, Лезгистан, Салатавія, Рутульське бекство, Табасаран та інші.

ПалеолітРедагувати

Територія Дагестану була населена вже близько 2 мільйонів років тому: стоянка Рубас-1 в Приморському Дагестані (2,2-2,3 млн р. т.)[12], стоянки Айнікаб 1-2, Мухкай 1, Мухкай 2 шар 80 (1,8 млн р. т.), Мухкай 2 шар 129 (від 2,5 до 1,9 млн р. т.)[13][14], Гегалашур 1-3, Ругуджа в Центральному Дагестані[15]. Більш ніж півмільйона років стоянці Дарвагчай[16].

АнтичністьРедагувати

 
Мапа Дагестану в епоху Єрмолова 1818—1826 рр.
 
Мапа Дагестану 1847 року
 
Меморіальний комплекс «Ватан» — присвячений історичному подвигу дагестанців — розгрому орди Надир-шаха в Андалалі 1741 р, який став символом консолідованої міці і незнищенності об'єднаних сил народів Дагестану
  • На початку нашої ери південна (гірська) частина сучасного Дагестану була в складі Кавказької Албанії.

Середні вікиРедагувати

  • VIXI ст. — більша частина гірського Дагестану поєднується під владою ранньофеодального царства Сарір зі столицею в Хунзахі. Династія правителів-християн споріднена з перськими шахиншахами-Сасанідами
  • VIIX ст. — північну (рівнинну) частину Дагестану займають хазари
  • VII століття — на Східний Кавказ починає проникати іслам
  • IXXI ст. — на південнодагестанських землях від халіфату відокремлюється Дербентський емірат
  • Початок XII століття — на руїнах Саріру утворюється мусульманське царство — Шамхальство зі столицею в Казі-Кумухі
  • На початку XIV століття воно засвідчене в письмових джерелах як Дагестан
  • 1239 р. — вторгнення татаро-монголів у внутрішній Дагестан. Татаро-монгольські загони, пройшовши через Приморську територію, вторглися в Південний Дагестан, а після на територію Шаухальства.
  • Кінець XIV століття — горці відбивають навалу Тамерланy. 1395 року Тамерлан проник через Дербентський прохід в дагестанські володіння. Походи його військ супроводжувалися знищенням дагестанського населення, з огляду на те що ряд дагестанських феодалів підтримав противника Тамерлана — Тохтамиша.
  • XV століття — у Дагестані остаточно й повсюдно поширюється іслам. Дагестанці починають поширювати іслам на Північному Кавказі[17].

XVI—XVII сторіччяРедагувати

  • Щонайменше з XVI-го сторіччя на території Дагестану починається піднесення і домінація держави Тарковського шамхальство (первинна форма Шевкальство)[18][19][20][21], в стані васалітету до якого в різний час перебували інші дагестанські державні утворення (Газікумухське, Кайтазьке, Аварське тощо)[20][21].
  • 1577 р — астраханський воєвода Лук'ян Новосильцев заклав фортецю Терки на річці Терек. Ця ж дата є днем народження Терського козачого війська.
  • 1594 року був зроблений похід військ царя Федора Івановича на Тарковське шамхальство[22]під командуванням воєводи Хворостиніна з метою затвердити на троні в Тарках свого ставленика. Російські війська взяли Тарки, але виявилися заблокованими військами шамхала. Воєвода Хворостинін, не дочекавшись приходу грузин з претендентом на шамхальство, вирішив покинути Дагестан, і повернутися на Терек, прорвавши блокаду[23]. На Терек повернулася тільки четверта частина загону (всього було понад 2500 чоловік).
  • 1601 року — розпочалося повстання лезгин, лакців, рутульців, цахур, кубачинців проти турецьких загарбників Дагестану.
  • 1604 року за царя Бориса Годунова було розпочато похід під командуванням І. Бутурліна. Російські війська штурмом зайняли Тарки і захопили стратегічно важливі об'єкти на території Дагестану. Однак в наступному 1605 роцу ендірейський правитель з роду кумицьких шамхалов Тарковських Султан-Махмуд зумів об'єднати розрізнені сили дагестанських володарів і за підтримкою османської армії і кримських татар витіснив російські гарнізони з займаних ними об'єктів, але запеклий штурм Тарків не увінчався успіхом. Тоді виснажені протиборчі сили вступили до перемовин, за результатами яких османський паша і шамхал зобов'язалися надати вільний вихід російської раті з Тарків на батьківщину, проте останній, порушивши договір[23], з об'єднаними силами дагестанців нагнав 50-тисячну рать Московського царства і на першому ж привалі, оточивши, повністю знищив її раптовою атакою на Караманському полі[24].
  • 1616 р. — ендірейський правитель Султан-Махмуд відправив грамоту цареві Михайлу I з проханням щодо прийняття в російське підданство.
  • 1621 р. — до Москву прибув син Тарковського шамхала Амір-Мірза з проханням про військову допомогу.
  • 1627 р. — цар Михайло Федорович підписав грамоту кумицькому власникові Айдеміру щодо прийняття його в російське підданство.
  • 1631 рю — Кайтагський умцій Рустам-хан висловив бажання вступити в російське підданство і направив до російського двору свого посла Джемшида.
  • XVII століття — удари московських та іранських завойовників провокують внутрішні смути, у наслідок яких Дагестанське Шамхальство починає розпадатися на долі. Крім того шамхали починають втрачати контроль над республіканськими громадами і їхніми союзами (так званими «вільними суспільствами»).
  • В 1668-1669 роках відбувся «перський похід» донських козаків Степана Разіна — пройшовшись територіями туркменів, персів, азербайджанців, козаки розгромили перські війська і флот, в цьому поході зруйновано місто Дербент.
  • XVIII століття — проходить у боротьбі дагестанців із Царською Росією й Персією.
  • 1717 р. — почався похід на Хіву, в якому брали участь гребенські козаки, а командував загоном князь, житель терського містечка Олександр Бекович-Черкаський. Петро I підписав грамоту кумицькому шамхалу Аділь-Герею Будайчієву щодо прийняття його з усіма підвладними йому улусами в російське підданство з встановленням платні в 3 тисячі рублів.
  • 17221735 pp. — Друга російсько-дагестанська війна. Російські війська окупують приморський Дагестан. Петро I під час Перського походу зупинився табором біля селища Тарки; тут Імператор отримав три листи з Дербента, одно — від Юзбаши і два — від жителів, в яких вони запрошували Петра I до свого міста; згодом на землях біля селища Тарки, викуплених у Шамхал Тарковського на користь російської держави, було засновано місто Порт-Петровськ (нині Махачкала). Російські війська формально приєднують все узбережжя Каспійського моря (включаючи Гилян і Мазендеран). 28-го липня 1723 року — російська флотилія під командуванням Матюшина заволоділа Баку; за указом Петра I в бакинському гарнізоні було залишено 2 полку солдат (2 382 осіб) під командуванням коменданта міста князя Барятинського. Після смерті Петра I Персія відмовляється від умов договору і знову намагається захопити береги Каспійського моря.
  • 1727 р. — аварський володар і кюринські старшини в фортеці «Святий хрест» склали присягу на вірність Росії.
  • 1731 р. — андійці прийняли російське підданство.
  • 1734, 1736, 17411743 рр. — навали Надір-Шаха на Дагестан і його розгром об'єднаними військами дагестанців під проводом Ахмед-Хана Мехтулінського і Муртазалі — Хана, в Андалало-Турчідагській битві.
  • 1799 р. — особливої грамотою російського імператора Павла I його підданим визнаний тарковський шамхал Мехті-хан, зведений в чин генерал-лейтенанта з платнею 6 тис. рублів на рік.
  • 1801 р. — до російського імператора Олександра I з проханням щодо прийняття в підданство звернулися кайтагський уцмій Разі-бек, табасаранський володар Суграб-бек, дербентські хани Хасан-Алі і Шейх-Алі.
  • 1803 р. — Почалося будівництво Військово-Грузинської дороги.
  • 1806 р. — делегація Дідойського союзу 12-ти сільських товариств-аулів звернулася до військового російського командуванню в м. Телаві з проханням щодо прийняття в російське підданство.
  • 1811 р. — документально оформлено прийняття в російське підданство Ахтипаринського, Докузпаринського і Алтипаринського вільних суспільств.
  • 1813 р. — боротьба Ірану з Росією завершується за умовами Гюлистанського миру відмовою Ірану від своїх домагань на Східний Кавказ і Центральне Закавказзя.
  • Початок 20-х років століття — завершується завоювання російськими військами дагестанських феодальних володінь (Шамхальство Тарковське, Казікумухське ханство, Мехтулінське ханство, Аварське нуцальство, Кайтагське уцмійство, Табасаранське маасумство)
  • 18291859 рр. — Третя російсько-дагестанська війна під предводительством трьох імамів переростає у Велику Кавказьку війну. Держава-імамат на території Дагестану й Чечні.
  • 1846 р. — російські війська приступили до будівництва Військово-Ахтинської дороги з Дагестану в Закавказзя.
  • 1857 р. — засновано поштове відділення в козацькій слободі Чір-Юрт.
  • 1860 р. — утворена Дагестанська область Російської Імперії під військово-народним керуванням.
  • 1867 р. — скасування шамхальства Тарковського, на його місці Темір-Хан-Шуринський округ Дагестанської області, титул збережений як почесний дворянський.
  • 1877 р. — всенародне повстання у Дагестані.
  • 1893 р. — завершено будівництво залізничної гілки Петровськ — Владикавказ.

У складі Російської імперіїРедагувати

 
Гімринська вежа. Оборонна вежа в околицях с. Гимри. У цьому місці загинув перший імам Дагестану Газімухаммад 17 жовтня 1832 року в ході Кавказької війни
  • 1802 р. — створена Кавказька губернія з центром в станиці Георгіївська. Початок 20-х років XIX століття — завершується приєднання дагестанських феодальних володінь (Тарковське шамхальство, Газікумухсьое ханство, Мехтулінське ханство, Аварське нуцальство, Кайтагське уцмійство, Ілісуйський султанат, Табасаранське майсумство) до Росії.
  • 18291859 рр. — повстання під проводом трьох імамів переростає в Кавказьку війну. Держава-імамат на території Дагестану і Чечні.
  • 1851 року в селищі Регужда відбувся з'їзд горців. На цьому з'їзді були обговорені адміністративно-політичні питання у зв'язку з поразкою загонів Шаміля і переходом більшої частини дагестанської сільської верхівки на бік царату.
  • 1857 р. — кавказський намісник князь Олександр Барятинський виступив із ставленням до голову Кавказського комітету князя Орлова щодо перетворення укріплення «Петровське» (Махачкала) у фортецю 3-го класу та портове місто.
  • 1860 р. — утворена Дагестанська область Російської імперії під «військово-народним управлінням». Того ж року Дагестанська область розділена на чотири відділи: Північний, Південний, Середній і Верхній Дагестан.
  • 1866 р. — в Дагестані були ліквідовані ханства і ханська влада, а область була поділена на 9 округів, що розділені на 42 наібства.
  • 1877 р. — загальне шаріатське повстання в Дагестані як реакція на початок Російсько-Турецької війни (1877—1878 рр.). Спровоковано вістями про успішну висадку мухаджирів в Абхазії і про настання сина імама Шаміля — маршала османської армії Газі-Мухаммада під Карсом. Основні центри повстання: Ічкерія, Согратль, Казі-Кумух, Цудахар, Телетль, Ассах тощо. Короткострокова реставрація більшості ханств. Незважаючи на перші успіхи (взяття Казі-Кумухської фортеці і знищення російського гарнізону), повстання придушене, основні призвідники страчені, тисячі учасників і підозрюваних з сім'ями вислані в різні регіони Росії (від Карелії до Іркутська).
  • 1882 р. — почалася наукова поїздка Дагестаном академіка Дмитра Акчуріна. У Дагестані він досліджує печери, відшукуючи в них сліди первісної людини, вивчає життя і побут місцевих народів.

Горська республікаРедагувати

 
Положення більшовицьких і антибільшовицьких сил в березні 1919 року. Територія Горської республіки зайнята військами добровольчої армії ген. Денікіна

Після Жовтневої революції в Росії, в листопаді 1917 року була проголошена незалежна Горська республіка, на території Дагестану і гірських округів Терської області Центральним комітетом Союзу об'єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану. Цим же рішенням ЦК Союзу об'єднаних горців був перетворений в Гірський уряд.

У зв'язку з поразкою Німеччини і Туреччини в Першій світовій війні і відходом турецьких військ із Закавказзя і Дагестану, Гірське уряд було реорганізовано, і наприкінці 1918 р. горянський з'їзд в Темір-Хан-Шурі затвердив головою коаліційного кабінету Пшемахо Коцева. Були укладені угоди з загоном терських козаків генерала Колесникова, що перебували в Дагестані, і з представником Добровольчої армії в Баку генералом І. Г. Ерделі. За допомогою Грузії, Азербайджана і Антанти було розпочато формування власних загонів. У січні 1919 р. були створені військово-шаріатські суди. Першою головою був обраний Мустафаєв Абдул-Басір хаджі.

Навесні 1919 року Дагестан зайняли війська генерала Денікіна, після чого Гірський уряд заявив про саморозпуск і знову евакуювався в Тифліс. Горська республіка припинила своє існування.

Північно-Кавказький еміратРедагувати

 
Узун-Хаджі приймає парад військ Емірства

Після заняття Чечні і Дагестану військами ЗСПР в квітні 1919 р. Узун-Хаджі став збирати загони добровольців для надання допомоги у звільненні Чечні. 22 травня 1919 року в зв'язку з заняттям військами ЗСПР Дагестану, була припинена діяльність уряду Горської Республіки. Узун-Хаджі, зібравши своє військо, пішов у гори на кордоні Чечні і Дагестану. Наприкінці травня 1919-го в селі Ботлих він зібрав великий маджліс, де за пропозицією аліма з селища Гагатлі Саїд-Магомеда, Узун-Хаджі був обраний еміром Дагестану і Чечні[25][26].

9 вересня 1919 року, на нараді за участю представників чеченського і дагестанського духовенства було оголошено про створення Північно-Кавказького емірату на чолі з еміром Узун-Хаїр Хаджі-Ханом. У розпорядженні прем'єр-міністра уряду емірату Іналука Дишинського — Арсанукаєва, виданому в вересні 1919 р., було оголошено, що «Північно-Кавказьке емірство є самостійною шаріатською монархією на чолі з еміром Узун-Хаїр-Хаджі-Ханом, але під протекторатом Халіфа мусульманського еміра Його Величності Оттоманського імператора Магомета-Ваххіддіна-VI». У цьому документі Горська Республіка називалася міфічної республікою, яка не має опори в народі.

Наприкінці березня 1920 року більшовики направили вже важко хворому Узун-Хаджі лист, в якому говорилося: «Після переговорів з Вашими представниками нам стало відомо, що вони приймають Радянську владу . Якщо і Ви приймаєте цю владу як імам Чеченістана і Дагестану, то оголосіть про це народам, і тоді між нами встановляться дружні відносини. Зважаючи на це Радянська влада визнає Вас як Імама і духовного лідера глави мусульман Північного Кавказу. Ви теж після цього, як оголосите народам про ваше ставлення до Радянської влади, повинні залишити свої посади і надати свої обов'язки самому народу. Ваші організації повинні бути розпущені. Це право має передаватися Центральному партійному керівництву. Що стосується фінансових справ, то це вирішиться після отримання інструкції від Центру. У всякому разі, Радянська влада не торкатиметься Вашого святого Корану і релігії. Про все це Вам розтлумачать Ваші представники». Узун-Хаджі відмовився прийняти ці умови більшовиків і через кілька днів після отримання листа, 30 березня 1920 р., він помер.

Після Узун-Хаджі титул еміра прийняв житель села Інхо шейх Дервіш Мухаммад, але кілька днів по тому Північно-Кавказький емірат перестав існувати.

Радянські часиРедагувати

 
Марка «50 лет Дагестанской АССР». Пошта СРСР 1971 р.
  • 20 січня 1921 р. — декретом ВЦВК утворена Дагестанська АРСР, натхнеником чого був Джелал-ед-Дін Коркмасов. Цим же декретом до складу Дагестану включений Хасав'юртівський округ Терської області. Постановою ВЦВК від 16 листопада 1922 року ДАССР передавалися Кізлярський округ і Прикумський повіт Терської області.
  • У 19201922 роки в Дагестані була створена система шаріатських судів: в самому низу були «шаріатські трійки» з двох членів і голови (дібір, мулла) в окремих селищах і містах (дрібні цивільні, спадкові, кримінальні і поземельні позови), вище знаходилися окружні шарсуди (апеляції на рішення «шаріатських трійок», цивільні і спадкові суперечки, справи щодо розподілу майна на суму до однієї тисячі рублів, поземельні тяжби між селищами, вбивства та інші тяжкі злочини), касаційною інстанцією для шарсудов всіх рівнів служив з 1922 року Шаріатський підвідділ при Наркомюсте ДАССР, а контроль за роботою сільських і окружних шарсудов був доручений окружним слідчим комісіям[27]. Паралельно була створена система радянських народних судів — цивільні і кримінальні позови проти немусульман, а також звинувачення немусульманами мусульман у скоєнні кримінальних злочинів, а також позови між мусульманами в тих випадках, коли хоча б одна зі сторін відмовлялася звертатися до шарсуду, а з 1923 року також справи щодо вбивств і кровної помсти[28]. 1927 року шаріатські суди в Дагестані були остаточно закриті, а 1928 року статті 203—204 Кримінального кодексу РРФСР прирівнювали відправлення шаріатського правосуддя до кримінальних правопорушень, за які належало ув'язнення в таборі терміном на один рік[29].
 
«Республика Дагестан». Реверс пам'ятної монети Банку Росії
  • 1929 року була проведена адміністративна реформа, в результаті якої замість 10 округів було утворено 28 районів.
  • 1937 року на підставі Конституції СРСР була прийнята нова Конституція Дагестанської АРСР.
  • 1944 р. — створення Духовного керування мусульман Північного Кавказу (ДКМПК) на чолі з муфтієм, резиденцією якого стало місто Буйнакськ.
  • 1957 року Кізлярський і Тарумовський райони зі складу Ставропольського краю передані до складу ДАРСР.
  • Серпень 1987 р. — обрано Голову Президії Верховної Ради Дагестанської АРСР (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.
  • 1990 р. — утворення Духовного керування мусульман Дагестану через розпад Духовного керування мусульман Північного Кавказу
  • 24 квітня 1990 р. — обрано Голову Верховної Ради Дагестанської АРСР (вища посадова особа Республіки Дагестан) — Магомедалі Магомедович Магомедов.

У складі Російської ФедераціїРедагувати

 
Самопроголошені республіки та етнічні конфлікти в Дагестані на початку 1990-х

НаселенняРедагувати

ДемографіяРедагувати

Чисельність населення — 2621,8 тис. осіб (2005). Сільське населення становить 57,3 % (2005), а питома вага міського населення становить 42,7 % (2005). Щільність населення — 52,1 осіб/км² (2005). За даними уряду республіки, поза її межами постійно проживає понад 700 тисяч дагестанців.

Народжуваність — 19,5 на тисячу населення (3 місце в Російській Федерації, після Інгушетії і Чечні), народжуваність за 2010 рік — 18,8 на 1 тис. осіб. Середнє число дітей на одну жінку — 2,13.

Згідно з попередніми офіційними даними перепису населення 2010 року населення Дагестану в порівнянні з 2002 роком зросла на 15,6 % і досягло 2977,4 тис. осіб. Частка міського населення зросла з 42,8 до 45,3 %. Частка чоловіків і жінок залишилася стабільною (частка чоловіків знизилася на 0,1 % і склала 48,1 %)[39].

Дагестан показав найвищі темпи приросту населення серед регіонів Росії. Завдяки цьому Республіка за 2002—2010 роки обігнала багато великих регіонів (Красноярський край, Волгоградську область, Пермський край тощо). На 2017 рік Дагестан займає 13 місце в Росії за чисельністю населення суб'єктів Російської Федерації[40].

Національний складРедагувати

Докладніше: Народи Дагестану
 
Етнолінгвістична мапа Дагестану

Дагестан є найбагатонаціональнішою республікою Росії. Державними мовами Республіки Дагестан є російська мова і мови народів Дагестану[41]. Лише 14 мов Дагестану мають писемність, а решта є безписемними[42]. Тутешні народи говорять мовами чотирьох основних мовних груп Дагестану.

98 % віруючих — мусульмани.

Народ Чисельність, 2002, тис.[43] Чисельність 2010 року
тис. чол.[44][45]
Аварці 758,4 (29,4 %) 850,011
в тому числі Андійці 21,3 %
в тому числі Дідойці 15,2 %
в тому числі Ахвахці 6,4 %
в тому числі Бежтінці 6,2 %
в тому числі Каратінці 6,0 %
Даргінці 425,5 (16,5 %) 589,386
Кумики 365,8 (14,2 %) 496,457
Лезгини 336,7 (13,1 %) 476,228
Лакці 139,7 (5,4 %) 178,630
Азербайджанці 111,7 (4,3 %) 130,9
Табасарани 110,2 (4,3 %) 118,9
Росіяни 120,9 (4,7 %) 104,0
Чеченці 87,9 (3,4 %) 93,7
Ногайці 36,2 (1,4 %) 40,4
Агули 23,3 (0,9 %) 28,1
Рутульці 24,3 (0,9 %) 27,8
Цахури 8,2 9,8
Вірмени 5,7 5,0
Татари 4,7 3,7
Євреї 1,5 1,7
Українці 2,9 1,5
Гірські євреї 1,1
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

До 40-х років XX століття в Дагестані на території Бабаюртівського, Хасав'юртівського і Кізлярського районів проживало близько 6 тис. німців. Найбільшими колоніями їх були — Романівка, Ейгенгейм, Вандерлоо № 1, Леніндорф, Неї-Гоффнунг. Всіх німців після початку ВВВ вислали в Казахстан і Середню Азію.

До числа аварців включені споріднені з ними андо-цезькі народи[46] і арчинці. Також до числа даргинців включені споріднені з ними кайтагці і кубачинці[47].

До 20-х років XX сторіччя все Гірське населення Дагестану за винятком кумиків називали лезгинами, кумиків ж іменували дагестанськими татарами. Починаючи з 1920 року загальнодагестанський етнонім гірських народів перейшов кюринцям — жителям Південного Дагестану[48][49][50][51][52].

До 1930-1940-х років мовою міжнаціонального спілкування в північній, рівнинній та передгірській частині Дагестану була тюркська (азербайджанська або кумицька) мова, але з плином часу стався плавний процес переходу до російської. Нині російська мова є рідною для багатьох неросійських жителів Дагестану.

Російське населення Дагестану, ще в середині XX століття становило близько п'ятої частини населення республіки, нині істотно скоротилося і в абсолютному і у відносному вираженні, і проживає в основному в містах Махачкала, Кизляр, Каспійськ, Буйнакськ, Дербент, Хасав'юрт, а також в Кізлярському і Тарумовському районах. При цьому тільки в Кизлярі (історично розвивався як російське місто) росіяни є найбільшою національною групою, хоча вже не становлять в ньому абсолютної більшості.

Чеченське населення проживає переважно в місті Хасав'юрт, Хасав'юртівському і Новолакському районах, в меншій мірі в Казбеківському і Кизилюртівському районах.

Національний склад населення районів та міст за даними перепису 2010 р.[53]

населення
(2010)
аварці даргінці кумики лезгіни лакці азербайджанці табасарани росіяни чеченці ногайці агули рутульці
Дагестанські Огні 27 923 6,6 % 17,9 % 23,2 % 46,2 % 1,1 % 3,1 %
Дербент 119 200 5,6 % 33,7 % 32,3 % 15,8 % 3,7 % 3,2 %
Ізбербаш 55 646 3,5 % 64,9 % 15,1 % 7,8 % 2,5 % 3,7 %
Каспійськ 100 129 14,6 % 20,7 % 9,7 % 21,4 % 14,3 % 5,4 % 9,0 % 1,7 % 1,2 %
Кизилюрт (м/о) 43 421 71,7 % 2,3 % 12,5 % 2,4 % 5,0 % 3,5 %
Кизляр (м/о) 51 707 20,1 % 14,4 % 5,3 % 4,7 % 3,6 % 1,5 % 1,6 % 41,0 % 1,2 % 1,6 %
Махачкала (м/о) 696 885 26,7 % 15,3 % 19,2 % 12,7 % 12,4 % 2,0 % 5,4 % 1,2 %
Хасав'юрт 131 187 30,7 % 4,1 % 28,1 % 1,6 % 3,3 % 2,3 % 28,5 %
Южно-Сухокумськ 10 035 46,1 % 21,1 % 4,8 % 10,4 % 9,2 % 4,2 %
Буйнакськ 62 623 45,8 % 6,3 % 30,8 % 6,8 % 7,0 %
Агульський район 11 204 5,9 % 92,5 %
Акушинський район 53 558 96,0 % 3,2 %
Ахвахський район 22 014 99,4 %
Ахтинський район 32 604 98,5 %
Бабаюртівський район 45 701 20,3 % 6,1 % 48,3 % 6,1 % 16,5 %
Ботліхський район 54 322 95,1 % 3,1 %
Буйнакський район 73 402 23,5 % 13,4 % 61,1 %
Гергебільський район 19 910 99,2 %
Гумбетівський район 22 046 98,6 %
Гунібський район 25 303 96,4 % 2,5 %
Дахадаєвський район 36 709 99,0 %
Дербентський район 99 054 7,9 % 18,8 % 58,0 % 9,9 % 2,2 %
Докузпаринський район 15 357 94,0 % 2,3 % 3,0 %
Казбеківський район 42 752 85,9 % 1,2 % 10,3 %
Кайтагський район 31 368 90,1 % 8,4 %
Карабудахкентський район 73 016 32,3 % 64,9 %
Каякентський район 54 089 42,3 % 52,4 % 1,7 % 1,5 %
Кизилюртівський район 61 876 83,4 % 10,5 % 1,5 % 2,5 %
Кізлярський район 67 287 46,6 % 19,5 % 1,4 % 3,4 % 3,5 % 2,4 % 1,5 % 12,3 % 4,8 % 1,5 %
Кулинський район 11 174 97,4 %
Кумторкалинський район 24 848 18,7 % 8,4 % 67,0 % 1,2 % 1,1 %
Курахський район 15 434 98,4 %
Лакський район 12 161 1,1 % 2,0 % 95,2 %
Левашинський район 70 704 22,4 % 76,5 %
Магарамкентський район 62 195 96,1 % 1,6 %
Новолакський район 28 556 21,9 % 48,5 % 27,7 %
Ногайський район 22 472 8,1 % 1,0 % 87,0 %
Рутульський район 22 926 2,7 % 9,3 % 3,8 % 1,6 % 58,2 %
Сергокалинський район 27 133 98,9 %
Сулейман-Стальський район 58 835 98,6 %
Табасаранський район 52 886 18,4 % 79,1 %
Тарумовський район 31 683 35,8 % 23,5 % 1,5 % 3,9 % 1,7 % 19,6 % 8,5 %
Тляратинський район 22 165 98,4 %
Унцукульський район 29 547 97,5 %
Хасав'юртівський район 141 232 31,4 % 5,4 % 30,7 % 5,3 % 25,8 %
Хівський район 22 753 38,9 % 59,4 %
Хунзахський район 31 691 97,5 %
Цумадинський район 23 345 98,9 %
Цунтинський район 18 282 99,4 %
Чародинський район 11 777 97,3 % 1,5 %
Шамільський район 28 122 98,7 %
Дагестан 2 910 249 29,4 % 17,0 % 14,9 % 13,3 % 5,6 % 4,5 % 4,1 % 3,6 % 3,2 % 1,4 % 1,0 % 1,0 %

Релігійний складРедагувати

Велика частина населення Дагестану (більше 90 %) традиційно сповідує іслам. Первісно іслам поширився в Дербенті й рівнинній частині в VII—VIII ст. У гірському Дагестані іслам утвердився VII сторіччя в рутульського Хіні (Хнов). Про це свідчить найраніший пам'ятник мусульманської культури на Кавказі — надгробна плита шейха Мухаммада ібн Асад ібн Мугал, похованого у Хнові 675 року[54][55]. Також в лакском Кумухі Кумухська джума-мечеть VIII століття. Незважаючи на це, іслам став панівною релігією в гірському Дагестані тільки у XIII—XIV ст. Пізніше поширення ісламу в гірському Дагестані можна пояснити міжусобними війнами, що тривали періодом X—XII ст. на Східному Кавказі, навалою монголо-татар XIII ст. і Тамерлана XIV ст. Іслам став релігією всіх горців у XV столітті. У Дагестані іслам представлений двома напрямками: сунізмом (до 99 %) і шиїзмом (близько 1 %).

Близько 5 % населення Дагестану сповідують християнство і іудаїзм. Християнство представлено наступними напрямками: православ'я (росіяни — 3,8 %), вірмено-грігоріанство (вірмени 0,2 %). А іудаїзм сповідують гірські євреї, велика частина яких нині записані татами (1 %).

26 грудня 2012 року рішенням Священного Синоду була утворена Махачкалинська єпархія, виділена зі складу Владикавказької єпархії, з центром в місті Махачкалі і з включенням до її складу парафій та монастирів в Дагестані, Чечні, Інгушетії.

На 1 січня 1996 р. в Дагестані діяло 1670 мечетей, 7 церков, 1 монастир, 4 синагоги, 3 громади адвентистів сьомого дня, 4 громади євангельських християн-баптистів. У Дербенті розташована найдавніша мечеть на території сучасної Росії — Джума мечеть. А в Махачкалі розташована одна з найбільших в Європі Джума-мечеть, в якій одночасно можуть здійснювати намаз до 15 тис. мусульман.

Наразі в республіці діє кілька православних храмів, зокрема Знаменський собор у Хасав'юрті — найбільший православний храм Північного Кавказу, пам'ятник архітектури початку XX століття. Свято-Успенський кафедральний собор — головний і єдиний православний храм Махачкали з 50-х років XX століття. Церква Святого Грігоріса — вірменська каплиця, зведена в пам'ять про події IV століття, в селі Нюгді.

Релігійні організаціїРедагувати

Всі релігійні організації Всього зареєстровано
Російська православна церква 19
Древлеправославна церква 1
Римсько-католицька церква -
Вірменська апостольська церква 2
Іслам 2495
Іудаїзм 5
Євангельські християни-баптисти 5
Євангельські християни 6
Християни віри євангельської — п'ятидесятники 5
Адвентисти сьомого дня 6
Свідки Єгови 6
Буддизм -

Населені пунктиРедагувати

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007
Махачкала 706,9 Ленінкент 13,2
Хасавюрт 126,0 Бабаюрт 12,9 (2003)
Дербент 127,7 Карабудахкент 12,3 (2003)
Каспійськ 100,5 Беліджі 11,5
Буйнакськ 61,3 Касумкент 11,4 (2003)
Кізляр 48,7 Каякент 11,0 (2003)
Ізбербаш 41,8 Нижнє Казанище 11,0 (2003)
Кизилюрт 33,7 Султан-Янгі-Юрт 10,6 (2003)
Дагестанські Огні 35,8 Ботліх 10,4 (2003)
Ахти 13,2 (2003) Южно-Сухокумськ 10,4

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

До складу Дагестана входять 42 райони та 10 міських округів[56][57]:

 
Будівля адміністрації Сулейман-Стальського району. Село Касумкент
Муніципальний район Населення Щільність, осіб/км² Округ Адміністративний центр
1 Агульський район 10 452[1] 14 Південний с. Тпіг
2 Акушинський район 53 128[1] 84 Гірський с. Акуша
3 Ахвахський район 24 151[1] 73 Гірський с. Карата
4 Ахтинський район 31 492[1] 29 Південний с. Ахти
5 Бабаюртівський район 48 134[1] 14 Північний с. Бабаюрт
6 Бежтинська ділянка 7547[58] 17 Гірський с. Бежта
7 Ботліхський район 57 908[1] 77,2 Гірський с. Ботліх
8 Буйнакський район 80 131[1] 40 Центральний м. Буйнакськ
9 Гергебільський район 21 160[1] 52 Гірський с. Гергебіль
10 Гумбетівський район 22 675[1] 25 Гірський с. Мехельта
11 Гунібський район 26 701[1] 42 Гірський с. Гуніб
12 Дахадаєвський район 36 374[1] 25 Південний с. Уркарах
13 Дербентський район 102 429[1] 113,4 Південний м. Дербент
14 Докузпаринський район 15 214[1] 33 Південний с. Усухчай
15 Казбеківський район 47 353[1] 75 Північний с. Дилим
16 Кайтагський район 32 738[1] 51 Південний с. Маджаліс
17 Карабудахкентський район 81 860[1] 50 Центральний с. Карабудахкент
18 Каякентський район 55 633[1] 87 Центральний с. Новокаякент
19 Кизилюртівський район 70 039[1] 150 Центральний м. Кизилюрт
20 Кізлярський район 72 659[1] 21 Північний м. Кизляр
21 Кулинський район 11 031[1] 16 Гірський с. Вачі
22 Кумторкалинський район 26 665[1] 18 Центральний с. Коркмаскала
23 Курахський район 14 901[1] 20 Південний с. Курах
24 Лакський район 11 892[1] 17 Гірський с. Кумух
25 Левашинський район 75 852[1] 82 Гірський с. Леваши
26 Магарамкентський район 61 957[1] 93 Південний с. Магарамкент
27 Новолакський район 33 886[1] 126 Північний с. Новолакське
28 Ногайський район 19 189[1] 3 Північний с. Тереклі-Мектеб
29 Рутульський район 21 225[1] 11 Південний с. Рутул
30 Сергокалинський район 27 863[1] 54 Центральний с. Сергокала
31 Сулейман-Стальський район 56 656[1] 83 Південний с. Касумкент
32 Табасаранський район 49 725[1] 68 Південний с. Хучні
33 Тарумовський район 32 961[1] 11 Північний с. Тарумовка
34 Тляратинський район 23 565[1] 15 Гірський с. Тлярата
35 Унцукульський район 30 783[1] 51 Гірський с. Унцукуль
36 Хасав'юртівський район 153 878[1] 100 Північний м. Хасав'юрт
37 Хівський район 21 314[1] 32 Південний с. Хів
38 Хунзахський район 32 096[1] 56 Гірський с. Хунзах
39 Цумадинський район 25 071[1] 21 Гірський с. Агвалі
40 Цунтинський район 19 741[1] 14 Гірський с. Кідеро
41 Чародинський район 12 547[1] 11 Гірський с. Цуриб
42 Шамільський район 29 145[1] 29 Гірський с. Хебда

Загальна площа земель міських округів у гектарах (значення показників за рік)[59]

Міські округи Республіки Дагестан 2006 2007 2008 Округи
Місто Махачкала 49 801 49 801 46 813 Центральний
Місто Буйнакськ 2095 2095 2095 Центральний
Місто Дагестанські Вогні 927 927 927 Південний
Місто Дербент 7100 7100 6963 Південний
Місто Ізбербаш 2292 2292 2255 Центральний
Місто Каспійськ 3294 3294 3294 Центральний
Місто Кизилюрт 2370 2370 2370 Центральний
Місто Кизляр 3231 3231 3231 Північний
Місто Хасавюрт 3848 3848 3848 Північний
Місто Южно-Сухокумськ 9170 9170 9170 Північний

ЕкономікаРедагувати

Основні галузі виробництва: сільське господарство, виноробство, рибальство, народні промисли (у тому числі килимарство), видобуток нафти (розвідкою та розробкою родовищ займається виробниче об'єднання «Дагнефть»), легка й хімічна промисловості, виробництво електроенергії. Валовий регіональний продукт 2009 року становив 265,1 млрд руб. (108,9 % до 2008 року). Зовнішньоторговельний обіг — 319 млн доларів (1997 р.)

Республіканський бюджет (1999 р.):

  • витрати — 4 044 134 тис. рублів
  • доходи — 3 608 498 тис. рублів, у тому числі:
    • надходження від податків і зборів — 425 485 тис. рублів
    • доходи цільових бюджетних фондів — 358 513 тис. рублів
    • трансферт і фінансова допомога з федерального бюджету — 2 824 500 тис. рублів

Банківська сфера:

  • за кількістю регіональних банків Дагестан посідає третє місце в Росії (25 регіональних банків)

ЕлектроенергетикаРедагувати

Високогірні річки регіону мають істотний гідроелектричний потенціал, оцінюваним до 55 млрд кВт·год на рік. На 2010 рік вироблення діючими станціями склало близько 5,1 млрд кВт·год особливо цінною пікової електроенергії на рік:

Раніше, Гоцатлинської ГЕС (100 МВт, 310 млн кВт · год), що перебуває в будівництві, була введена в експлуатацію ПАТ «РусГидро» 30 вересня 2015 року; існує проект Агвалінської ГЕС (220 МВт, 680 млн кВт·год).

22 грудня 2013 року, в Каспійську ввели до експлуатації першу чергу найбільшої сонячної електростанції в Росії[60].

МашинобудуванняРедагувати

Машинобудівний комплекс — один з основних блоків обробних виробництв республіки. Наразі він представлений у республіці виробництвом устаткування для авіа- і суднобудування, радіоелектронною промисловістю, енергетичним машинобудуванням і електротехнічною промисловістю. Останніми роками в республіці отримало розвиток виробництво автомобільних компонентів.

Галузь нараховує понад 30 діючих підприємств, зокрема 11 підприємств ВПК. Частка оборонної продукції перевищує в галузі половину всіх обсягів виробництва. Відсутність власної сировинної бази і надлишок трудових ресурсів визначили його спеціалізацію на нематеріало ємних виробництвах, переважно з високим рівнем науко- і трудомісткості. За вартістю основних фондів галузь стоїть на першому місці в промисловості, водночас тут є найвищий рівень їх зносу (75-80 %).

Основу галузі складають заводи ВАТ «Завод Дагдизель», «Авиаагрегат», «Концерн КЭМЗ», ПО «Азимут», «Завод им. Гаджиева», «Электросигнал», «Буйнакский агрегатный завод», «Каспийский завод точной механики», «Избербашский радиозавод», «ДагЗЭТО», «Дагдизель»[61].

Машинобудівні виробництва генерують істотну частку валового внутрішнього продукту республіки, забезпечують зайнятість значної частини працездатного населення, близько 11 тис. осіб[62].

Промисловість будівельних матеріалівРедагувати

Основною продукцією промисловості будівельних матеріалів є збірний залізобетон (комбінати «Дагстройиндустрия» і «Махачкалинский ДСК» в Махачкалі; «Дагюгстрой» у Дербенті; «Аист» в Кизилюрті тощо); а також цегла (завод «Силикат» у Махачкалі). Ведеться видобуток вапняку поблизу Дербента і мінеральної будівельної сировини поблизу Ізбербаша[61].

Крім зареєстрованих підприємств є багато нелегальних міні-заводів. За даними[63][64] на більш ніж 500 підприємствах, що виготовляють цеглу, використовується працю рабів. При цьому в самому Дагестані порушено всього дві кримінальні справи за фактами незаконного утримання працівників.

Зовнішньоекономічні зв'язкиРедагувати

Як і багато інших регіонів РФ, Дагестан має прямі економічні зв'язки з багатьма країнами світу, в деяких з яких республіка відкрила свої зовнішньоекономічні представництва. 2012 року обсяг товарообігу між Дагестаном і Туреччиною досяг 47,6 млн доларів, що на 60,8 % вище показники 2011 р Експорт склав 22,15 млн доларів, імпорт — 25,5 млн доларів[65].

За три квартали 2014 року товарообіг між Азербайджаном і Дагестаном склав 136,84 мільйона доларів, при цьому на імпорт азербайджанської продукції припали 122,12 мільйонів доларів, на експорт в Азербайджан — 14,7 мільйонів доларів. А з Іраном досяг 160 мільйонів доларів[66].

Державний устрійРедагувати

 
Будівля постійного представництва Республіки Дагестан при Президентові Російської Федерації в Москві
Голова Державної ради Республіки Дагестан

До 2003 року главою республіки був Голова Державної ради Республіки Дагестан.

Глава республіки

Керівником республіки є Глава Дагестану (раніше — президент), який призначається Президентом Російської Федерації. Список керівників Дагестану:

13 жовтня 2004 року голова держради Дагестану даргинець Магомедалі Магомедов прийняв відставку голови уряду Хизрі Шихсаїдова й усього уряду. Прем'єр-міністром став Атай Алієв, який раніше займав посаду голови Рахункової палати Дагестану. Атай Алієв, як і Шихсаїдов, за національностю — кумики.

 
Колишній глава Дагестану Рамазан Гаджимурадович Абдулатіпов

20 лютого 2006, за поданням Президента РФ Володимира Путіна, першим президентом Республіки Дагестан обраний аварець Муху Алієв, що очолював з 1991 республіканський парламент. На посаді спікера його змінив син Магомедалі Магомедова Магомедсалам Магомедов, чию кандидатуру одноголосно затвердив парламент. Одночасно з обранням Муху Алієва на пост президента республіки була розпущена Держрада.

6 березня 2006 Народні збори Дагестану затвердили на посаді голови уряду республіки Шаміля Зайналова, що раніше представляв у Раді Федерації РФ дагестанський парламент. Його попередник Атай Алієв зайняв його місце. Шаміль Зайналов по національності — кумик, як і Атай Алієв.

8 лютого 2010 — Президент РФ Дмитро Медведєв вніс на розгляд Народних Зборів Дагестану кандидатуру Магомедсалама Магомедова для наділення його повноваженнями Президента республіки.

28 січня 2013 — Президент Росії Володимир Путін прийняв відставку Магомедова і призначив тимчасово виконуючим обов'язки керівника Дагестану Рамазана Гаджимурадович Абдулатіпова.

27 вересня 2017 року — Рамазан Абдулатіпов заявив про намір достроково покинути пост Глави Республіки за власним бажанням.

 
Будинок уряду Республіки Дагестан
 
Будівля адміністрації Махачкали
Повноважне представництво Республіки Дагестан при Президентові РФ

Повноважне представництво Республіки Дагестан при Президентові Російської Федерації — державний орган Дагестану, який входить в систему виконавчої влади Республіки і здійснює свою діяльність під керівництвом Уряду Республіки Дагестан.

Представники Республіки Дагестан у Держдумі РФ

Республіку Дагестан у Держдумі ФС РФ представляють депутати: Абасов М. М., Аскендеров З. А., Балашов Б. К ., Гаджиєв М. Т., Гаджиєв М. С., Гасанов М. Н., Курбанов Р. Д., Решульський С. Н., Сафаралієв Г. К., Умаханов У. М..

Представники Республіки Дагестан у Раді Федерації РФ

Республіку Дагестан у Ради Федерації РФ представляють: Сулейман Керімов і Ільяс Умаханов.

Законодавча влада

Парламент Дагестану — Народні Збори — законодавчий орган (парламент) Дагестану, що складається з 90 депутатів, що обираються на 5-річний строк.

Головою Народних Зборів Республіки Дагестан є Хизрі Шихсаїдов.

До повноважень Народних Зборів Республіки Дагестан відноситься:

  1. Ухвалення законів Республіки Дагестан;
  2. Внесення поправок до Конституції Республіки Дагестан, за винятком глави першій цієї Конституції;
  3. Встановлення порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування та визначення в межах своїх повноважень порядку діяльності органів місцевого самоврядування;
  4. Встановлення адміністративно-територіального устрою Республіки Дагестан і порядку його зміни;
  5. Затвердження республіканського бюджету і звіту про його виконання;
  6. Затвердження програм соціально-економічного розвитку Республіки Дагестан;
  7. Винесення згоди Главі Республіки Дагестан на призначення Голови Уряду Республіки Дагестан;
  8. Призначення Голови, заступника Голови та суддів Конституційного Суду Республіки Дагестан;
  9. Узгодження кандидатур для призначення на посади голів, заступників голів і суддів Верховного Суду Республіки Дагестан, Арбітражного Суду Республіки Дагестан, районних судів;
  10. Затвердження укладення та розірвання договорів Республіки Дагестан, а також угоди щодо змін кордонів Республіки Дагестан;
  11. Призначення дати виборів депутатів Народних Зборів Республіки Дагестан;
  12. Призначення половини членів Виборчої комісії Республіки Дагестан;
  13. Призначення референдуму Республіки Дагестан у випадках і порядку, що передбачені республіканським конституційним законом;
  14. Встановлення податків і зборів, віднесених федеральним законом до компетенції суб'єктів Російської Федерації, а також порядку їх справляння;
  15. Встановлення порядку утворення та діяльності позабюджетних і валютних фондів Республіки Дагестан, твердження звітів про витрачання коштів цих фондів;
  16. Встановлення порядку управління і розпорядження власністю Республіки Дагестан;
  17. Здійснення інших повноважень, передбачених федеральними законами, Конституцією і законами Республіки Дагестан.
Виконавча влада

Вищим органом виконавчої влади до лютого 2006 була Державна Рада, що складалася з представників 14 народів Дагестану. Склад уряду затверджувався Державною радою, голова уряду — Народними зборами Дагестану.

За негласним принципом національного паритету, вищі пости в Дагестані (голова Держради, голова парламенту, голова уряду) повинні займати представники різних національностей.

 
Конституція Республіки Дагестан

Уряд Республіки Дагестан:

  1. Здійснює в межах своїх повноважень керівництво органами виконавчої влади Республіки Дагестан;
  2. Розробляє і реалізує програми соціально-економічного та національно-культурного розвитку Республіки Дагестан;
  3. Розробляє і виконує республіканський бюджет;
  4. Здійснює заходи щодо забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку Республіки Дагестан, проведення єдиної державної політики в області фінансів, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та охорони довкілля;
  5. Вживає відповідно до законодавства заходів щодо реалізації, забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю;
  6. Управляє і розпоряджається власністю Республіки Дагестан, а також федеральної власністю, переданої в управління Республіки Дагестан;
  7. Укладає з федеральними органами виконавчої влади договори про розмежування предметів ведення і повноважень, а також угоди про взаємну передачу здійснення частини своїх повноважень;
  8. Здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами Республіки Дагестан, угодами з федеральними органами виконавчої влади, передбаченими статтею 78 Конституції Російської Федерації.
Конституція

Конституція — основний закон Дагестану. Прийнята 2003 року.

Конституційний Суд Республіки Дагестан

Конституційний Суд Республіки Дагестан — судовий орган конституційного контролю, самостійно і незалежно здійснює судову владу за допомогою конституційного судочинства.

Судова влада та прокуратура

У Республіці Дагестан діють Конституційний Суд Республіки Дагестан, Верховний Суд Республіки Дагестан, Арбітражний Суд Республіки Дагестан, районні суди і світові судді.

Символи республікиРедагувати

Нинішні символи Дагестану — прапор і герб — з'явилися через два роки після утворення республіки — 1994 року. До цього використовувалася символіка Дагестанської АРСР.

Прапор РеспублікиРедагувати

Докладніше: Прапор Дагестану

1994 року, згідно з постановою Верховної Ради республіки, був заснований прапор Дагестану. Затверджений він був 26 лютого 1994 року. 2003 року прапор був незначно змінений у новій пропорції. Відповідно до Закону про Державний прапор Республіки Дагестан[67]:

Стаття 1. Державний прапор Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан.

Державний прапор Республіки Дагестан являє собою прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої — зеленого, середньої — синього і нижньої — червоного кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3. Багатобарвний малюнок Державного прапора Республіки Дагестан поміщений у додаток до цього Закону.

Державний гербРедагувати

 
Герб Дагестану (з 1994 року)
Докладніше: Герб Дагестану

Ухвалений парламентом республіки 20 жовтня 1994 року. Відповідно до Закону про Державний герб Республіки Дагестан[68]:

«Стаття 1. Державний герб Республіки Дагестан є офіційним державним символом Республіки Дагестан. Державний герб Республіки Дагестан являє собою круглий геральдичний щит білого кольору, в центральній частині якого зображено золотого орла. Над ним вміщено зображення золотого сонця у вигляді диска, облямованого спіральним орнаментом. У підстави щита розташовані біло-золотого кольору снігові вершини гір, рівнина, море і в картуші — рукостискання, по обидва боки яких проходить зелена геральдична стрічка з написом білими літерами: „Республіка Дагестан“. У верхній половині щит обрамлений золотою смугою, в нижній — двома орнаментальними кантами: зліва — синім, праворуч — червоним. Малюнки Державного герба Республіки Дагестан у багатобарвному і одноколірному варіантах поміщені в додатках № 1 та № 2 до цього Закону.»

Державний гімнРедагувати

Державний гімн Республіки Дагестан

Гімн Дагестану затверджений на підставі Закону № 28 Республіки Дагестан «Про Державний гімн Республіки Дагестан» 25 лютого 2016 року[69], і є музичним твором відомого дагестанського композитора Мурада Кажлаєва.

Текст гімну заснований на вірші «Клятва» Расула Гамзатова, в перекладі Миколи Дорізо.

ТранспортРедагувати

 
Мапа автомобільних доріг Дагестану

Республіка Дагестан займає вигідне геополітичне становище, має прямий вихід до міжнародних морських шляхів, має важливе транзитне значення для економічних зв'язків Росії з Закавказзям, Середньою Азією, Казахстаном, Туреччиною та Іраном.

Через територію Республіки Дагестан проходять залізничні, автомобільні, повітряні, морські та трубопровідні маршрути федерального і міжнародного значення. У зв'язку з цим важливою складовою виробничої інфраструктури є транспортний комплекс.

Територіальні автомобільні шляхи загального користування Республіки Дагестан є найважливішою складовою частиною інфраструктури, що сприяє економічному зростанню, вирішенню соціальних завдань і забезпечення національної безпеки РФ на південних рубежах.

Наразі протяжність територіальних автомобільних шляхів загального користування Республіки Дагестан становить 8159 км, в тому числі федерального значення — 643 км.

Автомобільні маршрутиРедагувати

Останніми роками в обхід перевальних ділянок ряду найважливіших республіканських шляхів, що важко проїжджаються, побудовані обхідні шляхи, які докорінно змінили схему автотранспортного забезпечення районів Нагорного Дагестану (Урман — Губден, Чалда — Караді і Гімри-Чірката).

2 жовтня 2012 року після реконструкції урочистим відкриттям був введений до експлуатації Гімринський а/д тунель, найдовший автодорожній тунель у Росії. Він з'єднує Буйнакськ і село Гімри Унцукульского району. Тунель довжиною 4303 метри забезпечує найкоротший і незалежний від погодних умов транспортний зв'язок дев'яти районів гірського Дагестану (з населенням 375 тисяч осіб) із залізницею і центром республіки. Пропускна здатність тунелю становить 4 тисячі автомобілів на годину. Він запроектований для пропуску 2-смугового руху автотранспорту в обох напрямках за параметрами автомобільних доріг IV технічної категорії. Ширина проїжджої частини — 7 метрів, висота габариту — 5 метрів.

Тунель освітлений, обладнаний системою автоматичної пожежної сигналізації, системою охоронної сигналізації, гучномовного оповіщення, телефонним зв'язком, телевізійним спостереженням, експлуатаційної вентиляцією, центральним диспетчерським управлінням.


Через Дагестан проходять федеральна автострада М29 Кавказ, автомобільні магістралі Ростов-на-Дону — Баку, Шаблон:Табличка-eu Р216 Астрахань — Кизляр — Махачкала, Шаблон:Табличка-eu Брест — Махачкала тощо. Пасажиропотоки на півдні проходять через Дербент, до гір — через Буйнакськ, на північ — через Кизляр, у центральні рівнинні райони — через Хасав'юрт, у центральні передгірні райони — від Ізбербашу. Центральним транзитним пунктом є місто Махачкала, розташоване на стику всіх доріг.

Автошляхи Дагестану
 
Автомагістраль Аеропорт - Махачкала
 
Автомагістраль Каспійськ - Махачкала
 
Шлях Шамількала - Гергебіль
 
Гірська дорога
 
Автомагістраль Буйнакск - Махачкала
 
Шлях Буйнакськ - Гімри

Залізничні маршрутиРедагувати

Територією республіки проходять найважливіші залізничні маршрути федерального значення, що пов'язують Росію з південними країнами ближнього і далекого зарубіжжя: «Махачкала — Москва», «Махачкала — Астрахань», «Махачкала — Санкт-Петербург», «Баку — Київ», «Баку — Москва», «Санкт-Петербург — Баку», «Кизляр — Астрахань». Здійснюється приміські повідомлення «Махачкала — Дербент», «Дербент — Держкордон».

Морський транспортний зв'язокРедагувати

Махачкалинський морський торговельний порт — основний незамерзаючий російський порт на Каспії, забезпечує морський транспортний зв'язок з Прикаспійськими державами і здійснює переробку транзитних вантажів з країн Західної Європи, Скандинавії, Середньої Азії, Індії, країн сходу.

Порт був заснований 17 листопада 1870 року на західному березі Каспійського моря[70].

Махачкалинський порт знаходиться на торговому шляху Європа-Кавказ-Азія (TRACECA). Здатний приймати судна протягом усього року. Є суховантажна гавань, що включає в себе залізничний поромний і автопаромний термінал.

Повітряні маршрутиРедагувати

Докладніше: Уйташ (аеропорт)

До грудня 2011 року повітряні перельоти в Махачкалинський міжнародний аеропорт «Уйташ» здійснювала авіакомпанія «Авіалінії Дагестану». Після зупинки операційної діяльності авіакомпанії «Авіалінії Дагестану» їх рейси «підхопили» кілька російських і іноземних авіакомпаній.

Сьогодні Махачкала пов'язана з багатьма містами, такі як: Санкт-Петербург, Москва, Сургут, Сочі, Мінеральні Води, Ростов-на-Дону , Самара, Стамбул і Шарджа. Прямі рейси в ці міста з Махачкали здійснюють різні авіакомпанії з Міжнародного аеропорту Махачкала, який є єдиними повітряними брамами Дагестану і що має федеральне значення[71].

Аеропорт розташований за 4,5 км від міста Каспійська і за 16,2 км від найближчого мікрорайону Махачкали.

Соціальна сфераРедагувати

ОсвітаРедагувати

1. Дагестанський державний університет.

2. Дагестанська державна медична академія

3. Дагестанський державний педагогічний університет

4. Дагестанський державний технічний університет

5. Дагестанський державний інститут народного господарства

6. Дагестанський державний аграрний університет імені М. М. Джамбулатова

7. Дагестанський гуманітарний інститут

КультураРедагувати

Завдяки етнічної різноманітності Дагестан має унікальні культурні багатства.

Національний фактор відіграє значну роль у наявності національних театрів. За останні кілька років в Республіці Дагестан відбулося відкриття нових будівель Кумицького і Даргинського театрів, окрім того, в Дагестані знаходиться одне з найбільших на Північному Кавказі книгосховищ — Національна бібліотека Республіки Дагестан, обсяг фонду якої становить понад 700 тисяч документів.

КухняРедагувати

Кухня Дагестану представлена багатьма кавказькими кухнями — вірменською, грузинською, азербайджанською, абхазькою, аварською, лезгинською, чеченською та іншими[72].

Державні театриРедагувати

Аварський театр Російський театр Кумицький театр Театр ляльок

Пам'ятники архітектуриРедагувати

У Дагестані знаходяться 1200 будівель, визнаних пам'ятками архітектури, при цьому 40 з них відносяться до пам'ятників федерального значення[73]. Серед них є і пам'ятники всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Достопримечательности Дагестана
Фортеця Нарин-кала в Дербенті Джума-мечеть села Річа Фортеця-село Кала-Корейш Вірменська церква Святого Всеспасителя Дербентська Джума-мечеть Аул Старий Кахіб Старий аул Корода

Природоохоронні зониРедагувати

ЗаповідникиРедагувати

На прилеглих до заповідних ділянках землях і водному просторі створені охоронні зони загальною площею 21065 га, в тому числі, в Кизлярській затоці — 19890 га, і на Сарикумі — 1175 га.

ЗаказникиРедагувати

  • Заказник «Тляратинський» — державний природний заказник федерального значення, розташований в Тляратинському районі, у верхів'ях річки Аварське Койсу (басейн р. Джурмут) і охоплює північні схили Головного Кавказького хребта і південно-західні відроги хребта Нукатль. Організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів Дагестанської АРСР від 16 грудня 1986 р. № 491 відповідно до розпорядження Ради Міністрів Дагестанської АРСР від 23 вересня 1986 року № 441-р з метою збереження, відновлення та відтворення цінних у господарському відношенні мисливських тварин і середовища їх проживання у високогір'ї Великого Кавказу.

Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009 р. № 360[87].

  • Заказник «Самурський» — державний природний заказник федерального значення, розташований на території Магарамкентського (9,3 тис. га) і Дербентського (1,9 тис. га) районів. «Самурський» організований Наказом Головного управління мисливського господарства і заповідників при Раді Міністрів РРФСР від 28 травня 1982 р. № 162 без обмеження терміну дії.

Переданий у відання заповідника Наказом Міністерства природних ресурсів і екології Російської Федерації від 3 листопада 2009 р. № 362. Заказник має профіль біологічного (зоологічного) і призначений для збереження і відновлення цінних у господарському відношенні, а також рідкісних об'єктів тваринного світу, що перебувають під загрозою зникнення, і середовища їх проживання.

Площа Заказника 11,2 тис. га. На території заказника розташовано 7 населених пунктів сільського типу, 3 прикордонні застави, Приморський риборозплідний завод, землі кількох сільгосппідприємств і орендарів[88].

 
Пам'ятник «Скорботна мати» в парку Бойової Слави Дербента
  • 'Заказник «Аграханський»'  — державний природний заказник федерального значення, розташований на території Аграханської затоки. Заснований 1983 року. Всього в заказнику налічується 200 видів птахів. На території 39.000 гектарів, живуть пелікани і рожеві фламінго, лелеки і чаплі та багато інших[89].

Пам'яткиРедагувати

  • Меморіальний комплекс Азіза Алієва — відкритий 11 травня 2016 року меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва в Махачкалі[90].
  • Меморіальний комплекс «Скорботна мати» — відкритий 8 травня, напередодні Дня Перемоги в Дербенті меморіал, основний елемент якого — фігура жінки з молитовно простягнутими руками — був відлитий з бронзи в Санкт-Петербурзі.
  • Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятник геополітичного значення, нагадує про добровільне приєднання перського міста-фортеці до Російської імперії майже 300 років тому[91].

СпортРедагувати

Сьогодні Дагестан є одним з лідерів серед регіонів Росії зі спортивних досягнень[92][неавторитетне джерело]. Протягом 50 років Дагестан є кузнею кадрів всесвітньо відомих борців. У республіці народилися 10 олімпійських чемпіонів, 41 чемпіонів світу, 89 чемпіонів Європи [джерело не вказане 2376 днів]. Дуже популярний в Дагестані футбол. Махачкалінський футбольний клуб «Анжи» виступає в російській Прем'єр-Лізі. Так само у ПФЛ (третя за силою футбольна ліга Росії) виступає ще один футбольний клуб з Махачкали — «Легіон-Динамо». У Каспійську розташований найбільший у Дагестані стадіон Анжи Арена місткістю в 30 тисяч глядачів. На Анжи Арені проводить свої матчі футбольний клуб Анжи.

ФотогалереяРедагувати

[2] Airdag Showreel 2016 (аерознімання у Дагестані)

Гори Агульского району. Березень 2016.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Коментарі
  1. Згідно з конституцією, державними мовами республіки є російський і всі мови народів Дагестану. Однак тільки 14 мов мають свою писемність і функціонують як державні.
Використані джерела
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «2017AA» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
  3. (рос.) Юнус Дешерійовіч Дешерієв Порівняльно-історична граматика нахських мов і проблеми походження і історичного розвитку гірських кавказьких народів. — Чечено-Інгушське книжкове вид-во, 1963. — С. 554.
    Оригінальний текст (рос.)

    Н.Я. Марр предполагал, что слово «Албания» обозначает «страна гор»

  4. (рос.) Походження Хунз.
  5. а б Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь / Відп. ред. P. A. Агєєва. — Москва : Русские словари, 1998. — С. 130. — ISBN 5-89216-029-7.
  6. В. В. Бартольд Сочинения. — Наука, 1965. — Т. 3. — С. 408.
  7. (рос.) Республіка Дагестан
  8. а б в (рос.) Клімат | Туризм в Дагестані
  9. Берг Л.С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. — М.—Л., 1948. — Т. 1. — С. 254.
  10. (рос.) Диссертация: Приемы увеличения мощности панотнозо слоя каменистый почв речных долин Приморской низменности Дагестана
  11. (рос.) БОЛЬШАЯ СТРАНА :: РЕСПУБЛИКА ДАГЕСТАН
  12. (рос.) Дерев'янко А. П., Анойкін А. А., Казанський А. Ю., Матасова Г. Г. Нові дані з обґрунтування віку ранньопалеолітичного комплексу артефактів місцезнаходження Рубас-1 (Приморський Дагестан) // Звістки Алтайського державного університету. Випуск № 3 (87) / том 2 / 2015.
  13. (рос.) Ожерел'єв Д. В. Культурно-хронологічне визначення кам'яних знахідок з шару 129 багатошарової ранньопалеолітичної стоянки Мухкай II. Короткі повідомлення Інституту археології. Вип. 241 (2015)
  14. (рос.) Чєпалига А. Л., Амірханов Х. А., Садчікова Т. А., Трубіхін В. М., Пірогов А. Н. Геоархеологія олдувайских стоянок гірського Дагестану. Бюлетень Комісії з вивчення четвертинного періоду. № 72. Москва. ГЕОС. 2013. — С. 73-94.
  15. (рос.) По Дагестану два мільйони років тому бродили гомо еректус (интервью Хізрі Амірханова)
  16. (рос.) Ільська стоянка на Кубані
  17. (рос.) Іслам на Північному Кавказі
  18. http://old-ru.ru/05-3.html
  19. (ст.-слов'ян.) А.А. Цагарелі Сношенiя Россiи съ Кавказомъ въ XVI—XVIII столѣтiяхъ. — Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1891.
  20. а б (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
  21. а б Магомедов Р.М. Історія Дагестану з найдавніших часів до кінця XIX ст.. — 1968.
  22. (рос.) Бєлокуров Сергій Олексійович Сношения России с Кавказом. Выпуск 1-й. 1578—1613 гг.
  23. а б (азерб.) Бакіханов А. К. Період Четвертий. Від вступу на престол Сефевидів до смерті Надір-шаха (906/1501 – 1160/1747 рр.) // Гюлистан-и Ирам = Ҝүлүстани-Ирəм. — Баку : Элм, 1991 (репрінт 1841 р.). — С. 109—110. — ISBN 3-8066-0236-2.
  24. (рос.) Потто В. О. Глава 1. Кавказ до Петра // Кавказька війна в окремих нарисах, епізодах, легендах і біографіях // в 5 томах = Кавказская война въ отдѣльныхъ очеркахъ, эпизодахъ, легендахъ и бiографияхъ. — 2-е вид. — СПб. : Тип. Є. Євдокимова, 1887. — Т. 1. Від найдавніших часів до Єрмолова / Вип. 3. — С. 10—14.
  25. (рос.) Газават.ру :: История — Гражданская война — ДЕНЬГИ ЭМИРАТА УЗУН-ХАДЖИ
  26. (рос.) Нахібашев Махач Закар'яєв. Узун-Хаджі Салтинський — суспільно-політичний і релігійний діяч Дагестану і Чечні
  27. (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу». Науково-довідковий посібник під редакцією академіка В. А. Тишкова. Москва — П'ятигорськ — Ставрополь. 2013. С. 54 — 55
  28. (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу». 2013. С. 56
  29. (рос.) ІЕА РАН: «Історико-культурні традиції народів Північного Кавказу». 2013. С. 58
  30. (рос.) ПОСТАНОВА від 13 травня 1991 року ПРО ДЕРЖАВНИЙ СТАТУС ДАГЕСТАНСЬКОЇ АРСР
  31. (рос.) Закон РРФСР від 24 травня 1991 року «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) РРФСР»
  32. (рос.) У Каспійську пом'янули жертв теракту 1996 року
  33. (рос.) Республіка Дагестан. Теракт в Каспійську
  34. (рос.) Вести. Ru: Вбивство в Махачкалі: міністр міг стати жертвою екстремістів
  35. (рос.) Глава дагестанського МВС убитий в Махачкалі
  36. (рос.) Медведєв підписав договір про кордон з Азербайджаном
  37. (рос.) МЗС РФ: Кордон між Росією і Азербайджаном визначено як по дну Каспійського моря, так і по суші
  38. (рос.) Росія знову передала Азербайджану частину своєї території
  39. (рос.) Повідомлення Росстату про попередні підсумки ВПН-2010
  40. (рос.) Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2017 року і в середньому за 2016 рік. 2017-03-10. Процитовано 2017-03-12. 
  41. (рос.) Глава 1, Стаття 11 // Конституція Республіки Дагестан (2003 рік)
  42. (рос.) Оф. сайт ДДПУ. Мови мого Дагестану
  43. Всеросійський перепис населення 2002 року
  44. Інформаційні матеріали про остаточні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року
  45. Всеросійський перепис населення 2010 року. Офіційні підсумки з розширеними переліками за національним складом населення і за регіонами.: див.
  46. (рос.) Samizdat materials. — Ohio State University, Center for Slavic and East European Studies, 2010. — С. 114.
  47. (рос.) Г. А. Сергєєва (к.і.н.), Інститут етнології та антропології ім. М. М. Миклухо-Маклая. Narody Dagestana. «Наука», 2002. С.- 587
  48. (рос.) Т. А. Тітова Лезгинська родина на межі XIX-XX сторіч = Лезгинская семья на рубеже XIX—XX веков. — Казанський державний університет. — Казань : Новое знание, 1999. — С. 4.
  49. (рос.) Аліага Мамедлі Сучасні етнокультурні процеси в Азербайджані: основні тенденції та перспективи = Современные этнокультурные процессы в Азербайджане: основные тенденции и перспективы. — Баку : Хазар, 2008. — С. 180.
  50. (рос.) Ш. М. Хапізов. Про те, як пантюркісти проводили перепис 1926 р. // Московський комсомолець у Дагестані. — Махачкала, 2015.
  51. (рос.) В. А. Ніконов, Г. Г. Стратанович. Етнографія імен. — Москва: Наука, 1971. — С. 15.
  52. (рос.) В. В. Бартольд. Праці з історичної географії / О. Г. Большаков, А. М. Беленицький. Східна література РАН. М., 2002. С. 410. — 711 с.
    Все эти народности объединяются сейчас под названием лезгины…
  53. (рос.) Підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року. — Том 3. Національний склад і володіння мовами
  54. (рос.) Вучетич Н. «Четыре месяца в Дагестане». «Кавказ», № 72. Тіфліс, 1864.
  55. (рос.) Іхілов М. М. Материалы по этнографии рутулов и цахур // Краткие сообщения Института этнографии АН СССР. — Москва, 1960. — Вип. XXXIII. — С. 26.
  56. (рос.) Закон Республіки Дагестан від 13.01.2005 № 6 про статус і кордони муніципальних утворень Республіки Дагестан
  57. (рос.) Адміністрації міст і районів
  58. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  59. (рос.) Підраховано за базою даних муніципальних утворень РФ
  60. (рос.) У Каспійську врочисто відкрили найбільшу сонячну електростанцію в Росії
  61. а б (рос.) Ю.С. Осіпов (голова редакційної ради) Велика Російська енциклопедія / Від. ред. С.Л. Кравець. — Москва : Наукове видавництво «Большая Российская энциклопедия», 2007. — Т. 8 Григор'єв-Динаміка. — С. 231. — 65000 прим. — ISBN 978-5-85270-338-5.
  62. Міністерство промисловості і енергетики Республіки Дагестан
  63. (рос.) Мирослава Крилова (19.02.2014). Свобода, рівність, братерство. Журнал РБК, № 3/2014. Москва: ТОВ "БизнесПресс", засновник "РБК Медиа". с. 22–27. Процитовано 2015-10-25.  Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)
  64. (рос.) Антон Фролов (20.02.2014, в 18:42). Випив, туман, оговтався - Дагестан. www.pravda.ru. Москва: Засіб масової інформації «Правда.Ру». Процитовано 2015-12-05. 
  65. (рос.) Торговельно-економічне співробітництво зі суб'єктами Російської Федерації
  66. (рос.) Дагестан посилить торгово-економічні зв'язки з Азербайджаном[недоступне посилання з 02.09.2017]
  67. Вексиллография.ру
  68. (рос.) Геральдика.ру
  69. (рос.) У Народних зборах РД затверджено Державний гімн Дагестану
  70. (рос.) Махачкалинський морський торговельний порт дивиться в майбутнє з оптимізмом і тримає курс на розвиток
  71. (рос.) Розпорядження Уряду Російської Федерації від 20 квітня 2016 року № 726-р «Про затвердження переліку аеропортів федерального значення»[1]
  72. (рос.) Абуєва Ж. Н. Дагестанська кухня. — Махачкала : Епоха. — 227 с. — ISBN 978-5-98390-108-7.
  73. (рос.) Сайт міста Дербент
  74. (рос.) Город — Музей | Дербент — Town [Офіційний сайт міста Дербент]
  75. (рос.) Як живеться православним у Дагестані?. ДТРК «Ставропілля». 5 вересня 2011. Архів оригіналу за 2012-08-31. Процитовано 2011-10-18. 
  76. (рос.) Гусейнов Г.-Б. Я. Коротка енциклопедія міста Дербента. — Махачкала : Юпитер, 2005. — С. 431-433. — ISBN 100002378610.
  77. (рос.) Дербентський маяк потребує капітальної реставрації
  78. (рос.) Маяк
  79. (рос.) Маяк «Дербентський»
  80. (рос.) Фортеця-село Кала-Корейш у Дагестані
  81. (рос.) Кала-Корейш
  82. (рос.) Джума-мечеть з мінаретом. XIII ст., XIX ст. Республіка Дагестан, Агульський район, с. Річа
  83. (рос.) Агульський район. Мечеть у селищі Річа
  84. (рос.) Ахтинська фортеця у Дагестані
  85. (рос.) Джума-мечеть з мінаретом
  86. Б. Гаджієв. Царські і шамілевські фортеці у Дагестані. Махачкала. 2006
  87. (рос.) Заказник «Тляратинський»
  88. (рос.) Заказник «Самурський»
  89. Аграханський заказник
  90. (рос.) Меморіальний комплекс імені громадського і політичного діяча Азіза Алієва відкрили в Махачкалі
  91. Землянка Петра I в Дербенті — пам'ятка геополітичного значення
  92. Уряд РД — Спорт

ЛітератураРедагувати

  • Ахмедханов К. Е. Мандрівка Дагестаном: Практичний посібник = Путешествие по Дагестану: Практическое руководство. — Москва : Фізкультура і спорт, 1988. — 272 с. — («По родным просторам»).
  • (рос.) История Дагестана с древнейших времен до наших дней. В двух томах. Ред. А. И. Османов. М., Наука, 2004.
  • (рос.) Кріштопа О. О. «Дагестан в ХІІІ — начале ХV вв. Очерк политической истории.» М., Мамонт; Таус, 2007.
  • (рос.) Карпов, Ю. Ю. Взгляд на горцев. Взгляд с гор. Мировоззренческие аспекты культуры и социальный опыт горцев Дагестана. СПб., Петербургское востоковедение, 2007.
  • (рос.) «Дагестан и мусульманский Восток. Сборник статей в честь профессора Амри Рзаевича Шихсаидова.» Упоряд. і відп. ред. А. К. Алікберов, В. О. Бобровніков. Махачкала, Видавничий дім Марджани, 2010
  • (рос.) Муртазалієв Р. А. Конспект флори Дагестану. — Махачкала, 2009. — Т. 1 (Lycopodiaceae--Urticaceae).

ПосиланняРедагувати