Архієпископ Никифор (грец. Αρχιεπίσκοπος Νικηφόρος в миру Микола Теотокі[2][3][4][5] (Феотокі), грец. Νικόλαος Θεοτόκης 15 лютого 1731(17310215), Керкіра, Венеціанська республіка31 травня 1800, Москва, Російська імперія) — грецький, український та російський богослов і педагог. Крім богослов'я, значна частина його робіт присвячена точних наук (фізики та математики)[6].

Никифор Теотокі
Nikiforos Theotokis.JPG
Архієпископ Астраханський і Ставропольський
28 листопада 1786 — 28 ноября 1786
Попередник: Антоній (Румовський)
Наступник: Тихон (Малинін)
Архієпископа Слов'янський і Херсонський
 
Діяльність: священник, богослов
Ім'я при народженні: Ніколай Теотокі
Νικόλαος Θεοτόκης
Народження: 15 лютого 1731(1731-02-15)
Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Іонічні острови, Греція[1]
Смерть: 31 травня (12 червня) 1800 (69 років)
Данилів монастир, Москва, Російська імперія
Похований: Данилів монастир

CMNS: Никифор Теотокі у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився на острові Керкіра. Походив зі старовинного грецького роду Теотокі (Феотокі), родоначальником якої був якийсь Георгій Теотокі, який переселився, по взяття Константинополя турками, з Візантії на острів Корфу. Батька його звали Стефаном, мати Анастасією.

Початкову освіту отримав під керівництвом місцевого вчителя ієромонаха Єремії Кавадії, що містив приватну школу на Корфу.

На п'ятнадцятому році життя був присвячений в звання церковного читця і пробув на цій посаді близько півроку; потім він відправився в Італію для продовження освіти і вступив в грецьку гімназію в Патавії. Там він навчався граматиці, риториці, піїтиці, логіці, філософії, богослов'ю, математики та фізики, а також мистецтву красномовства. Звідси Никифор вступив до Болонської академії, де завершив математичну, богословську й філософське освіту.

У 1748 році з великим запасом наукових знань він повернувся на батьківщину і вирішив присвятити себе служінню церкві.

Ставши відомим проповідником, в 1776 році переїхав до Російської імперії, в Україну на запрошення свого співвітчизника архієпископа Слов'янського і Херсонського (єпископська кафедра перебувала в Полтаві) Євгена Булгаріса. У 1779 році, після відставки Булгаріса став Слов'янським і Херсонським архієпископом. В кінці 1786 року з Полтави Никифор був переведений до Астрахані, на посаду Астраханського і Ставропольського архієпископа. У 1792 році за станом здоров'я пішов з єпископського посту і став настоятелем московського Данилова монастиря.

Автор підручників з фізики і математики, богословських праць.

Никифор активно полемізував з розкольниками; автор таких творів як:

  • «Окружне послання до старообрядців Херсонської єпархії», (або: «Окружне послання до всіх іменуючим себе старовірами в Слов'янській і Херсонській єпархії мешкаючим»[7])
  • «Відповіді на Соловецьку чолобитну розкольників»,
  • «Відповіді на питання іргизькіх розкольників і міркування про святий спокій»

Починаючи з 1780 року, Никифор взаємодіє зі старообрядницькими громадами з метою досягнення компромісу за методом Димитрія (Сеченова), який вперше поширив цю практику, що існувала у донських козаків на парафії Росії, дозволом їм здійснювати службу за своїм звичаєм — за старим обрядом, але визнаючи авторитет православної церкви. У наступні два десятиріччя цей компроміс поширився на всю країну затверджений московським митрополитом Платоном під назвою «єдиновірство».[7]

На думку деяких істориків, саме йому (а не його наступнику[8] Катеринославському архієпископу Амвросію) належить перше вживання слова духобори стосовно «духовних християн».

Преосвященний Никифор був похований 2 червня 1800 року, в день свого небесного покровителя святителя Никифора Константинопольського, в Даниловому монастирі відповідно до його заповіту[9].

Пам'ять про НикифораРедагувати

Головна торгова вулиця Керкири на острові Корфу названа за Никифором Теотокі (грец. Νικηφόρου Θεοτόκη англ. Nikiforou Theotoki Street[10]

У Даниловому монастирі ім'я преосвященного архіпастиря Никифора Феотокі записано в поминальний братський синодик . Тут споруджено хрест в його пам'ять.

Книги НикифораРедагувати

Велика частина творів Никифора написана грецькою мовою.

Російською мовою:

  • «Чотири слова про черницю» М. 1809)
  • «Окружне послання до старообрядців херсонської єпархії»
  • «Відповіді на соловецьку чолобитну розкольників»
  • «Відповіді на питання іргизьких розкольників і міркування про святий покій»(1-е вид. — 1800, 5-е вид. — М. 1834).

ПриміткиРедагувати

  1. а б http://www.britannica.com/EBchecked/topic/591151/Konstantinos-Theotokis
  2. Морозов О.С. Благодійницька та видавничо-просвітницька діяльність братів Зосимів (початок) - Мої статті - Каталог статей - МУЗЕЙ РІДКІСНОЇ КНИГИ Ніжин. nigin-museum.do.am. Процитовано 2021-02-22. 
  3. Нове Українське Письменство. sites.utoronto.ca. Процитовано 2021-02-21. 
  4. Ни-Нім. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5. izbornyk.org.ua. Процитовано 2021-02-22. 
  5. Книговир (середа, 11 вересня 2019 р.). КНИГОВИР: БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. КНИГОВИР. Процитовано 2021-02-22. 
  6. см. соотв. статью ЭСБЕ
  7. а б Катунин Ю. А., Бельский А. В. Этапы борьбы за создание церкви у старообрядцев // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 106—109.
  8. Екатеринославская епархия (в 1786 г. Славенская и Херсонская епархия была преобразована в Екатеринославскую и Херсонскую)
  9. Московский некрополь. — СПб., 1908. — Т. 2. — С. 337.
  10. Corfu Island — Places to Visit(англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Дмитриевский, Алексей Афанасьевич К вопросу о проповеднических трудах Никифора-Феотоки, в бытность его архиепископом Астраханским и Ставропольским Астрахань: тип. Н. Л. Рослякова, 1895
  • Никифор Феотоки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXI.
  • Никифор (Феотоки) // Русский биографический словарь: в 25 т. — СПб., 1914. — Т. 11 : Нааке-Накенский — Николай Николаевич. — С. 337—339. (рос.)
  • Благословенным христианам Греции и России: [жизнь и труды архиепископа Никифора Феотокиса, (1731—1800)]. — М.: «Даниловский Благовестник», 2006. — С. 344. — ISBN 5-89101-175-1.

ПосиланняРедагувати