Вікіпедія

Дунаєвський Ісак Осипович

композитор радянських часів

Іса́к (Ку́ни) О́сипович Дунає́вський (Іцхак-Бер бен Бецалель-Йосеф Дунаєвський[3]) (нар. 18 (30) січня 1900(19000130), Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Полтавська область, Україна) — 25 липня 1955, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський композитор українського єврейського походження. Народний артист РРФСР (1955).

Дунаєвський Ісак Осипович
рос. Исаак Дунаевский
Основна інформація
Дата народження 18 (30) січня 1900
Місце народження Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті 25 липня 1955(1955-07-25)[1][2] (55 років)
Місце смерті Москва, СРСР
Причина смерті інфаркт міокарда
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія і СРСР
Національність єврей
Професії композитор, диригент, кінокомпозитор, музичний педагог
Освіта Харківське музичне училище імені Бориса Лятошинського і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Жанри пісня і оперета
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
Діти Дунаєвський Максим Ісаакович
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дунаєвський.

Біографія ред.

Син заможного службовця-єврея Цалі Дунаєвського. У 1918 році після закінчення гімназії, одночасно з навчанням у консерваторії, вступив до Харківського університету на юридичний факультет, бо вважав, що музикант повинен бути всебічно освіченою людиною. В університеті він навчався близько двох років і, лише після його реорганізації у 1920, остаточно вирішив пов’язати своє життя з музикою. Закінчив Харківську консерваторію (1919) за класом скрипки І. Ю. Ахрона; композицією займався в С. С. Богатирьова. Працював композитором і диригентом у харківських драматичних театрах. З 1924 жив у Москві, де керував музичною частиною Театру сатири.


Дунаєвський — один із творців радянської оперети, автор 12 творів у цьому жанрі. Серед його робіт — «Наречені» (рос. «Женихи») (пост. 1927), «Золота долина» (пост. 1937), що запам'ятала образи радянської молоді, і ін. Не відкидаючи традицій неовіденської оперети (Імре Кальман, Франц Легар), Дунаєвський прокладав нові шляхи, тісно зв'язавши оперету з радянською масовою піснею й народною творчістю. Композитор увів у свої твори великі ансамблі, розгорнуті фінали, оркестрові епізоди. В опереті «Вільний вітер» (рос. «Вольный ветер») (пост. 1947) Дунаєвський уперше в цьому жанрі відобразив тему боротьби за мир. Серед найкращих оперет Дунаєвського також «Син клоуна» (пост. 1950), «Біла акація» (пост. 1955).

Найяскравіше виявився талант Дунаєвського у музиці до фільмів: «Веселі хлоп'ята» (1934), «Три товариші» (1935), «Воротар» (1936), «Цирк» (1936; Сталінська премія, 1941), «Діти капітана Гранта» (1936), «Волга-Волга» (1938; Сталінська премія, 1941), «Світлий шлях» (1940), «Весна» (1947), «Кубанські козаки» (1950; Сталінська премія, 1951). Композитор став одним із творців радянської музичної кінокомедії, зробивши музику одним з головних компонентів драматургії фільму.

 
Дунаєвський за фортепіано

Найважливіший етап в історії радянської пісенної творчості — пісні Дунаєвського. Вони сповнені оптимізму й віри в життя. Його «Пісня про Батьківщину» (з фільму «Цирк»; текст В. І. Лебедєв-Кумачу) стала позивними Центрального радіо.

Стиль Дунаєвського склався на основі міської пісенної й інструментальної побутової музики, а також тісно пов'язаний з оперетою й джазом. Композитор створив новий тип масової пісні. Це пісні-марші: («Марш весёлых ребят», «Песня о Каховке», «Спортивный марш», «Песня о весёлом ветре», «Марш энтузиастов»), характерною рисою яких є динаміка пружних ритмів, загальний мажорний колорит. Стилістично близькі до них пісні «Дороги-дороги», «Дорожная песня». Ліричні пісні Дунаєвського в ряді випадків споріднені з жанром лірико-побутового романсу (пісні з фільмів «Воротар», «Шукачі щастя», «Волга-Волга» й ін.). Пісня «Летите, голуби» у ліричній формі виразила прагнення людей перепинити шлях загарбницьким війнам. Дунаєвському належать пісні-вальси («Вечер вальса», «Школьный вальс», «Молчание», «Не забывай»), пісня «„Эх, хорошо в стране советской жить!“». Він також автор балетів і музики до драматичних спектаклів.

Творчість Дунаєвського вплинула на багатьох радянських композиторів. Дунаєвський — депутат Верховної Ради РРФСР 1-го скликання. Нагороджений 2 орденами, а також медалями. Помер 25 липня 1955 року в 11-й годині ранку від спазму серця.

Список творів ред.

Оперети ред.

  • «І нашим, і вашим» (1924)
  • «Наречені» (1927)
  • «Солом'яний капелюшок» (1927)
  • «Ножі» (1928)
  • «Полярні пристрасті» (1929)
  • «Мільйон мук» (1932)
  • «Золота долина» (1937)
  • «Дороги до щастя» (1940)
  • « Вільний вітер» (1947)
  • «Син клоуна» (1950)
  • « Біла акація» (1955) (незакінчена).

Балети ред.

  • «Відпочинок фавна» (1924)
  • «Мурзілка» (1924)
  • «Наречена і автомат» (1934)
  • «Джеккі — 14-річний матрос»

Музика до вистав ред.

Написав музику до 30 спектаклів:

  • «Тартюф» (Мольєр)
  • «Весілля Фігаро» (Бомарше)
  • «Принцеса Турандот» (Гоцци)

Фільмографія ред.

 

Пісні ред.

Ісаак Дунаевский є автором музики більш як 100 пісень:

  • «Моя Москва» («Дорогая моя столица»), що стала 1995 року офіційним Гімном Москви
  • «Песня о Родине» (із фільму «Цирк»; текст В. И. Лебедева-Кумача)
  • «Эх, хорошо в стране советской жить!»
  • «Марш весёлых ребят»'' (із фільму «Весёлые ребята»)
  • «Песня о Каховке»
  • «Спортивный марш»
  • «Песня о весёлом ветре»'' (із фільму «Дети капитана Гранта»)
  • «Ой, цветёт калина»
  • «Каким ты был»
  • «Бывайте здоровы, живите богато»
  • «Марш энтузиастов»
  • «Пути-дороги»
  • «Дорожная песня»
  • «Летите, голуби»
  • «Вечер вальса»
  • «Школьный вальс»
  • «Молчание»
  • «Не забывай»
  • «Заздравная»

Пам'ять ред.

  • Вулиця ім. Дунаевського (Дніпро)
  • Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І. О. Дунаевського (Україна, Харків)
  • Дитяча музична школа ім. І. О. Дунаєвського (Україна, Лохвиця)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Минчёнок Д. А. Дунаевский: Красный Моцарт / Послесловие Е. И. Дунаевского. — М.: Молодая гвардия, 2006. — С. 7. — 374 с. — (Жизнь замечательных людей: Сер. биогр.; Вып. 1023). — 5000 экз.

Джерела та література ред.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Дунаєвський Ісак Осипович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дунаєвський Ісак Осипович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дунаєвський_Ісак_Осипович&oldid=42348674