Кондратюк Юрій Васильович

Український вчений-винахідник, піонер ракетної техніки.

Ю́рій Васи́льович Кондратю́к (справжнє ім'я Шаргей Олександр Гнатович; нар. 9 (21) червня 1897(18970621), Полтава, Україна — місце та дата смерті невідомі, не раніше 1942) — український учений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон».

Олександр Гнатович Шаргей
Кондратюк, Юрий.jpg
Ім'я при народженні Шаргей Олександр Гнатович
Псевдо Кондратюк Юрій Васильович
Народився 9 (21) червня 1897
Полтава, Російська імперія
Помер 23 лютого 1942(1942-02-23)[1] (44 роки)
Калуга, Тульська область, РРФСР, СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР
УРСР
Національність українець
Діяльність інженер
Галузь космонавтика
Відомий завдяки вчений-винахідник, піонер ракетної техніки й теорії космічних польотів
Alma mater Друга полтавська чоловіча гімназія
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання прапорщик[2]
Конфесія католик[3]
Рід Шаргей, Шліпенбах
Батько Ігнатій Бенедиктович Шаргей
Мати баронеса Людмила Львівна Шліпенбах[3]
Герб

Шліпенбах

ЖиттєписРедагувати

 
Юрій Кондратюк

Народився в Полтаві. Мати, Людмила Львівна Шаргей (у дівоцтві баронеса[3] Шліпенбах гербу «Шліпенбах»), — викладачка французької мови, батько, Ігнатій Бенедиктович Шаргей, — католицького[3] віросповідання, студент Київського університету. Вихованням маленького Олександра займались його бабуся Катерина Кирилівна і нерідний дід, її другий чоловік Яким Микитович Даценко, син священиків з села Мала Павлівка, колишньої Грунської сотні. У місті Яким Даценко людина відома — колишній земський лікар міста Зінькова, та ще статський радник, який служить у казначействі. Нерідко сам Яким Микитович, один або з Панасом Мирним відправлявся в Полтаві на Малу Садову вулицю, де жив Володимир Галактіонович Короленко. Мати Олександра Шаргея хворіла й не виходила з психіатричної лікарні. Батько Олександра ж, з категорії «вічних студентів», навчався у Німецькій імперії. Олександр Шаргей писав в автобіографічній анкеті про своїх батьків таке: «…меня вырастил неродной дедушка». Після повернення до Російської імперії 1906 року батько, Ігнатій Бенедиктович, забрав із собою сина до столиці імперії Санкт-Петербургу.

У 19101916 навчався в Другій полтавській чоловічій гімназії. Закінчив її зі срібною медаллю.

1916 року вступив до механічного відділення Петроградського політехнічного інституту, але в листопаді того ж року був призваний в армію і зарахований до школи прапорщиків при одному з петербурзьких юнкерських училищ. До демобілізації в березні 1918 року воював на турецькому фронті. Після Жовтневого перевороту як офіцер революційної армії вільної Росії був мобілізований до Білої армії, але дезертирував із неї і оселився в містечку Сміла (тепер Черкаська область). Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, за допомогою своєї мачухи Олени Петрівни Карєєвої роздобув документи на ім'я Юрія Васильовича Кондратюка і під цим іменем прожив до кінця життя.

Незалежно від Костянтина Ціолковського вивчав основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. У праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет. Першим сформулював теорію багатоступеневих ракет, запропонував використовувати для ракетного палива деякі метали й неметали та їхні водневі сполуки. Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для розв'язання цих проблем.

Багато ідей Юрія Кондратюка (про створення космічних систем, про розрахунки траєкторій польотів для висадки на місячну поверхню) використано у практичній космонавтиці. Зокрема, результати його наукової праці «Про завоювання міжпланетних просторів» були використані при плануванні висадки американських астронавтів на Місяць (1969), на зворотному боці якого іменем Кондратюка названо кратер.

З початком Другої світової війни вступив добровольцем до народного ополчення.

Довгий час уважалося, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року (тому на меморіальній дошці у Полтаві, фото якої наведено нижче, роком смерті вченого вказано 1941 рік). Проте, згодом були знайдені докази того, що Ю.Кондратюк був живий і після цієї дати (наприклад його підпис у відомості, датований січнем 1942 року)[7]. Тому поширеною стала версія, що вчений загинув 23 лютого 1942 року під містом Кіровим Калузької області. Похований у братській могилі, розташованій у сосновому лісі на околиці міста Кірова Калузької області (у кінці вулиці Красний Бор, за 20 метрів від дороги Кіров — Верхня Пісочня; 54°05′11″ пн. ш. 34°16′53″ сх. д. / 54.0866056° пн. ш. 34.2814944° сх. д. / 54.0866056; 34.2814944)[8][9]. За версією Джона Губолта, помер у 1952 році[10]. Проте найбільш імовірною є версія, що він загинув у концтаборі. Як аргумент прихильники цієї версії наводили факт виявлення після війни в Пенемюнде рукописного зошита Юрія Кондратюка з формулами й розрахунками з ракетної техніки.[11].

 
«Завоювання міжпланетних просторів».

Основні дати творчого життяРедагувати

  • 1925 року надіслав до Головнауки у Москву рукопис «Про міжпланетні подорожі», продовжував працювати механіком у різних містах та регіонах СРСР (Кубань, Осетія, Сибір). «Найповніше дослідження міжпланетних подорожей з усіх, що були написані досі», — так відгукнувся про дослідження Кондратюка професор Ветчинкін;
  • У січні 1929 року в Новосибірську побачила світ книга Кондратюка-Шаргея «Завоювання міжпланетних просторів» (видана власним коштом автора);
  • 1930 року засуджений за неправдивим звинуваченням у шкідництві, працював у конструкторському бюро ОДПУ інженером-конструктором (до 1932 року);
  • 19321933 — у Новосибірську працював над проєктом потужної Кримської вітроелектростанції. Наступного року продовжив цю роботу в Харкові. Проєкт передбачав вітроелектростанцію потужністю в 12 тисяч кіловат, тоді як зарубіжні аналоги обмежувалися сотнею;
  • 1939 року Кондратюк очолив відділ проектно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві.

Внесок у науку і міжнародне визнанняРедагувати

Юрій Кондратюк увійшов до історії науки і техніки як автор багатьох оригінальних ідей (і не лише для космосу), реалізованих його послідовниками в практиці розвитку ракетно-космічної галузі. Зокрема, він уперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами тощо. Очевидно, найбільшим його досягненням є проєкт розрахунків польоту людини на Місяць, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на природний супутник Землі. Наприкінці 1960-х років журнал «Лайф» познайомив читачів з деякими деталями підготовки американської програми «Аполлон». У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Хуболта, яка пропонувала вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць спеціальну кабіну. Цю ідею, з якою пізніше погодилися всі керівники американської програми, взяли з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів».

  «Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано спостерігав на мисі Кеннеді [12] за стартом ракети, що мала понести корабель „Аполлон-9“ у напрямку до Місяця, я думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів».  

— Д.Хуболт

Астронавт Ніл Армстронг у 1969 році здійснив мрію Кондратюка («Лунар-орбіт-рандеву»).

Ушанування пам'ятіРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Енциклопедія історії УкраїниНаукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. Левин Владимир, «Линия жизни Александра Шаргея», г. Москва, сайт «NewsWe.com» (рос.)
  3. а б в г Шаргей — Кондратюк — Луна, Информационно-исторический портал «ваш год рождения» (рос.)
  4. Сергій Грабовський. Хто ви, Юрій Кондратюк? // Український тиждень. 21 червня, 2012
  5. В. А. Шендеровський. Кондратюк Юрій Васильович Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  6. Кондратюк Юрій Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2 с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., С. 355—356]
  7. А.Железняков «КОНДРАТЮК Юрий Васильевич (А. И.ШАРГЕЙ)» // «Энциклопедия „Космонавтика“»(рос.)
  8. Юрий Васильевич Кондратюк // Космический мемориал (narod.ru). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012. 
  9. Юрий Васильевич Кондратюк // Космический мемориал (Є.Румянцева)
  10. Полтавчанин открыл американцам трассу на Луну
  11. Юрий Кондратюк — разработчик трассы полёта на Луну
  12. Назва мису Канаверал у 1964-1973 роках
  13. Значки и медали, изготовленные 6-м Управлением космодрома Байконур МО СССР, Федерациями космонавтики СССР, России, Украины и другие. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 4 серпня 2015. 
  14. а б Геральдика и космос: утверждены награды Аэрокосмического общества Украины. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 серпня 2015. 
  15. Пам'ятні монети України. Юрій Кондратюк
  16. Google. Логотип «115 років від дня народження Юрія Кондратюка»
  17. Юрій Васильович Кондратюк у Залі Слави Музею історії космосу у Нью-Мексико(англ.)
  18. Інтерв'ю академіка С.Довгого. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015. 
  19. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати