Шишацький район
Шиша́цький райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у Полтавській області України. Адміністративний центр — смт Шишаки. Населення становить 21 165 жителів (на 1.08.2012).
| Шишацький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Район на карті області | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область/АРК: | Полтавська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 5325700000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 20 341 (на 1.02.2016) | ||||
| Площа: | 790 км² | ||||
| Густота: | 25.7 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-5352 | ||||
| Поштові індекси: | 38000—38043 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Шишаки | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 14 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 76 | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Адреса: | 38000, Полтавська обл., Шишацький р-н, смт Шишаки, вул. Партизанська, 2, 9-12-57 | ||||
| Вебсторінка: | Шишацька РДА | ||||
| Голова РДА: | Іваненко Віктор Борисович | ||||
| Голова ради: | Лубенець Юрій Іванович | ||||
| Мапа | |||||
|
| |||||
|
| |||||
ГеографіяРедагувати
Район межує з Великобагачанським, Диканським, Зіньківським, Миргородським i Решетилівським районами Полтавської області.
| Миргородський район | Зіньківський район | Зіньківський район |
| Великобагачанський район | 
|
Диканський район |
| Великобагачанський район | Решетилівський район | Решетилівський район |
Розташований у північно-східній частині Полтавської області у межах Придніпровської низовини, лівобережної Дніпровської зони лісостепу. Площа району 0,79 тисяч км².
Вищий лівий берег — це виняток з правила Г. Коріоліса, відповідно до якого у північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина). Територія 14 км².
З природних багатств є нафта, газ, глина, пісок, джерела мінеральних вод, незначні запаси торфу, родючі чорноземні ґрунти.
Через район протікають річки Псел, Грузька Говтва, Стеха, Грунь-Ташань.
ІсторіяРедагувати
Утворено Шишацький район 1923 року з Шишацької, Яреськівської та Баранівської волостей Миргородського повіту. З 1923 по 1930 роки входив до Полтавської округи. 1935 року Шишацький район став самостійною одиницею Харківської, а з 1937 року Полтавської областей. 1952 року, під час відзначення 100-річчя з дня смерті Миколи Гоголя, район було перейменовано на Гоголівський.[1] 1962 року район включено до складу Диканського. З 1966 року Шишацький район було відновлено.
Адміністративний поділРедагувати
У районі 77 населених пунктів (одне селище міського типу та 76 сіл), які підпорядковані одній селищній та 14 сільським радам. Адміністративний центр — смт Шишаки[2]
НаселенняРедагувати
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 10 871 | 2055 | 1355 | 3307 | 2701 | 1389 | 64 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 13 165 | 1980 | 1316 | 3283 | 3298 | 2904 | 384 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 23071 | 95,97% |
| росіяни | 659 | 2,74% |
| азербайджанці | 98 | 0,41% |
| білоруси | 50 | 0,21% |
| молдовани | 42 | 0,17% |
| інші | 120 | 0,50% |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 23253 | 96,73% |
| російська | 610 | 2,54% |
| азербайджанська | 82 | 0,34% |
| молдовська | 27 | 0,11% |
| вірменська | 18 | 0,09% |
| інші | 47 | 0,20% |
Населення становить 21 165 жителів (на 1.08.2012).
ЕкономікаРедагувати
Серед промислових підприємств у районі діє закрите акціонерне товариство «Пласт», відкрите акціонерне товариство «Яреськівський цукровий завод», відкрите акціонерне товариство «Шишацький сирзавод», хлібокомбінат, завод мінеральних вод, відкрите акціонерне товариство «Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство», відкрите акціонерне товариство «Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство», міжгосподарський комбікормовий завод.
У районі діє 17 приватних сільськогосподарських підприємств, 31 селянське фермерське господарство.
ПолітикаРедагувати
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Шишацького району були створені 23 виборчі дільниці. Явка на виборах складала - 66,57% (проголосували 11 323 із 17 008 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 45,79% (5 185 виборців); Олег Ляшко - 19,67% (2 227 виборців), Юлія Тимошенко - 16,83% (1 906 виборців), Анатолій Гриценко - 4,29% (486 виборців), Сергій Тігіпко - 3,70% (419 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,00%.[5]
Пам'яткиРедагувати
Серед археологічних пам'яток, виявлених в Шишаках, є 5 курганів, знайдено крем'яні вироби доби неоліту, 2 поховання епохи бронзи. В урочищі Дернова Долина виявлено поселення ранніх слов'ян Черняхівської культури (II–VI ст. н. е.). Тут знайдено речі, якими користувались люди скіфського періоду та більш пізнього періоду племен — сіверян.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1952 — № 1 — с. 11.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Шишацького району на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Полтавська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Полтавська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 2017-04-08.
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-02-27. Процитовано 2016-03-29.
| Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (березень 2016) |