Драгоманов Яків Якимович
Яків Якимович Драгоманов (8 (20) березня 1801–1840)[2] — прапорщик Полтавського піхотного полку, декабрист, брат Петра Якимовича Драгоманова, дядько історика Михайла Петровича Драгоманова та письменниці Олени Пчілки.
| Драгоманов Яків Якимович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 24 лютого (8 березня) 1801[1] Малі Будища, Гадяцький район, Полтавська область |
| Помер | 1840 |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець, поет, перекладач |
| Військове звання | прапорщик |
| Батько | Драгоманов Яким Стефанович |
| Мати | Драгоманова Ганна Якимівна |
| Брати, сестри | Драгоманов Петро Акимович |
Життєпис
ред.З дворян Полтавської губернії. Народився в с. Монастирські Будища Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині с. Малі Будища Гадяцького повіту Полтавської області). Батько — військовий скарбничий, колезький асесор Яким Стефанович Драгоманов. Мати Ганна Драгоманова походила із заможного роду Колодяжинських.
У службу вступив до канцелярії ради військового міністра — 1 березня 1817 року, переведений до канцелярії військового губернатора в чині губернського реєстратора — 1 серпня 1817 року, звільнений з канцелярії — 17 серпня 1820 року.
1820 року вступив юнкером доПолтавського піхотного полку, згодом став прапорщиком і поповнив ряди таємного «Південного товариства», затим — Товариства об'єднаних слов'ян з весни 1825 року. Драгоманов однією з причин створенняТовариства об'єднаних слов'ян вважав необхідність боротьби проти бідності селян. Знав, що метою товариства є зміна уряду. Читав клятву слов'ян. Два рази був на зборах у Андрієвича. Сам в товариство нікого не прийняв, серед підлеглихагітацію не проводив. У день повстання на Сенатській площі він перебував у шпиталі, і це врятувало його від каторги. На слідстві Яків Драгоманов поводився гідно, відкрито заявивши, що джерелом його революційних переконань є невдоволення чинним ладом.[3]
Заарештований і доставлений в Головну квартиру 1 армії для залучення до військового суду.
Височайше наказано (15 грудня 1825 року) тримати 3 місяці у Дінабурзькій фортеці і перевести в полки 3 піхотної дивізії під суворий нагляд начальства.
Після закінчення терміну ув'язнення в фортеці переведений в Староінгерманландскій піхотний полк — 16 грудня 1826 року. В чині прапорщика, звільнений від служби за хворобою — 21 лютого 1828 року і залишений під суворим секретним наглядом.
Цей факт вияву інакомислення міцно закарбується в пам'яті всіх членів драгоманівського роду й передаватиметься в подальшому від покоління до покоління як одна з його знакових характеристик.
В кінці 1830-х років в журналах друкувалися його вірші. За сприянням друзів і брата Петра, який жив тоді в Петербурзі, йому вдавалося час від часу публікувати свої вірші в періодичній пресі, в альманахах — «Північному Меркурії», «Гірлянда», «Сині батьківщини».[4]
Декабристу Драгоманову не судилося стати великим поетом. Досягла вершин поезії внучка його брата, Петра Якимовича Драгоманова — Лариса Петрівна Косач (Леся Українка).
Примітки
ред.- ↑ Russian Writers 1800-1917: Tome 2 / под ред. П. А. Николаев — Москва: Большая российская энциклопедия, 1992. — Т. 2. — 623 с. — ISBN 5-85270-064-9, 5-85270-011-8
- ↑ Драгоманов Яків Якимович. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
- ↑ Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.- М., «Наука», 1988, с.254
- ↑ Анатоль Костенко. Леся Украинка. Часть первая. Предки, от герцога до казацкого сотника. Драгоманы. Поэт и декабрист. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 6 жовтня 2012.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.- М., «Наука», 1988, с.65 (рос.)
- П. Г. Усенко. Драгоманов Яків Якимович. [Архівовано 27 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 6. К., 2009. 204 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. 440 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- «Українські декабристи чи декабристи на Україні?»: Рух декабристів очима істориків 1920-х років / Упор., вступ. ст. та примітки Григорія Казьмирчука, Юрія Латиша. К., 2011. 195 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Латиш Ю. В. Декабристи в Україні. Історіографічні студії. Київ, 2014. — 237 с. [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.]