Відкрити головне меню

Ка́рлівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської області з центром у місті Карлівці.

Карлівський район
Coat of Arms of Karlivka raion.svg Flag of Karlivskiy Raion in Poltava Oblast.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Полтавська область
Код КОАТУУ: 5321600000
Утворений: 1923
Населення: 34 039 (на 1.02.2016)
Площа: 854 км²
Густота: 41.7 осіб/км²
Тел. код: +380-5346
Поштові індекси: 39500—39543
Населені пункти та ради
Районний центр: Карлівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 12
Міста: 1
Села: 25
Селища: 11
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 39500, Полтавська обл., Карлівський р-н, м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, 85, 2-21-71
Вебсторінка: Карлівська РДА
Голова РДА: Кобченко Олексій Володимирович
Голова ради: Світлик Петро Михайлович
Мапа

Commons-logo.svg Карлівський район у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

ІсторіяРедагувати

Місто засноване на початку XVIII століття. У 1-й чверті XVIII століття землі Полтавського полку між річками Коломак й Орчик було віддано на ранг генералові російської армії І.-Б. Вейсбаху (уродженець Богемії з Карлових Вар). Він і перейменував Орчик на Карлівку. Після смерті Вейсбаха російська імператриця Анна Іванівна подарувала ці землі фельдмаршалу Мініху, який назвав слободу Мініхполь. Є версія, що від нього пішла назва Карлівка, проте справжнє ім'я Мініха — Іоганн Буркхарт Христофор Мініх (нім. Burkhard Christoph Graf von Münnich), в Россії — Христофор Антонович Мініх.

Після утворення Полтавської губернії територія району входила до складу Костянтиноградського повіту (сьогодні Красноградський район Харківської області). З 07.03.1923 р. район став носити назву Карлівський.

НаселенняРедагувати

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[1]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 19 198 3729 2655 5918 4738 2080 78
Жінки 22 439 3484 2478 6017 5831 4158 471


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 39252 94,42 %
росіяни 1619 3,89 %
білоруси 262 0,63 %
молдовани 119 0,29 %
вірмени 71 0,17 %
інші 249 0,60 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 39845 95,85 %
російська 1393 3,35 %
білоруська 110 0,26 %
молдовська 60 0,14 %
вірменська 52 0,13 %
інші 112 0,27 %

Чисельність населення на 01.01.2002 р. становила 43288 чол.

Адміністративний поділРедагувати

ЕкономікаРедагувати

Карлівський район по характеру виробництва — індустріально-аграрний. Середній по величині. 10 промислових підприємств, які мають економічні зв'язки з країнами ближнього зарубіжжя.

Станом на 01.01.2002 р. створено: 19 сільськогосподарських товариств. У районі зареєстровано та діють 52 селянських (фермерських) господарств.

ІнфраструктураРедагувати

У районі 4 школи I ступеня, 2 школи I—II ступенів, 17 шкіл I—III ступенів, ПТУ, вечірня середня школа, 1 центральна районна лікарня та 5 дільничних, 25 будинків культури, клубів, кінотеатрів, 16 бібліотек, школа мистецтв, дитяча юнацька спортивна школа, 1 стадіон, 101 спортивний майданчик, 24 спортзали, 1 районний краєзнавчий музей і 4 сільських, 4 районних відділення банків, 2 церкви, 10 релігійних громад, 1 пам'ятник архітектури — Благовіщенська церква 1828 року.

ПолітикаРедагувати

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Карлівського району були створені 23 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 54,06 % (проголосували 16 076 із 29 736 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 45,71 % (7 348 виборців); Юлія Тимошенко — 21,15 % (3 400 виборців), Олег Ляшко — 13,81 % (2 220 виборців), Анатолій Гриценко — 5,10 % (820 виборців), Сергій Тігіпко — 3,22 % (517 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,01 %.[3]

Пам'яткиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

Видатні уродженці району: український художник — реставратор і мистецтвознавець Л. П. Калениченко (18981968 рр.), радянський агроном, академік Академії Наук СРСР1939 р.), Академії Наук УРСР1934 р.), Герой Соціалістичної Праці (1945 р.). Т. Д. Лисенко (1898—1976 рр.), державний партійний діяч УРСР і СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці М. В. Підгорний (19031983 рр.). Береговий Г. Т. — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу, Василенко А. П. — заслужений художник України, Чухрай О. — композитор і керівник ансамблю «Карусель», Беззубенко О. Д. та Фисун А. Л. — Герої Соціалістичної Праці. З районним центром пов'язані життя і діяльність Героїв Соціалістичної Праці Л. С. Водолаги, заслуженого агронома УРСР Г. К. Дробницького, Кавалера трьох орденів Слави I.П. Максименка, Героя Радянського Союзу М.I. Симоненка (19171985 рр.), заслуженого лікаря УРСР Л. В. Радевича-Сягайла.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати