Борис Дмитрович Греков
Борис Дмитрович Греков
Борис Дмитрович Греков
Народився 9 (21) квітня 1882(1882-04-21)
Миргород, Полтавська губернія
Помер 9 вересня 1953(1953-09-09) (71 рік)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Alma mater Варшавський університет
Московський університет
Галузь наукових інтересів історик
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання Академік АН СРСР (з 1935 року)
Науковий ступінь Доктор історичних наук
Відомі учні В.Пашуто та ін.
Відомий завдяки: дослідження історії доби Київської Русі
Нагороди Державна премія СРСР (1943, 1948, 1952)
2 Ордени Леніна

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Бори́с Дми́трович Гре́ков (*9 (21) квітня 1882(18820421), Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія — †9 вересня 1953, Москва, СРСР) — радянський історик українського походження, дослідник історії доби Київської Русі. Академік АН СРСР (з 1935 року).

Зміст

БіографіяРедагувати

Борис Дмитрович Греков народився м. Миргороді (Полтавська губернія, Російська імперія) 21 (09) квітня 1882 року у сім'ї начальника Миргородської поштово-телеграфної служби Дмитра Гнатовича Грекова. Родина належала до давнього миргородського міщанського роду. Пізніше разом із сім'єю переїхав до м. Холма (нині Хелм), а потім до м. Грубешова (нині Грубешув, обидва зараз у Польщі).

Закінчив класичну гімназію в м. Радом (Польща). Навчання продовжив у Варшавському університеті (1901-05), закінчив Московський університет (1907), де слухав лекції російського історика-медієвіста Д. Петрушевського (учнем і послідовником ідей якого Греков себе вважав), М. Любавського, О. Кизеветтера, О. Лаппо-Данилевського.

До Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 року викладав в Імператорському комерційному училищі, на Вищих жіночих (Бестужевських) курсах, у Петербурзькому університеті, з 1916 року — у його філії в м. Перм.

За часів СРСР викладав у вищих навчальних закладах Пермі, Сімферополя (Таврійський університет), Ташкента (Узбецька РСР). Професор Ленінградського та Московського університетів.

У 1920-ті рр. був ученим секретарем Археографічної комісії, співробітником та завідуючим відділу раннього феодалізму в Росії Державної академії історії матеріальної культури (з весни 1935 року), директором Ленінградського відділення Інституту історії СРСР АН СРСР (1936-38), Інституту історії матеріальної культури АН СРСР (1944-46), Інституту слов'янознавства АН СРСР (1946-51), Інституту історії СРСР АН СРСР (1938-52). Академік-секретар Відділення історії та філософії АН СРСР (1946-52).

Лауреат Державної премії СРСР (1943, 1948, 1952). Нагороджений 2-ма Орденами Леніна, ін. орденами.

Борис Дмитрович Греков помер 9 вересня 1953 у місті Москві.

Наукова діяльністьРедагувати

Борис Дмитрович Греков головну увагу приділяв економічній історії слов'янства, зокрема східного, — вже перша його монографія «Новгородский дом святой Софии» (ч.1. СПб., 1914) була присвячена історії значного монастирського вотчинного комплексу.

Злет наукової кар'єри Грекова припав на часи сталінських репресій. Науковець також зазнав переслідувань: факт його участі у Білому русі в Криму був широковідомий. 1930 року вченого заарештовано у «справі академіка Платонова», його старший син відбув строк на Соловках. Це змусило Грекова вдаватися до наукових компромісів, писати роботи «на замовлення». Зокрема це позначилося на його працях, присвячених соціально-економічному розвитку східних слов'ян у добу Середньовіччя, виникненню та розвитку феодальних відносин у Київській Русі. Якщо спочатку, під впливом теорії Й. Сталіна про перехід до феодалізму в результаті революції рабів, Греков у своїй творчості був змушений допускати домінування на певному етапі історії Давньої Русі рабовласницьких відносин («Рабство и феодализм в Древней Руси» // в ж. «Известия Государственной академии истории материальной культуры», 1934, вип. 86), то пізніше він відстоював теорію виникнення феодальних відносин у східних слов'ян у результаті безпосереднього розкладу родоплемінних відносин («Была ли древняя Русь рабовладельческим обществом?» // в ж. «Борьба классов», 1935, № 3), що на тривалий час зробило його об'єктом критики послідовніших прибічників сталінської вульгарної схематизації формаційної теорії. Як компроміс Греков запропонував виокремити т. зв. дофеодальний період в історії Русі, який поєднував певні риси родоплемінного та рабовласницького ладу. Для цього він розробив концепцію двох періодів в історії Київської Русі: 1) визрівання феодальних відносин та створення «імперії», 2) феодальної роздробленості («Феодальные отношения в Киевском государстве», Л., 1936), яка й досі є найпоширенішою серед вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Найбільш повно погляди Бориса Грекова на соціально-економічну та політичну історію Давньої Русі були викладені в його монографії «Киевская Русь» (М.-Л., 1939), яка зазнала багатьох перевидань у радянський час. До класичних можна зарахувати й узагальнюючі монографії Грекова «Культура Киевской Руси» (М.-Л., 1944) та «Крестьяне на Руси с древнейших времен до XII века» (М.-Л., 1946).

Особливу увагу вчений приділяв виданню історичних джерел. Зокрема, під його патронатом у СРСР відродилося видання Полного собрания русских летописей, а його учень В. Пашуто втілив задум про видання «Свода зарубежных источников по истории Восточной Европы». При АН СРСР Борис Греков створив комісію з історії землеробства, яка з кін. 1950-х рр. організовує регулярні симпозіуми з вивчення аграрної історії.

Значення і вшануванняРедагувати

 
Погруддя Бориса Грекова в Миргороді

Борису Грекову вдалося створити школу істориків, яка визначала напрямки розвитку радянської медієвістики 2-ї пол. ХХ століття.

1982 року в Миргороді з нагоди 100-річчя від дня народження Бориса Грекова встановлено пам'ятник.

Джерела і літератураРедагувати