Відкрити головне меню

Грубéшів (пол. Hrubieszów) — місто у східній Польщі, розташоване на річці Гучва, за 5 км від кордону України. На мапах XVII—XVIII ст. і до 1802 р. місто носило назву Рубешів (Rubieszów).

Грубешів
Hrubieszów

Герб
Герб
Hrubieszowska cerkiew.jpg
Розташування міста Грубешів
Основні дані
50°49′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 50.817° пн. ш. 23.883° сх. д. / 50.817; 23.883
Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Столиця для Q11700244? (former municipality)
Магдебурзьке право 1440
Площа 33,03 км²
Населення 18850 (2011)[1]
· густота 559 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 200 ± 1 м
Міста-побратими Володимир-Волинський
Телефонний код (48) 84
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів LHR
GeoNames 770966
Поштові індекси 22-500
Міська влада
Веб-сторінка miasto.hrubieszow.pl
Мапа


Грубешів у Вікісховищі?

Адміністративний центр Грубешівського повіту Люблінського воєводства.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Учні Української Торговельної Школи, Грубешів. 1942р
 
Православна церква у Грубешеві
 
Бойовий Прапор Холмської Самооборони в Грубешові

Те, що на острові, оточеному рукавами Гучви, існувало давньоруське місто, підтверджується також знахідками кераміки, датованої ІХ-ХІІ ст., відкритими при церкві св. Миколая. Грубешів розташовувався в найбільш давньому домені Волинської землі — на території т.з. Червенських міст, імовірно, являючи собою поруч з розташованим кілька кілометрів на схід градом Волинь, один з найважливіших пунктів на торговому шляху з Русі до Завихосту і Кракова. Ще більше значення Грубешів отримав після знищення 1240 р. Волиня татарами.

У руських літописах під датою 1255 р. з'являється згадка про князя Данила Романовича, який вполював у цих околицях багато кабанів і, дякуючи Богові, молився тут до св. Миколи, напевне, у церкві, посвяченій йому:

«Коли ж він їхав до [города] Грубешова, то убив шість вепрів: і сам ото він убив їх рогатиною три, а три — отроки його, і дав він м'яса воям на дорогу. Сам же він, помолившись святому Миколі, сказав воям своїм: „Якщо навіть будуть татари, хай не ввійде страх у серце ваше“. І вони сказали: „Бог нехай буде помічником тобі. Ми сповнимо повеління твоє“».

Імовірно, ця церква стояла на узвишші понад р. Гучвою, де пізніш збудували греко-католицьку церву св. Миколая. Грубешів входив до складу Галицько-Волинської держави.

Під пануванням галицько-волинських князів місто знаходилося до початку XIV ст. Остаточно Польща приєднала його 1388 р. 1400 р. місто отримало Магдебурзьке право. У 1498—1626 р. зазнало неодноразових руйнувань від татар. Розвиток міста гальмували татарські напади, втім, завдяки прихильності польської влади та привілеям місто відроджувалося. У XVII ст. хвиля визвольної війни Б. Хмельницького докотилася до Грубешова, зважаючи на що був дощенту зруйновний грубешівський замок.

Потім місто палили шведи під час потопу, зазнавало воно руйнувань і під час Північної війни. Станом на початок І світової війни місто входило до складу Конгресового королівства та потім було захоплено австро-угорськими військами[3].
Упродовж століть було центром українського життя у південно-східній Холмщині.

Станом на 1893 р. тут мешкало 9600 осіб, з-поміж них — 5260 юдеїв, 3260 православних (до 1875 р. — греко-католиків) і 1070 римо-католиків.

За переписом населення 1897 у Грубешівському повіті Люблинської губернії Російської імперії українською мовою розмовляли 60 413 осіб (з-поміж 101  392 жителів повіту), у Грубешеві — 2285 осіб (з-поміж 10 639 жителів міста).

У 1915 р. до Росії примусово вивезли населення православного обряду.

Розпорядженням Ради Міністрів 27 червня 1930 р. територію міста було значно розширено шляхом приєднання вилучених із ґміни Дяконів села Побережани, колоній Побережани Приватні, Маківщина, Михайлівка, Тересівка, Війтисіво, Славетин, Млин Паровий, Некучне і фільварку Антонівка[4].

У міжвоєнний період православні українці у повіті становили 38 %, україномовні римо-католики — 20 %, поляки — 32 %.

Друга світова війна розпочалась у Грубешові 14 вересня 1939 р., коли німці атакували місто з двох боків. 24 вересня 1939 року після двогодинного бою радянський 8-й стрілецький корпус зайняв місто, а в жовтні Грубешів був переданий німцям[5].

Розпочалася тривала гітлерівська окупація, під час якої українсько-польські відносини набули різкого загострення[3].

Діяло товариство «Рідна хата». В Грубешові працювала філія Українського Центрального комітету під керівництвом адвоката Миколи Багринського, а пізніше Михайла Струтинського вбитого польським націоналістичним підпіллям. 16 червня 1942 року в Грубешові було створено перший відділ Української Самооборони на чолі з колишнім підполковником Армії УНР Яковом Гальчевським — Войнаровським, який складався з 20 чоловік і охороняв українські установи.

Також у місті діяв повітовий союз українських кооперативів «Пробоєм», яким керував колишній сотник УГА Іванів. Союз постачав товари членам кооперативу і видавав «Інформативний Бюлетень».

Була в Грубешеві Українська районна молочарня із млином, якою керував адвокат Галущак. У місті працювали курси для волосних секретарів, де викладалося aдміністративне право.

17 серпня 1941 року в Грубешові відбувся футбольний матч між українською командою "Червень" місцевого спортивного товариства і збірною командою німецьких військових частин. Футбольний поєдинок в Грубешові закінчився перемогою українців, з рахунком — 4:2.

1944 році замордований польським підпіллям український бурмістр Грубешова - Павлюк.

21 серпня 1944 року, залишений без бою Грубешів, займають відділи радянської армії. Виходить з підпілля і приймає владу в місті Повятова Делегатура уряду Речі Посполитої, який знаходився в Лондоні. До Грубешова приїжджають прийняти владу повноваженні представники Польського комітету національного визволення з Холма М. Олекса та А. Пилипчука.

Під час німецької окупації в часи Другої світової війни знищено близько 7 000 мешканців міста (50 %). Протягом 1942—1944 рр. польські шовіністи знищили в місті і на Грубешівщині близько 4 тис. осіб.

В ніч з 27 на 28 травня 1946 Грубешів був атакований силами УПА та ВІН, що стало одним з прикладів успішної співпраці між обома партизанськими угрупованнями та навело жах на комуністів.[3]

Виселення українців з Польщі до УРСР в 1944—1946 роках завершило полонізацію міста (за офіційними даними 1945—1946, для переселення з Грубешівському повіту на територію УРСР на облік узято 69 937 осіб (18 984 родини) — переселено 68 656 осіб (18 654 родини).

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 8938 1722 6349 867
Жінки 9912 1664 5977 2271
Разом 18850 3386 12326 3138

КультураРедагувати

Щороку у Грубешеві відбуваються Надбужанські культурні зустрічі з участю ансамблів з України.

Пам'яткиРедагувати

 
Будинок УДК в Грубешові, в якому розміщувався склад “Українська книгарня” на пл. Свободи (Plac Wolnosci) 7

У місті збереглася колись греко-католицька церква св. Миколая 1795—1828 рр. перероблена на костел св. Станіслава Костки. Біля неї кам'яний надгробний хрест. У місті збереглася також православна Успенська церква часів Російського панування на Холмщині (збудована в 1867—1875 рр. замість існуючої тут з XVI  ст. спочатку православної, а потім греко-католицької церкви з тою ж посвятою.

В місті збергіся будинок Українського допомогового комітету та складу українських книжок “Українська книгарня” часів другої світовї війни на плаці Вольносці, 7[7].

Збереглися також об'єкти спільного нападу УПА-ВІН в травні 1946 р.[3]

Надзвичайно цінною для української історичної пам'яті є також православна частина цвинтаря в Грубешові. Він також має бути детально обстежений. Саме тут, за даними БФ «Героїка», поховані українські православні священики: Костишин Микола (1892 – 10.06.1971) та Ляшенко Василь (1890 – 1956) – капелани військ УНР. Їх могили ще треба відшукати[8].

РелігіяРедагувати

Нині у Грубешеві діє православна парафія з Успенською церквою (побудована 1873—1875 у русько-візантійському стилі, з 13-ма куполами, розписи інтер'єру здійснив 1936 О. Цикуцький). Також до 1875 діяла греко-католицька, а 1875—1918 — як православна церква св. Миколая (зведена 1795—1828 р. за проектом австрійського інженера Л. де Лосенау у стилях бароко і класицизму), — нині це римо-католицький костел святого Станіслава Костки. Храм св. Миколая з лампадою вічного вогню відомий з 1255 року, тут молився Данило Галицький.

З 2002 року в Грубешеві в костелі св. Станіслава перебуває чудотворна ікона Сокальської Богородиці.

СучасністьРедагувати

У 2005 році відкрито газопровід Устилуг — Грубешів. Поблизу міста на автошляху 74 діє пункт пропуску через державний кордон Польщі з Україною Зосин — Устилуг.

У місті є залізнична станція.

Відомі особиРедагувати

УродженціРедагувати

Грубешівські старостиРедагувати

.

МешканціРедагувати

  • Матвіїв Юліан-Микола Миколайович (18.01.1914, с. Білявці Бродівського р-ну Львівської обл. – 8.04.1953, м. Івано-Франківськ). З огляду на загрозу арешту органами НКВД на початку грудня 1939 р. разом із дружиною Любов Якубів нелегально перетнув кордон УРСР і оселився у м. Грубешів (Польща), де працював адвокатом. Рядовий поліцейський волосної (ґмінної) поліції в с. Крилові Грубешівського повіту (1.05.-06.1940). У липні 1940 р. закінчив тритижневу школу комендантів волосної поліції. Секретар Грубешівської окружної команди української допомогової поліції (07.1940-10.1941), в.о. коменданта окружної команди поліції в Грубешеві (осінь 1940). Член Грубешівського повітового проводу ОУН (1940-1941).

Міста-партнериРедагувати

Грубешів на мапахРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. а б в г ГРУБЕШІВСЬКА АТАКА 1946 р. чи руйнування двобічного стереотипу | ХайВей. h.ua. Процитовано 2016-06-17. 
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 czerwca 1930 r. o zmianie granic miasta Hrubieszowa w powiecie hrubieszowskim, województwie lubelskiem. (пол.)
  5. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  6. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  7. Парнікоза, Іван (04.08.2018). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 7. Місто українського відродження. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 04.08.18. 
  8. Парнікоза, Іван (04.08.18). Холм та Холмщина – прогулянка для українця. Частина 10. Сучасний Холм. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 04.08.18. 
  9. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 158 с. — ISBN 966-8201-26-4
  10. Danilowiczowie (01) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати