Відкрити головне меню

Пашуто Володимир Терентійович

Володи́мир Тере́нтійович Пашу́то (рос. Владимир Терентьевич Пашуто; *19 квітня 1918, Петроград — †1983) — радянський історик. Член-кореспондент АН СРСР (1976). Учень Бориса Грекова.

Пашуто Володимир Терентійович
рос. Владимир Терентьевич Пашуто
Народився 19 квітня 1918(1918-04-19)[1]
Петроград, Російська СФРР[1]
Помер 10 червня 1983(1983-06-10)[2] (65 років)
Москва, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність історик, медієвіст, професор
Alma mater Історичний факультет Санкт-Петербурзького державного університету[d]
Заклад Інститут російської історії РАН[d]
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Греков Борис Дмитрович
Відомі учні Горська Наталія Олександрівна[d] і Пушкарьова Наталія Львівна
Член Академія наук СРСР
Нагороди
орден «Знак Пошани»

БіографіяРедагувати

Закінчив історичний факультет Леніградського університету (1941), професор Московського обласного педагогічного інституту імені Надії Крупської (з 1970). З 1948 працював в Інституті історії (з 1969 року — Інститут історії СРСР) АН СРСР, з 1969 року завідувач сектору історії древніх держав на території СРСР, з 1977 року одночасно завідувач відділу історії докапіталістичних формацій.

Основні праці з історії територій, що входили до складу СРСР епохи феодалізму, бібліографії та історіографії. Автор теорії колективного сюзеренітету, як системи державного управління у Київській Русі ХІІ століття.

З іменем П. пов'язано відновлення історико-філологічного напряму в дослідженні Русі. У середині 1970-х рр. П. розпочав реалізацію масштабного проекту видання корпусу зарубіжних джерел з історії Східної Європи домонгольського часу (звід "Древнейшие источники по истории народов СССР"; з 1993 "Древнейшие источники по истории Восточной Европы") і відповідного щорічника "Древнейшие государства на территории СССР" (нині "Древнейшие государства Восточной Европы").

Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

З 1984 проводяться щорічні Читання пам'яті П. "Восточная Европа в древности и средневековье".

Був членом КПРС з 1947 року.

ПраціРедагувати

  • Очерки по истории Галицко-Волынской Руси, [М.], 1950;
  • Образование Литовского государства, М., 1959;
  • Древнерусское государство и его международное значение, М., 1965 (співавтор);
  • Внешняя политика Древней Руси, М., 1968;
  • Пути развития феодализма. (Закавказье. Средняя Азия, Русь, Прибалтика), М., 1972 (співавтор).
  • Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства. – М.: Наука, 1982

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Лихачев Д. С., Нарочницкий А. Л., Щапов Я. Н. К 60-летию члена-корреспондента АН СССР В. Т. Пашуто // История СССР. — 1978. — № 2.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати