Вербицький Микола Андрійович

Микола Андрійович Вербицький-Антіох (1 лютого 1843, Чернігів — 27 листопада 1909, там само) — український письменник, громадський діяч, журналіст, педагог.

Вербицький Микола Андрійович
Народився	13 (25) лютого 1843 Чернігів, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	10 (23) грудня 1909 (66 років) Чернігів, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народився у Чернігові у дворянській родині. Батько був секретарем губернської управи. Мати походила з відомого князівського роду Голіциних. Його дядько по матері — Сергій Павлович Голіцин — в 1862—1870 рр. був Чернігівським генерал-губернатором.

Київська «стара» громада разом зі студентською, 1874 р. Зліва направо: перший ряд: невідомо, Комарецький, невідомий представник студентської громади, Олександр Русів (скарбник), Іродіон Житецький, Волянський, Трохим Біленький, Михайло Левченко; другий ряд: Микола Лисенко, Павло Чубинський, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Орест Левицький (делегат студентів при старій громаді), Діаконенко; третій ряд: Фаворський, Михайло Драгоманів, Петро Косач (?), Білоусів, Микола Ковалевський, Пащенко, Хведір Вовк, Володимир Антонович, Микола Вербицький, Вільям Беренштам, невідомо, невідомо, Павло Житецький, невідомо.

Навчався в Київському університеті, звідки був виключений за участь у громадському русі. Продовжив навчання в Петербурзькому університеті, з якого також був виключений. У 1864 році закінчив Київський університет. Був активним членом Київської громади, брав участь у виданні її сатиричного журналу «Помийниця». Як «неблагонадійний» був висланий з України, вчителював у гімназіях Рязані та Орла. Через 30 років повернувся в Україну, був учителем у гімназіях Полтави та Чернігова.

Перші поетичні твори опублікував у журналі «Основа» (1862), пізніше друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», «Киевский телеграф», альманахах «Розвага», «З потоку життя» тощо. Ранні вірші («Невольник», «Веселий час», «Веснянка» позначені волелюбним, оптимістичним настроєм. У пізньому циклі «Carmina secuntutis» («Пісні старості») домінують мотиви романсової лірики. Писав також російськомовні оповідання та нариси з мисливського життя.

Родина

Микола Вербицький — дід українського поета доби Розстріляного відродження Марка Вороного та тесть поета Миколи Вороного, також знищеного комуністами.

21 лютого 2023 р. міська рада перейменувала вулицю Зої Космодем'янської в Чернігові на вулицю Вербицьких на честь Михайла Вербицького та Миколи Вербицького-Антіоха.

Література

• Гончаренко Л. Микола Вербицький-Антіох: до 170-річчя з дня народження / Лариса Гончаренко // Українська культура. — 2013. — № 3. — С. 44-45.
• Куннова О. Микола Вербицький / Олена Куннова // Струна. — 2022. — № 12 (11 трав.). — С. 6.
• Проніна Т. Микола Андрійович Антіох-Вербицький / Тетяна Проніна // Літературний Чернігів. — 2013. — № 1 (61). — С. 131—138.
• Ткач М. Співтворець українського славня: [про Миколу Вербицького-Антіоха] / Микола Ткач // Літературна Україна. — 2012. — № 34 (6 верес.). — С. 4.

Джерела

• Микола Вербицький
• Сімейний альбом України
• Забуті співавтори Гімну України [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]